Рішення

від 01.04.2009 по справі 13/632-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.09

          Справа № 13/632-07.

Господарський

суд Сумської області у складі головуючого судді Лиховида Б.І., суддів:

Моїсеєнко В.М. та Левченко П.І., розглянувши матеріали справи № 13/632-07:

за

позовом:          приватного

виробничо-комерційного підприємства «Корпункт»

до

відповідачів:   1) Управління майна

комунальної власності Сумської міської ради

                              2) фізична особа

- підприємець ОСОБА_1

про

усунення перешкод в користуванні приміщенням

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ        ЛИХОВИД

Б.І.

В

судовому засіданні 22.01.2009 року було оголошено перерву до 28.01.2009 року.

В

судовому засіданні 28.01.2009 року було оголошено перерву до 30.01.2009 року.

В

судовому засіданні 30.01.2009 року було оголошено перерву до 06.02.2009 року.

В

судовому засіданні 06.02.2009 року було оголошено перерву до 17.02.2009 року.

В

судовому засіданні 17.03.2009 року було оголошено перерву до 01.04.2009 року.

За

участю представників сторін:

від  позивача:          Цуканов В.В., Вороненко Р.П.

від

відповідачів:           1) Базіль Р.В.

                                 2)ОСОБА_1,

ОСОБА_2.

СУТЬ

СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача усунути

перешкоди в користуванні нежилого приміщення по провулку 9-го Травня, будинок №

4 в місті Суми та надати ключі від його приміщення посадовим особам позивача

для подальшого використання його згідно договору оренди.

Позивач

неодноразово уточнював позовні вимоги.

В

заяві б/н та б/д, поданій до господарського суду 17.02.2009 року (уточнена

позовна заява) позивач просить суд: визнати недійсним договір оренди №

УМАВ-0031 від 13.06.2007 року, укладений між Управлінням комунального майна та

приватизації Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21 код

33525906) та приватним підприємцем ОСОБА_1 щодо нежилого приміщення площею 28,4

кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 4.; виселити

фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення, що знаходиться за

адресою: м. Суми, пров.9-го Травня, 4, яке він займає;  зобов'язати Управління майна комунальної

власності Сумської міської ради усунути перешкоди в користуванні нежитловим

приміщенням площею 28,4 кв. м по провулку 9-го Травня, будинок № 4 в місті Суми

приватному виробничо - комерційному підприємству «Корпункт» шляхом передачі

цього нежитлового приміщення  приватному

виробничо-комерційному підприємству «Корпункт» для подальшого використання

згідно договору оренди № ФМ - 534 від 10.05.2000 року (зі змінами № 1 від

05.05.2003 року); вселити приватне виробничо-комерційне підприємство «Корпункт»

в нежиле приміщення площею 28,4 кв. м з будинку № 4 по провулку 9-го Травня у

м. Суми.

Ухвалою

голови господарського суду Сумської області від 17.02.2009 року для розгляду

даної справи призначено колегію суддів.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення

справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають,

виходячи з наступного:

10.05.2000

року між позивачем - приватним виробничо-торгівельним підприємством «Корпункт»

та Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради було

укладено договір оренди № ФМ - 534 нежилого приміщення загальною площею 28,4

кв. м в будинку № 4 по провулку 9-го Травня в м. Суми. Дане приміщення було

передано по акту прийому - передачі позивачу.

05.05.2003

року сторонами у вищевказаний договір були внесені зміни № 1.

Відповідно

п. 7.1 договору, строк дії встановлено на один рік, тобто до 10.05.2004 року.

Відповідно

до п. 7.9 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення

або розірвання Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця

він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

13.09.06

року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради як

правонаступник Управління комунального майна та приватизації Сумської міської

ради подало позов про дострокове розірвання договору оренди та виселення ПВКП

«Корпункт» з нежилого приміщення у будинку № 4 по провулку 9-го Травня в м.

Суми.

16.11.2006

року господарський суд Сумської області виніс рішення про дострокове розірвання

договору оренди № ФМ - 534 від 10.05.2000 року (зі змінами № 1 від 05.05.2003

року) та про виселення ПВКП «Корпункт» з нежилого приміщення у будинку №4.

Зазначене

рішення господарського суду було виконане державним виконавцем Зарічного ВДВС

Сумського міського управління юстиції 08.08.2007 року - примусово виселено ПВКП

«Корпункт» з орендованого приміщення.

Позивач

посилається на те, що зазначене судове рішення було в подальшому скасовано

09.10.2007 року Вищим господарським судом України, а справу направлено на новий

судовий розгляд до суду першої інстанції.

При

новому розгляді справи рішенням господарського суду Сумської області від

15.11.2007 року Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради

відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди з ПВКП

«Корпункт» та виселення останнього із займаного приміщення.

Позивач

також заявляє, що після набрання зазначеним рішенням законної сили його

представники звернулись до першого відповіжача з проханням надати ключі від

орендованого приміщення, але їм було відмовлено.

На

підставі цього він вважає дії відповідача неправомірними та такими, що

перешкоджають йому використовувати орендоване приміщення за своїм призначенням.

Крім

того, позивач згідно уточненої позовної заяви посилається на те, що згідно

договору оренди № УМАВ - 0031 від 13.06.2007 року, укладеним між відповідачами,

зазначене приміщення після виселення звідти позивача перебуває в оренді у

приватного підприємця ОСОБА_1, чим порушуються права ПВКП «Корпункт». Позивач

зазначає, що даний договір був укладений з порушеннями та посилається при цьому

на ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1,2 ст. 203, 396, 398, ч. 3 ст.404 ЦК України, ч. 1 ст.

173, ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179 ГК України, ст.28 Закону України «Про оренду

державного та комунального майна».

Позивач

також посилається на Постанову Верховної Ради України від 16.01.2009р. «Про

запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової

інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень,

підприємств книго розповсюдження».  

Суд

вважає вимоги позивача необґрунтованими виходячи з наступного:

Посилання

позивача як на преюдиційну підставу своїх вимог на рішення господарського суду

Сумської області від 15.11.2007 року не відповідає дійсності, оскільки воно

було скасоване Вищим господарським судом України 22.07.2008 року, а справу вдруге

передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою

господарського суду Сумської області від 05.11.2008 року з урахуванням вказівок

Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 22.07.2008 року,

провадження у даній справі було припинено на підставі п. 1-1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України. 

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду по справі № 17/640-06 від

12.02.2009 року зазначену ухвалу скасовано та прийнято нове рішення, яким у

задоволенні позовних вимог вважати припиненим договір оренди - відмовлено, а в

частині позовних вимог про виселення - залишено без змін.

В

зазначеній постанові, яка вступила в законну силу, серед іншого апеляційним

господарським судом встановлено, що після припинення договору оренди № ФМ - 534

від 10.05.2000 року (зі змінами) у зв'язку із закінченням строку, на який його

укладено, тобто після 10.05.2008 року відсутні будь - які законні підстави для

знаходження ПВКП «Корпункт» в спірному приміщенні. 

Суд

також враховує, що позивач повторно був повідомлений відповідачем про

закінчення терміну дії договору оренди № ФМ - 534 від 10.05.2000 року та його

відмову від цього договору листом від 24.11.2008 року № 1298/01.62. На

підтвердження цієї обставини суду подано зазначений лист з доказами його

направлення на адресу позивача, а позивач отримання цього листа не спростовує.

З

огляду на це, оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що має значення й та

обставина, що про волевиявлення першого відповідача відносно його наміру

відмовитись від даного договору позивачу стало відомо не тільки зі згаданого

листа від 24.11.2008 року, але й з листа № 1781 від 21.04.2005 року, про який

йдеться в листі від 24.11.2008 року. Крім того, позов про розірвання цього

договору та про виселення позивача з приміщення було подано до господарського

суду ще у вересні 2006 року, а фактично він був виселений з приміщення

08.08.2007 року. Факт виселення позивача зі спірного приміщення ним визнається.

З цього моменту позивач не користується приміщенням. Таким чином, у суду

відсутні достатні підстави вважати договір оренди, укладений між позивачем та

першим відповідачем, чинним, оскільки його припинено у зв'язку із закінченням

строку його дії і фактично користування позивачем орендованим приміщенням не

здійснюється з 08.08.2007 року.   

Щодо

його посилання на ст. 398 ЦК України суд зважає на те, що відповідно до даної

статті право володіння виникає на підставі договору з власником або особою,

якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених

законом.

Положення

цієї статті мають значення лише для визначення підстав титульного володіння,

тобто права володіння на чуже майно. Для виникнення у володільця такого права

він повинен набути таке володіння за договором з власником або іншою особою,

якій майно передано власником, а також на інших підставах, встановлених

законом. Титульне володіння виникає на підставі договору, іншого правочину,

адміністративного акту, а також у випадках, прямо передбачених законом.

Титульним

володільцем спірного нежилого приміщення згідно договору оренди № УМАВ - 0031

від 13.06.2007 року є другий відповідач, тобто приватний підприємець ОСОБА_1

Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи доказами він також був і

фактичним володільцем цього приміщення, сплачував тривалий час орендну плату у

встановленому розмірі та у встановлені строки, а також зробив ремонт та

поліпшення у займаному приміщенні. Виходячи з презумпції правомірності

правочинів, визначеної ст. 204 ЦК України, суд сприймає даний договір як правомірний

правочин, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена.

Суд

також вважає, що позивач згідно наданих ним доказів не довів наявності підстав

недійсності оскаржуваного договору відповідно до ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1,2 ст.

203 ЦК України, на які він посилається. Безпідставним є посилання позивача

також і на ч. 3 ст. 404 ЦК України, так як дана стаття здійснює правове

регулювання сервітутних правовідносин.

Оскільки

зі змісту позовної заяви з урахуванням її уточнень вимога про виселення другого

відповідача є похідною від вимоги про визнання договору недійсним , а іншого

обґрунтування для виселення позивач не зазначає, то для задоволення цієї вимоги

суд також не знаходить належних правових підстав.

Враховуючи

встановлені апеляційним господарським судом в постанові від 12.02.2009 року по

справі 17/640-06 обставини щодо відсутності після 10.05.2008 року будь - яких

законних підстав для знаходження ПВКП «Корпункт» в спірному приміщенні,

фактичне перебування тривалий час спірного приміщення в оренді у ФОП ОСОБА_1,

набуття останнім згідно договору купівлі - продажу зазначеного приміщення у

власність шляхом його викупу від 04.03.2009 року, суд не знаходить правових

підстав для задоволення позовних вимог № 3 та № 4 (уточнена позовна заява б/н

та б/д , подана суду 17.02.2009 року).  

Відповідно

до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог та заперечень, а згідно ст.  43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Виходячи

з викладеного, суд вважає, що позивач не довів правомірність своїх позовних

вимог, тому підстави для їх задоволення відсутні і суд відмовляє в задоволенні

позовних вимог.

Крім

того, позивачем 01.04.2009 року було подано до суду заяву про забезпечення

позову, в якій останній просить суд: заборонити фізичній особі підприємцю

ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження приміщення (у тому числі:

укладати договори купівлі-продажу, міни приміщення, що знаходиться за адресою:

м. Суми, пров. 9-го Травня, 4, або будь-які інші правочини, спрямовані на зміну

власника приміщення), що знаходиться за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 4

будь-якій фізичній особі, до набрання законної сили рішенням господарського

суду Сумської області по справі № 13/632-07.

Дана

заява судом відхиляється за безпідставністю.

Відповідно

ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покладаються на позивача.

На

підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 49,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ

:

         1. В позові - відмовити.

          ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                         

ЛИХОВИД Б.І.

СУДДІ                                                                                           

МОЇСЕЄНКО В.М.

                       ЛЕВЧЕНКО

П.І.

Повний

текст рішення підписано 02.04.2009 року.