39/242
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 39/242
18.07.06
За позовом Спільного підприємства "Центр молодіжного співробітництва "Київський колегіум"
до 1) Міністерство внутрішніх справ України
2) Головне управління внутрішніх військ МВС України
3) Управління Західного територіального командування
внутрішніх військ МВС України
за участю прокурора
про стягнення 1111420,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: не з‘явилися
Від відповідача 1: не з'явилися
Від відповідача 2: Гринишин М.С., Войтенко Ю. П.
Від відповідача 3: Гринишин М.С.
Від Генеральної прокуратури України: Коцура А. В.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” (позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1) про стягнення 1111420,00 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.1997 року між позивачем та військовою частиною № 1441 Національної гвардії України було укладено договір оренди нежитлових приміщень та майна, який військовою частиною виконувався неналежним чином. Через неналежне виконання орендарем обумовлених договором грошових зобов‘язань, рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 05.01.2000 року цей договір розірваний. В зв‘язку із відмовою усунути перешкоди позивачеві в користуванні майном, рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 29.03.2000 року в/ч № 1441 зобов‘язано повернути законному володільцю майно, одержане від нього в тимчасове оплатне користування за договором оренди від 01.01.1997 року.
Зазначене майно в\ч № 1441 повернула лише 01.07.2000 року за актами передачі-прийняття. При прийнятті майна позивачем виявлено факти знищення та істотного пошкодження майна. За експертною оцінкою сума збитків, завданих майну через його неналежне утримання та використання становила 1 111 420,00 грн.
Заподіяні збитки позивач просить йому відшкодувати. Позовні вимоги позивач пред‘явив до Міністерства внутрішніх справ України з огляду на те, що в силу вимог Закону України „Про розформування Національної гвардії України” № 1363-XIV від 11.01.00 року та Постанови КМУ «Про деякі питання, пов‘язані з розформуванням Національної гвардії»№ 408 від 28.02.2000 року та з урахуванням факту підпорядкування військової частини № 1441 Національної гвардії України відповідачу 1 у справі, позивач вважає, що обов‘язок по відшкодуванню обумовлених збитків повинен покладатися на Міністерство внутрішніх справ України, як правонаступника заподіювача шкоди.
В судовому засіданні, призначеному на 28.10.2003 року, позивач надав доповнення до позовної заяви, в якій зазначив, що Ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 20.10.2000 року в справі № 6/286-1778 за позовом позивача до МВС України проведено процесуальне правонаступництво у справі. Правонаступником військової частини № 1441 визначено Міністерство внутрішніх справ України, яке визнано відповідачем у справі № 6/286-1778.
В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2003 року, позивач надав пояснення з приводу відомостей, зазначених в технічному паспорті на будівлі, приміщення позивача; пояснення з приводу кваліфікаційних свідоцтв експертів, які здійснювали експертну оцінку майна; пояснення щодо заперечень МВС України.
В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2003 року позивач надав заперечення до відзиву на позов наданого Міністерством внутрішніх справ України.
19.02.2004 року через канцелярію суду позивач подав доповнення до позовної заяви, яким збільшив розмір позовних вимог на суму податку на додану вартість, а саме на 185 236,67 грн.
23.02.2004 року, через канцелярію суду, позивач подав доповнення до позовної заяви, яким збільшив розмір позовних вимог на суму податку на додану вартість, а саме: на 222284,00 грн. В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на те, що розрахунок суми збитків визначений без врахування ПДВ.
Відповідач 1 проти позову заперечує з огляду на те, що Міністерство внутрішніх справ України не є правонаступником військової частини № 1441 Національної гвардії України, не вступало у будь-які цивільно-правові відносини з позивачем, а тому, у нього відсутні зобов‘язання по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу військовою частиною № 1441 Національної гвардії України. Відповідач 1 також не погоджується із експертною оцінкою суми збитків, завданих майну позивача, здійсненою Тернопільським обласним комунальним підприємством „Експерт”, зазначає, що орендодавцем за договором від 01.01.1997 року не виконувались обов‘язки по належному утриманню майна.
Відповідач 2 надав заперечення на позов, в яких вказує, що Головне управління внутрішніх військ МВС України не може відповідати по зобов‘язаннях військової частини № 1441, оскільки військова частина № 1441 була розформована і це завдання було покладено на військову частину № 2250 (управління Західного територіального командування внутрішніх військ, військова частина № 2250), яка і є правонаступником військової частини № 1441.
Відповідач 2 надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 423746,00 грн. за збитки завдані котельні, літнім будиночкам, каналізаційно-насосній станції, огородженню, водонапірній башті та будівлі спального корпусу є безпідставними, оскільки вказані об‘єкти військовій частині № 1441 не передавалися. Відповідач 2 вказує, що саме на позивача покладався обов‘язок підтримувати в технічно-справному стані об‘єкти комунального господарства, а капітальний ремонт позивачем не проводився, при цьому орендар здійснював поточний ремонт орендованих приміщень. Відповідач також зазначає, що експертний звіт вартості нанесених збитків майну позивача не відповідає нормам діючого законодавства України. Відповідач 2 зазначає, що при передачі в/ч № 1441 орендованого нею майна не була визначена його фактична наявність та технічний стан, що за актом прийому-передачі приміщень від 01.07.2000 року комплексні споруди, житлові та допоміжні приміщення з урахуванням їх фактичного зносу знаходились у задовільному стані.
Відповідач 3 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до Наказу МВС України від 07.04.2000 року № 210 в/ч № 1441 була розформована. З метою обстеження території, жилих та нежилих приміщень з обладнанням та інвентарем позивача було створено спільну комісію від військової частини № 2250 (як правонаступника боргів в/ч № 1441) та представників позивача. За результатам роботи цієї комісії було складено та підписано акт від 01.07.2000 року, відповідно до якого приміщення, обладнання та інвентар позивача знаходилися в задовільному стані. Відповідач 3 зазначає, що факт передачі майна військовій частині № 1441 в добротному стані, а повернення цього майна позивачу у незадовільному стані та часткова втрата і знищення орендованого майна в укладеному акті прийому-передачі від 01.07.2000 року не відображена.
Відповідач 3 вважає, що позовні вимоги не підтверджені відповідними доказами, посилається на неузгодженість відомостей про орендоване майно в акті його прийому-передачі від 01.07.2000 року та в експертному висновку щодо визначення суми завданої шкоди, а також посилається на те, що не є правонаступником військової частини № 1441.
В судовому засіданні, призначеному на 11.02.2004 року, відповідач 3 надав пояснення у справі в яких, зокрема, зазначив про невідповідність договору оренди від 01.01.2997 року вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні, призначеному на 11.02.2004 року, відповідач 3 надав суду також додаткові заперечення щодо невідповідності договору оренди від 01.01.1997 року чинному законодавству України.
В судовому засіданні, призначеному на 11.02.2004 року, відповідач 3 надав додаткові заперечення щодо прав позивача на майно, що раніше належало Тернопільському центру Молодіжного співробітництва „Орбіта”.
В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2004 року, відповідач 3 надав додаткові заперечення проти позову.
24.02.2004 року, через канцелярію суду, Начальник відділу Генеральної прокуратури України повідомив суд про вступ представника Генеральної прокуратури України у справу № 39/242 з метою захисту інтересів держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України.
В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2004 року прокурор подав клопотання про відмову позивачу у позові, в якому вказав, що висновок експертів про вартість збитків нанесених майну позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, а проведення повторної експертизи з приводу визначення розміру завданих збитків неможливе, оскільки не дає змоги на даний час встановити вартість переданого позивачу майна після завершення відносин оренди на час складення акту, тобто станом на 01.07.2000 року.
25.06.2003 року позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову. Клопотання позивача судом задоволено. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2003 року у справі № 39/242 вжито заходів до забезпечення позову та накладено арешт на рахунок відповідача в розмірі позовних вимог.
В судовому засіданні, призначеному на 16.07.2003 року, представники позивача та відповідача 1 звернулися з клопотанням про продовження термінів вирішення спору. Клопотання судом задоволено. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2003 року у справі № 39/242 термін розгляду справи продовжено на два місяці.
В судовому засіданні, призначеному на 16.07.2003 року, представник позивача звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи на один місяць у зв‘язку з проведенням переговорів між представниками сторін з приводу укладання мирової угоди. Клопотання судом задоволено. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2003 року у справі № 39/242 розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні, призначеному на 16.07.2003 року, представник відповідача 1 звернувся з клопотанням про скасування забезпечення позову. Представник позивача проти клопотання не заперечував.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2003 року у справі № 39/242 скасовані заходи по забезпеченню позову, встановлені ухвалою від 09.07.2003 року у справі № 39/242.
26.08.2003 року позивач звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідачів Головного управління внутрішніх військ МВС України та Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України.
Клопотання позивача судом задоволено, ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2003 року у справі № 39/242 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Головне управління внутрішніх військ МВС України та Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України в якості відповідача 3.
14.10.2003 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
15.10.2003 року відповідач 3 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача 3 судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 15.10.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про витребування у позивача документів, які підтверджують на які саме приміщення чи майно затрачені кошти, що виділені позивачу розпорядженням Голови Тернопільської облдержадміністрації № 138 від 30.12.1994 року в сумі 55 млн. крб. (550,00 грн.) на покриття видатків по утриманню приміщень. Клопотання відповідача 3 судом відхилено, оскільки відповідачем 3 не доведено, що вказані докази мають значення для справи.
В судовому засіданні, призначеному на 15.10.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про залучення в якості відповідача у справі Тернопільську обласну державну адміністрацію. Клопотання відповідач 3 обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору оренди від 15.10.1992 року Тернопільська обласна державна адміністрація виступала орендарем приміщень позивача.
Клопотання відповідача 3 судом відхилено, оскільки, договір від 15.10.1992 року припинив свою дію. 01.07.1997 року між позивачем і військовою частиною № 1441 Національної гвардії України укладено договір оренди, збитки, які просить стягнути позивач, виникли саме в результаті неналежного використання та утримання об‘єктів оренди по договору від 01.07.1997 року. Враховуючи, що Тернопільська обласна державна адміністрація не виступала орендарем приміщень позивача по договору від 01.07.1997 року, відсутні підстави для залучення її в якості відповідача у справі № 39/242.
21.10.2003 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
27.10.2003 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 28.10.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про витребування у позивача Сертифікату на право оцінки, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності які видані Тернопільському обласному комунальному підприємству "Експерт". Клопотання відповідача 3 судом задоволено та витребувано у позивача вказані докази ухвалою суду від 28.10.2003 року у справі 39/242.
В судовому засіданні, призначеному на 28.10.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про зобов'язання позивача надати уточнення позовних вимог, виходячи з того, що орендована площа 7038 м. кв., а позивач є власником 5315 м. кв. Клопотання відповідача 3 судом задоволено та витребувано у позивача вказані докази ухвалою суду від 28.10.2003 року у справі 39/242.
В судовому засіданні, призначеному на 28.10.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про витребування у позивача доказів про найменування товариства, засновників та учасників товариства, установчих документів товариства. Клопотання відповідача 3 судом задоволено та витребувано у позивача вказані докази ухвалою суду від 28.10.2003 року у справі 39/242.
В судовому засіданні, призначеному на 28.10.2003 року, представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 звернулися з клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання сторін судом задоволено, ухвалою суду від 28.10.2003 року у справі 39/242 термін розгляду справи продовжено.
07.11.2003 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
07.11.2003 року позивач, через канцелярію суду, звернувся з клопотанням про витребування у відповідача 2, відповідача 3 Статуту (положення), згідно якого вони діють та довідки про включення до ЄДРПОУ. Клопотання позивача судом відхилено, оскільки в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2003 року, відповідач 2 та відповідач 3 надали відповідні докази.
В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2003 року, позивач звернувся з клопотанням, в якому просив суд прийняти до уваги, що договір оренди від 01.01.1997 року є чинним, виконувався сторонами, припинений у порядку, передбаченому законодавством і будь-якому додатковому перегляду не підлягає. Вказане клопотання позивач просив вважати поясненнями у справі.
В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2003 року, представники позивача, відповідача 2, відповідача 3 звернулися з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв‘язку з можливістю врегулювання спору мирним шляхом. Клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 12.11.2003 року у справі № 39/242 розгляд справи відкладено.
12.11.2003 року відповідач 3 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача 3 судом задоволено.
13.11.2003 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
14.11.2003 року відповідач 3 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача 3 судом задоволено.
21.11.2003 року через канцелярію суду позивач звернувся з клопотанням про проведення судової експертизи та запропонував перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерта. Проведення експертизи позивач просив доручити Фонду державного майна України або Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Тернопільській області.
В судовому засіданні, призначеному на 10.12.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням про призначення незалежного рецензування Звіту про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну позивача та запропонував перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерта. Для виконання незалежної рецензії та проведення судової експертизи відповідач 3 пропонував звернутися до Фонду державного майна України або Спілки незалежних експертів.
В судовому засіданні, призначеному на 10.12.2003 року, відповідач 3 звернувся з клопотанням з приводу призначення експертизи. Вказане клопотання відповідач 3 просив вважати поясненнями у справі.
10.12.2003 року відповідач 2 запропонував питання, які необхідно поставити на вирішення експерта.
Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 39/242 призначена судово-технічна експертиза. Провадження у справі № 39/242 зупинено до закінчення проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 39/242 від 28.01.2004 року провадження у справі поновлено.
04.02.2004 року відповідач 2 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача 2 судом задоволено.
09.02.2004 року позивач звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 11.02.2004 року, представник відповідача 2 звернувся з клопотанням про перенесення розгляду справи № 39/242 для ознайомлення прокурора з матеріалами справи.
Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Оскільки, прокурор не повідомив суд у письмовій чи усній формі про участь у справі № 39/242, ухвалою суду від 11.02.2004 року клопотання відповідача 2 судом відхилено.
В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2004 року, відповідач 3 подав клопотання про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, яке просив вважати поясненнями у справі.
03.03.2004 року відповідач 3 звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи. Клопотання відповідача 3 судом задоволено.
03.03.2004 року відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи. Клопотання відповідача 2 судом задоволено.
05.03.2004 року позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи. Клопотання позивача судом задоволено.
09.03.2004 року відповідач 3 звернувся з клопотанням про витребування доказів. Клопотання відповідача 3 судом відхилено.
09.03.2004 року відповідач 3 надав клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача 3 судом задоволено.
09.03.2004 року відповідач 3 надав додаткові пояснення у справі, які викладені у формі клопотань.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2004 року призначено судово-технічну експертизу. Провадження у справі № 39/242 зупинено до закінчення проведення судово-технічної експертизи.
12.05.2006 року Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експерта № 1550. Справа № 39/242 скерована до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2006 року поновлено провадження у справі № 39/242.
22.06.2006 року відповідач 2 звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача 2 судом задоволено.
Ухвалами суду від 16.07.2003 року, 15.09.2003 року, 29.09.2003 року, 15.10.2003 року, 28.10.2003, 12.11.2003 року, 11.02.2004 року, 25.02.2004 року, 13.06.2006 року, 26.06.2006 року, 10.07.2006 року розгляд справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.
В судових засіданнях представники сторін, прокуратури підтримали свої вимоги та заперечення.
В судовому засіданні, призначеному на 18.07.2006 року, за згодою сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -
В С Т А Н О В И В:
01.01.1997 року між спільним підприємством „Тернопільський центр молодіжного співробітництва „Орбіта” та військовою частиною № 1441 Національної гвардії України (далі в/ч 1441) було укладено договір оренди жилих та нежилих приміщень
Тернопільський центр молодіжного співробітництва „Орбіта” є філією, Спільного підприємства „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум”, (положення про філію затверджене протоколом зборів учасників спільного підприємства „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” № 4 від 11.09.1996 року). Філія створена з метою розширення господарської діяльності підприємства (позивача) та отримання прибутку.
Спільне підприємство „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” (ідентифікаційний код 16458563) створене на базі Запорізького і Тернопільського молодіжних регіональних комплексів, зареєстроване рішенням Шевченківського райвиконкому м. Києва 12.06.1991 року, реєстраційний номер 14-МП-636.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” (ідентифікаційний код 16458563) створено шляхом реорганізації (перетворення) Спільного підприємства „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” і є його правонаступником по всіх без виключення правах та зобов‘язаннях.
Поданими позивачем документами підтверджується, що ТОВ „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” є правонаступником СП „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум”, в тому числі прав і обов‘язків по договору від 01.01.1997 року, і вправі вимагати відшкодування збитків, завданих майну, яке орендувалось військовою частиною № 1441.
Зібрані у справі докази спростовують твердження відповідача 3 з приводу того, що майно Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта” не належить позивачу.
Майно по договору оренди від 01.01.1997 року було передано в оренду і використовувалося військовою частиною № 1441 Національної гвардії України, що не заперечується представниками сторін.
11.01.2000 року був прийнятий Закон України «Про розформування Національної гвардії України», відповідно до ст. 2 якого зобов‘язано особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та інше майно з‘єднань частин, закладів і установ Національної гвардії України передати у встановленому порядку до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та збройних сил України.
28.02.2000 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову „Про деякі питання, пов‘язані з розформуванням Національної гвардії”, відповідно до п. 1 якої, встановлено, що погашення існуючої заборгованості перед постачальниками Національної гвардії здійснює, зокрема, Міністерство внутрішніх справ, щодо з‘єднань, частин, закладів і установ, переданих до складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ.
07.04.2000 року Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ «Про зміни в організаційній структурі внутрішніх військ МВС України», яким наказано розформувати, зокрема, військові частини та підрозділи Національної гвардії України, які надійшли до складу внутрішніх військ МВС України відповідно до наказу МВС України від 19.01.2000 року № 37, а саме 14-й окремий батальйон спеціального призначення (військова частина № 1441 м. Тернопіль).
Наведене свідчить, що військова частина № 1441 Національної гвардії України була передана до складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, а тому Міністерство внутрішніх справ повинно відповідати за погашення заборгованості військової частини № 1441, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2000 року.
Даний факт підтверджений наявними в справі доказами, а також такою, що набрала законної сили ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 20.10.2000 року у справі № 6/286-1778.
Отже, зібраними у справі доказами спростовуються заперечення відповідача 1 з приводу того, що Міністерство внутрішніх справ України не є правонаступником військової частини № 1441 Національної гвардії України, не вступало у будь-які цивільно-правові відносини з позивачем, а тому, у нього відсутні зобов‘язання по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу військовою частиною № 1441 Національної гвардії України.
11.04.2000 року Командуючий внутрішніми військами МВС України повідомив командира військової частини №2250 м. Львів про те, що правонаступником військової частини (№ 1441 м. Тернопіль), яка розформовується, необхідно вважати 5-ту дивізію. Однак, вказаний документ не скасовує та не змінює Постанови КМУ від 28.02.2000 року щодо відповідальності Міністерства внутрішніх справ за погашення заборгованості військової частини №1441 (як такої, що надійшла до складу внутрішніх військ МВС України).
01 січня 1997 року „Тернопільський центр молодіжного співробітництва „Орбіта”, яке було відокремленим структурним підрозділом (філією) спільного підприємства „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” (орендодавець) та військова частина № 1441 Національної гвардії України (орендар) уклали договір, за яким орендодавець передав у тимчасове користування орендареві: територію, жилі та нежилі приміщення центру молодіжного співробітництва „Орбіта” (учбовий корпус, готель, харчоблок, підвальні приміщення та допоміжні споруди) загальною площею 7038 кв. м., що розташовані в м. Тернополі, вул. Чумацька, 5А.
За цим договором вказані приміщення передані орендареві з необхідним обладнанням та інвентарем у технічно справному стані і у відповідності до акту-опису.
Через неналежне виконання орендарем обумовлених договором грошових зобов‘язань, рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 05.01.2000 року договір оренди від 01.01.1997 року був розірваний.
Оскільки військова частина № 1441 перешкоджала орендодавцю в користуванні майном, рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 29.03.2000 року її було зобов‘язано повернути орендодавцю майно, одержане від останнього за договором оренди від 01.01.1997 року.
При передачі-прийнятті майна за актами від 01.07.2000 року виявлено факти знищення та істотного пошкодження орендованого майна. В зв‘язку з цим за клопотанням СП „Центр молодіжного співробітництва „Орбіта” Тернопільським комунальним підприємством „Експерт” здійснено експертну оцінку суми збитків, завданих майну, яке було орендовано в/ч 1441.
За звітом про експертну оцінку, вартості нанесених збитків майну комплексу тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта” сума збитків, завданих орендованому військовою частиною № 1441 майну становить 1 111 420,00 (один мільйон сто одинадцять тисяч чотириста двадцять тисяч) гривень.
Звіт про експертну оцінку здійснено експертами О. І. Степаненко, Д. А. Копосов. Надані суду позивачем копії кваліфікаційних свідоцтв №№ 770, 848 видані експертам атестаційною комісією, склад якої затверджено Міністерством освіти України за погодженням з Фондом державного майна України і надають експертам право на виконання послуг, пов‘язаних з оцінкою нерухомості, майна, майнових прав і бізнесу.
Вказані докази спростовують твердження відповідача 3 з приводу того, що експертна оцінка проведена особами, які не мають на це відповідних повноважень.
Відповідач 2 надав суду рецензію на експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта”, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю „Інжинірингова група ПІК”, в якій зроблено загальний висновок, що наданий звіт не може бути застосований для визначення ринкової вартості збитків.
Наведене свідчить, що при вирішенні господарського спору виникли питання, зокрема, щодо правильності застосування методики визначення вартості збитків при здійсненні звіту про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта”; та питання відповідності експертної оцінки вимогам законодавства, яке діяло на момент її проведення, роз‘яснення яких потребувало спеціальних знань. Судом також враховано, що призначення повторної експертизи з приводу визначення розміру заподіяних збитків не є можливим, оскільки необхідно встановити вартість орендованого майна, станом на 01.07.2000 року (вказане не заперечується представниками сторін та прокуратури).
Проведення експертизи доручено Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Тернопільській області.
Листом від 23.01.2004 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у Тернопільській області повідомило суд, що відповідно до ст. 4 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінювачами регіонального відділення ФДМ України проводиться лише рецензування звітів про оцінку майна, яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна і не повинно містити власного висновку про вартість об‘єкта оцінки та надало суду рецензію на звіт про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта”, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Чумацька, 5а.
У наданій рецензії на звіт зроблені висновки про те, що кваліфікація експертів та терміни дії свідоцтв дозволяли проводити названу оцінку майна; обрана база оцінки відповідає меті проведення експертної оцінки та нормативно-правовим актам з оцінки майна, що діяли на дату оцінки; джерела отримання вихідних даних, що використовувалися експертом названі та додаються і є достатніми для виконання експертної оцінки; застосовані методичні підходи та оціночні процедури відповідають вимогам Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 року № 1114 та Положенню про порядок проведення експертної оцінки державного майна під час приватизації, затвердженому наказом ФДМУ від 02.02.1995 року № 100. В рецензії зроблений загальний висновок про те, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Відповідач 3 надав суду рецензії на звіт про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта”, проведені Експертною радою західного територіального відділення українського товариства оцінювачів та приватним підприємством „Казбек”, в яких зазначено про невідповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
Прокурор у справі надав суду лист Фонду державного майна України щодо рецензування звіту, в якому зазначено, що вартість матеріальних збитків визначено методично невірно та потребує відповідного коригування, у тому числі в частині ідентифікації збитків, що вплинуло на достовірність отриманих результатів. А документів, вхідних даних, інформаційних матеріалів, наведених у звіті недостатньо для проведення оцінки з метою, яка в ньому зазначена.
Надані відповідачами рецензії та лист ФДМ України не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів у справі, оскільки вони проведені не на вимогу суду, без надання всіх матеріалів справи. Крім того, у суду відсутні дані про те, в якому саме вигляді звіт про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта” надавався експертам для проведення рецензії.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. В якості доказів розміру заподіяння збитків майну позивача суду було надано звіт про експертну оцінку вартості нанесених збитків майну комплексу Тернопільського центру молодіжного співробітництва „Орбіта”, достовірність якого підтверджено рецензією Регіонального відділення Фонду державного майна України у Тернопільській області.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
У відповідності з Висновком експерта № 1550 від 12.05.2006 року вартість робіт по відновленню пошкодженої нерухомості, орендованої військовою частиною № 1441 згідно угоди на оренду приміщень становить 435 498,00 грн. В той же час експерти прийшли до висновку про неможливість визначити втрату якості іншого майна у зв‘язку зі зносом та наявністю дефектів за час оренди.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів. Однак, висновок судового експерта для господарського суду не є обов‘язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає встановленим факт заподіяння збитків нерухомому майну позивача на суму 435 498,00 грн.
Надані відповідачам 3 документи, які свідчать про виділення грошових коштів в/ч 1441 та позивачу не спростовують факту заподіяння збитків майну позивача. Крім того, прийняття рішення про виділення коштів не є доказом того, що вказані кошти фактично виділялися та використовувалися за цільовим призначенням. Судом також враховано, що угода на оренду приміщень від 01.01.1997 року передбачала сплату орендної плати і цей обов‘язок в/ч 1441 в повному обсязі не виконувався.
Згідно зі ст. 265 Цивільного кодексу УРСР, наймач зобов‘язаний підтримувати протягом строку найму прийняте майно у справному стані, провадити за свій рахунок поточний ремонт, а при припиненні договору –повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до ст. 271 ЦК УРСР у разі допущення наймачем погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини.
Стаття 203 ЦК УРСР встановлює, що під збитками розуміється, зокрема, втрата або пошкодження майна кредитора.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Оскільки права і обов‘язки щодо відшкодування збитків виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України та продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями до них повинні застосовуватися норми ГК України.
Стаття 285 ГК України покладає на орендаря обов‘язок берегти орендоване майно відповідно до умов договору та відшкодувати орендодавцю вартість орендованого майна у разі його знищення або псування.
Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року встановлено, що положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки права і обов‘язки щодо відшкодування збитків виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного кодексу України та продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями до них повинні застосовуватися норми ЦК України (з урахуванням того, що норми ЦК України при регулюванні вказаних відносин є загальними, а норми ГК України - спеціальними). Відповідно до частини першої ст. 175 ГК України майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України.
Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов‘язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України). Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України).
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум” в частині стягнення 435 498,00 грн. на відшкодування збитків, завданих майну, орендованому військовою частиною № 1441 є законними і обґрунтованими. Оскільки в даних правовідносинах правонаступником військової частини 1441 Національної гвардії України є Міністерство внутрішніх справ України, зазначена сума збитків підлягає відшкодуванню позивачу Міністерством внутрішніх справ України.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення 20 відсоткової ставки податку на додану вартість від суми збитків в розмірі 222 284,00 грн. Зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Відповідач 2 (Головне управління внутрішніх військ МВС України) та відповідач 3 (Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України) не можуть відповідати за шкоду, спричинену орендованому військовою частиною 1441 Національної гвардії України майну, оскільки вони не є її правонаступниками щодо вказаних правовідносин. А тому, позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Державне мито покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті держмита покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 555,10 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 49 ГПК України, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, підлягають стягненню з відповідача 1 витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 38,53 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2004 року на позивача було покладено обов‘язок провести попередню оплату за проведення експертизи. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2006 року позивача було зобов‘язано надати докази оплати за проведення судової експертизи. Відповідних доказів позивач не надав, за таких обставин, відсутні підстави покладати витрати за проведення експертизи на відповідача 1.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10; ідентифікаційний код 23314876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр молодіжного співробітництва „Київський колегіум”, (01001, м. Київ, вул. Білоруська, 5, кв. 20, ідентифікаційний код 16458563; поточний рахунок № 26006002281 в Київській Центральній філії АППБ „Аваль”, МФО 322904) 435 498,00 (чотириста тридцять п‘ять тисяч чотириста дев‘яносто вісім) гривень на відшкодування збитків, 555,10 (п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять грн. 10 коп.) витрат по оплаті державного мита та 38,53 (тридцять вісім грн. 53 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2006 |
Оприлюднено | 22.08.2007 |
Номер документу | 47142 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Стрелець Тетяна Геннадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні