ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.03.09
Справа № 5/719-08.
За
позовом малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми
до
відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про
стягнення 17 500 грн. 00 коп. та
зобов'язання вчинити певні дії.
Суддя Гудим В.Д.
Представники
:
Від
позивача - Остра Н.Є. , Довіреність б/н
від 05.01.09 р.
Від
відповідача - ОСОБА_2, Довіреність б/н від 22.01.09р.,ОСОБА_1
В
судовому засіданні було оголошено перерву з 12.03.2009р. по 19.03.2009р.
Суть
спору: Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 17500 грн. 00
коп., в тому числі 5500 грн. збитків, завданих неможливістю використання на
власний розсуд для отримання доходів торгівельних місць, переданих відповідачу
за договорами №№ 22, 23 від 04.01.04 року, 12000 грн. неустойки за несвоєчасне
повернення торгівельних місць, зобов'язати відповідача повернути позивачу
торгівельні місця №№ 22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду; стягнути з
відповідача судові витрати, в тому числі 1000 грн. за оплату послуг адвоката.
Представник
відповідача в судовому засіданні зазначив, що повністю підтримує свою позицію,
викладену у попередньому відзиві 28.01.09 року та в доповненні до відзиву в
якому зазначає, що Договори користування
торгівельними місцями (№№ 22, 23 від 04.01.04 року) є нікчемними і тому не тягнуть
правових наслідків, в тому числі у вигляді повернення торгівельного місця,
стягнення збитків та неустойки, які є засобом забезпечення виконання
зобов'язання. Свою позицію щодо нікчемності договорів відповідач мотивує посилаючись на ст.228 ЦК України зазначаючи, що МПВТП "ВМ" не отримав права
користуватися земельною ділянкою, на якій було влаштовано ринок, не мав права
створювати торгівельні місця, оскільки за Договором №25 від 10.01.1996 року (на
який посилається відповідач в своїх поясненнях) , згідно з планом
землекористування, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду
землі" є невід'ємною частиною Договору №25 оренди землі, були встановлені
межі земельної ділянки площею 0,1567 га.
Згідно з ч.3 ст.125 Земельного кодексу України право користування
земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями
меж земельної ділянки в натурі і
одержання документа, що посвідчує це право. В даному випадку, як зазначає
відповідач, земельна ділянка площею 1567 м.кв. (0,1567 га), яка зазначена
на плані землекористування до Договору №25 ніколи МПВТП "ВМ" не
надавалась в користування, а земельна ділянка площею 0,1 га, що була надана МПВТП "ВМ" в користування,
ніколи не виносилась в натурі.
Представник позивача підтримує свою позицію та просить
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання 12.03.2009р.
МПВТП "ВМ" було подано копію
Договору №25 на право тимчасового користування землею, який було укладено 10.01.1996р.
між Сумською міською радою та МП "ВМ".
Розглянувши
матеріали справи, господарський суд встановив:
04
січня 2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особоюОСОБА_1 (відповідач) і Малим приватним
виробничо-торгівельним підприємством "ВМ" (позивач) було укладено договори №22 та №23 відповідно до умов яких
відповідачу було передано в платне користування торгівельні місця №22 та №23 на
території ринку розташованого за адресою м.Суми, вул.Леваневського, 2-Ж, розмір
яких, відповідно складає 6,9 кв.м. та 5.3, для торгівлі непродовольчими
товарами.
Так,
як зазначає позивач в обґрунтування
своїх позовних вимог, Договори про орендні відносини між позивачем та відповідачем стосовно оренди торгівельних місць №22 та 23 припинили дію 26 грудня 2007
року і відповідач мав виконати обов'язок
щодо негайного повернення позивачу вказаних торгівельних місць, але до цього
часу відповідач не виконав вказані обов'язки щодо повернення торгівельних
місць, чим створює перешкоди позивачу у їх використанні на розсуд МПВТП
"ВМ" для отримання доходів, що
спричиняє позивачу збитки та втрати майнового характеру.
Зважаючи
на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 5500 грн. спричинених збитків, оскільки відповідача
перешкоджає позивачу отримувати дохід від використання торгівельних місць, що
не були повернуті після закінчення дії орендних відносин, а також 12000 грн. 00
коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць.
Крім
цього, позивач просить стягнути з відповідача 1000 грн. витрат за оплату послуг
адвоката.
При
цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ст.ст.190, 759 та 179 ЦК України, а також на п.16 Правил
торгівлі на ринках, які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, які містять
положення про те, що торгівельне місце може використовуватись на правах оренди,
про що сторони мають укласти відповідну угоду. Укладений між сторонами договір
визначає, як предмет договору, платне користування торгівельним місцем з зазначенням
його індивідуальних ознак - номеру, місця розташування та площі. Плата за
користування визначена сторонами договору, як орендна плата.
Виходячи
з наведеного позивач вважає, що між сторонами було укладено саме договір оренди, і до цього договору мають
застосовуватися положення глави 58
Цивільного кодексу України - "Найм (оренда)".
Твердження
відповідача про те, що між сторонами
було укладено Договори про надання послуг позивач вважає безпідставними і
такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до ст.901 ЦК
України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)
зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії.
Предмет укладених між сторонами договорів не містить будь-якого завдання
позивачу з боку відповідача, а тому не співпадає з предметом договорів про
надання послуг. Відповідно, як вважає позивач, Договори від 04 січня 2004 року №22 та №23 не являються
договорами про надання послуг.
Заслухавши
пояснення представника позивача і відповідача та дослідивши наявні докази по даній справі, суд
вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як
вбачається з поданих матеріалів, земельна ділянка, на якій створено ринок, не є
власністю позивача, а знаходиться у нього в користуванні відповідно до договору
оренди з Сумською міською радою №25 від 10.01.1996 р. (копія в справі).
Відповідно
до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затвердженого наказом Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх
справ України,Державної податкової адміністрації України, Державного комітету
стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 N 57/188/84/105,
торговельне місце це
площа, відведена для
розміщення необхідного для торгівлі
інвентарю та здійснення продажу
продукції з прилавків (столів),
транспортних засобів, у
контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто торговельне місце це не майно, а
частина земельної ділянки.
Беручи
до уваги зазначені обставини, господарський суд не може вважати правомірним
посилання позивача на те, що торговельне місце було надано ним відповідачеві по
договору оренди, оскільки за таким договором могло бути переданим майно, що
належить позивачеві, а не земельна ділянка, яку він сам орендує. Вважати
зазначений договір договором суборенди також немає підстав, тому-що відповідно
до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її
частина може передаватись орендарем у
суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою
орендодавця, а в даному випадку договір оренди такої умови не містить, а
доказів звернення позивача до Сумської міськради на отримання такого дозволу
він не подав.
Відповідно
до п.2 Правил торгівлі на ринках «Ринок - це суб'єкт господарювання, створений
на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в
установленому порядку, функціональними
обов'язками якого є надання послуг
та створення для продавців
і покупців належних
умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами,
що складаються залежно від попиту і пропозицій», тобто відносно
діяльності ринків, в тому числі стосовно продавців, законодавець використовує
термін «надання послуг», крім того, в самому тексті договорів №22 та №23 від 04
січня 2004 року в розділі 4 сторони зазначили термін «плата за послуги», тому
враховуючи, що між позивачем і відповідачем існували договірні стосунки за
плату, господарський суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, про те,
що фактично у нього з позивачем існували договірні відносини з надання послуг,
оскільки сам текст договору не містить зазначення його виду, там є посилання як
на оренду, так і на надання послуг, але під поняття договору оренди його не
можна віднести через зазначені вище обставини, а за своїм змістом він не
суперечить нормам глави 63 «Послуги» Цивільного кодексу України.
Оскільки
вимоги позивача ґрунтуються виключно на нормах цивільного законодавства, що
регулюють відносини найму (оренди), а господарський суд не може їх визнати саме
такими, разом з тим норми глави 63 Цивільного кодексу України, що регулюють
відносини з надання послуг, можливість задоволення вимог позивача не
передбачають, позов задоволенню не підлягає.
Посилання
позивача в обґрунтування спростування позиції відповідача на п. 16 Правил
торгівлі на ринках, що передбачає використання торговельного місця на умовах
саме оренди, господарський суд не може прийняти до уваги, оскільки цим
же пунктом передбачене використання його і
на умовах суборенди, що в даній ситуації більше б відповідало фактичним
обставинам, які склалися, але позивач укладаючи договір з відповідачем за його
змістом сам зробив неможливим вважати його саме договором найму (оренди).
Зважаючи
на вищевикладене, позовні вимоги Малого приватного виробничо-торгівельного
підприємства "ВМ", є неправомірними, необґрунтованими і, відповідно,
не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись
ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
СУД ВИРІШИВ:
В
задоволенні позовних вимог Малого приватного виробничо-торгівельного
підприємства "ВМ" - ВІДМОВИТИ.
Суддя
В.Д.Гудим
Повний
текст рішення підписано 23.03.2009р.
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2009 |
Оприлюднено | 21.09.2009 |
Номер документу | 4656553 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Гудим В.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні