Рішення

від 31.03.2011 по справі 22-ц-1732/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.03.2011

Справа №22ц-1732/11р.

Категорія: 67 Головуючий в І-й інстанції Борко А.Л.

Доповідач -Фурман Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року березня місяця 31 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Фурман Т.Г.

Суддів : Стародубця М.П.

ОСОБА_1

при секретарі: Третьяковій І.В.

за участю прокурора : Пуляєва І В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах держави в особі ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_2 Хонг, заінтересована особа - ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, про встановлення юридичного факту,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2008 року ОСОБА_2 Хонг звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з 1989 року, зазначаючи що у відповідності до Міжурядової угоди про направлення та прийом в'єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, він у 1987 році приїхав до України. З 01.02.1987 року по 20.07.1992 р. працював на Каховському заводі залізобетонних виробів, а після звільнення з підприємства переїхав до м. Херсона, де залишився проживати у гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. І.Кулика, 139/4.

Для вирішення питання про набуття громадянства за територіальним походженням йому необхідно підтвердити факт постійного проживання на території України з 1987 року.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона суду від 17 квітня 2008 року постановлено встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 Хонг на території України з 01.02.1987 року.

В апеляційній скарзі прокурор Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах держави в особі ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 Хонг суд виходив з того, що він належним чином підтвердив своє постійне проживання на території України з 1987 року і цей факт має юридичне значення, оскільки з ним пов'язано набуття громадянства за територіальним походженням.

Проте, до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного заявником питання.

Так за змістом ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_2 Хонг просив суд встановити факт його постійного проживання на території України з 1987 року, від якого відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України»залежить вирішення питання про набуття громадянства України за територіальним походженням особою, яка на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) постійно проживала на території України є іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи з 10.12.1990 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

На думку колегії суддів, заявником не надано доказів на підтвердження того, що він на законних підставах постійно проживав на території України з 1987 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 Хонг є громадянином ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 і знаходився на території України з 01.02.1987 року відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року. Метою його приїзду була робота і підвищення кваліфікації на протязі п'яти років, а тому заявник проживав на території України тимчасово на період роботи та після її завершення мав повернутися до ОСОБА_4.

Після розпаду СРСР заявник залишився проживати в України, однак доказів про отримання дозволу на постійне проживання на території України, так само як і доказів про отримання посвідки на постійне проживання в Україні в установлених Законом України «Про імміграцію»порядку та строк, він суду не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_2 Хонг перебував на території України на законних підставах, але тимчасово.

До того ж, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суд, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, повинен був встановити той факт, чи подав заявник до компетентного органу зобов'язання припинити іноземне громадянство -письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянство (підданство) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).

Таким чином, оскільки, ОСОБА_2 Хонг, будучи громадянином ОСОБА_4 не надав суду належних доказів про те, що він станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України, і про те, що він звернувся до органів МВС України за місцем проживання з відповідною заявою - зобов'язанням про припинення громадянства ОСОБА_4 і суд зазначену обставину при розгляді даної справи не досліджував і не встановив, його висновки про те, що факт проживання на території України має для заявника юридичне значення і про те що цей факт у зазначений ним період часу підлягає встановленню судом, є помилковим.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заявленої вимоги з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Суворовського району м.Херсона задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 17 квітня 2008 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_2 Хонг у задоволенні заяви про встановлення юридичного факту.

Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: