Рішення

від 10.04.2009 по справі 5020-3/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"10" квітня 2009 р.

справа № 5020-3/122

За позовом                    Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до           Автомобільної школи

Севастопольської міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів

(99011, м. Севастополь, вул.

Гоголя, 26)

про стягнення збитків в розмірі

10875,84 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.,

Суддя Головко

В.О.

Представники сторін:

позивач

-ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.

Севастополі від 04.09.1998, ФОП ОСОБА_1;

позивач

-ОСОБА_2, представник, довіреність ВМВ № 915618 від 05.02.2009,                 ФОП ОСОБА_1;

відповідач

-Полищук О.П., представник, довіреність № б/н від 19.03.2009,     Автомобільна школа Севастопольської

міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

звернувся до суду з позовом до Автомобільної школи Севастопольської міської

організації Всеукраїнського товариства автомобілістів про стягнення збитків в

розмірі 10875,84 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

В процесі розгляду справи позивач

зменшив суму позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача суму

збитків в розмірі 9 793,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Також

позивач просить покласти понесені ним судові витрати на відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги

протиправними діями відповідача щодо розірвання договору оренди.

Представник відповідача проти

задоволення позову заперечує у повному обсязі. Мотивує свої заперечення тим, що

позивачем було порушено умови договору, внаслідок чого договір оренди був

розірваний. Вважає, що відповідачем не було порушено прав позивача.

В судовому засіданні 19.03.2009 в

порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України

оголошувалась перерва до 02.04.2009, а в засіданні 02.04.2009 -до 10.04.2009.

Представникам позивача та

відповідача, позивачеві в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і

обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу

України.

Дослідивши надані

сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2006 між Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1та Автомобільною школою Севастопольської міської

організації Всеукраїнського товариства автомобілістів було укладено договір

оперативної оренди № 1 (а.с.8).

Відповідно до п. 1.1. договору,

орендар прийняв в строкове платне володіння та користування автомобіль ВАЗ

21063 згідно з актом приймання-передачі.

Згідно з п. 1.3. договору, розмір

навчального часу встановлюється орендодавцем із урахування вартості 30-часової

програми на цьому автомобілі.

Строк дії договору встановлено з

01.01.2007 по 30.11.2007.

12.07.2007 відповідачем договір № 1

від 31.12.2007 було розірвано в односторонньому порядку, без згоди позивача.

Автомобільна школа Севастопольської

міської організації Всеукраїнського товариства автомобілістів своїми діями

заподіяла збитки позивачу у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 8 493,50

грн. Також позивачу було завдано моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. та

збитки у вигляді витрат на юридичну допомогу в розмірі 800,00 грн.

Все вищепереличене стало причиною

для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач просить стягнути з

відповідача збитки в розмірі 9 793,50 грн. та суму моральної шкоди в розмірі

5000 грн.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає

позов таким, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651

Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за

згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1. договору передбачена

зміна або розірвання договору лише за згодою сторін, яка оформлюється

протоколом, що становить невід'ємну частину договору.

Як стверджує позивач, згоди на

розірвання договору він не давав.

Інших підстав для розірвання

договору оренди з позивачем у відповідача також не було.

Також неправомірними діями

відповідача позивачу було заподіяно збитки у вигляді неотриманого прибутку

(упущеної вигоди) в розмірі 8 493,50 грн. відповідно до розрахунку (а.с.69).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного

кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням

або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити

для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа

могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене

(упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному

обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або

більшому розмірі.

При цьому для відшкодування шкоди

потрібна наявність таких складових: вини особи, що її завдала, реальних збитків

та причинно-наслідкового зв'язку між першим та другим.

Відповідно до ч. 1 ст. 225

Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню

особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого,

пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість

додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка

зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний

прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право

розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач розраховував користуватися

об'єктом оперативної оренди до 30.11.2007, тобто ще 5 місяців. Втім, внаслідок

неправомірних дій відповідача (розірвання договору оренди в односторонньому

порядку) був позбавлений такої можливості як і можливості отримання прибутку

протягом цього часу.

Але суд не може погодитися з

розрахунком позивача щодо неотриманого прибутку (упущеної вигоди), оскільки, як

вбачається з наказу № 91, договір між сторонами було розірвано 12.07.2007

(а.с.36). Позивач же розрахував упущену вигоду за весь липень 2007 року, тому

упущена вигода за липень має складати 1041,14 грн. (1698,70/31*19, де: 1698,70

грн. -середній прибуток за один місяць; 31 дн. -загальна кількість днів

липня;  19 дн. -кількість днів липня, що

береться до розрахунку, тобто з 13 по 31 липня 2007 року). Упущена вигода за

серпень-листопад 2007 року розрахована наступним чином: 1698,70 грн.*4=6794,80

грн. Отже, загальна сума упущеної вигоди з 13.07.2007 по 30.11.2007 становить 7

835,94 грн. (1041,14+6794,80).

Згідно з пунктом 4 Указу Президента

України № 727 від 03.04.1998. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва”, відмову від застосування спрощеної

системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої

системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з

початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання

відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за

15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Позивач не знав і не міг знати

15.06.2007 (останній день закінчення податкового періоду), що відповідач в

односторонньому порядку розірве договір оренди 12.07.2007, тому не мав

можливості своєчасно подати до органів державної податкової служби відповідну

заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, у зв'язку з

чим поніс додаткові витрати по сплаті 500 грн. єдиного податку за липень

-вересень 2007 року.

Враховуючи викладене, суд

задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7835,94 грн.

упущеної вигоди та 500,00 грн. реальних збитків у вигляді сплати єдиного

податку, а разом в сумі 8335,94 грн.

Разом з тим суд не може погодитися

із позивачем щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 800,00 грн., що

були понесені ним у зв'язку з отриманням юридичної допомоги.

Позивач не надав суду доказів того,

що збитки в розмірі 800,00 грн. є безпосереднім наслідком порушення

відповідачем умов договору оренди, тому позовні вимоги в цій частині

задоволенню не підлягають.

Розглянувши вимоги позивача щодо

стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Конституції

України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні особи мають

право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок

порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Отже, встановлене Конституцією та

законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою

гарантією захисту прав і свобод громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 225

Господарського кодексу України матеріальна компенсація моральної шкоди

включається до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка

допустила господарське правопорушення.

Як зазначає в своїй Постанові

Пленум Верховного Суду України від 31.03.1994   

№ 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати

немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних

явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або

бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства

моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу

або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих

споживачам, інших прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через

неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з

оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправність діяння відповідача

встановлена судом та полягає в безпідставному розірванні договору оренди № 1

від 31.12.2006. Вина відповідача виражається в умислі.

Наявність моральної (немайнової)

шкоди виражається в моральних стражданнях позивача, яких він зазнав у зв'язку

із втратою джерела доходу; погіршенням родинних стосунків через неможливість

забезпечувати родину грошима; приниженням чоловічої репутації як утримувача

родини; переживаннями з приводу неможливості сплачувати за навчання сина, який

є студентом Севастопольського національного технічного університету факультету

Морських технологій та судноплавства, що підтверджується відповідними довідками

№ 450 від 17.12.2007 (а.с.21) і № 212 від 18.03.2009 (а.с.27), та навчається на

комерційній основі.

Причинний зв'язок між шкодою і

протиправним діянням заподіювача є очевидним.

Позивач оцінює моральну шкоду в

5000,00 грн.

Втім, виходячи з фактичних обставин

справи, ступеню вини відповідача, характеру та обсягу, тривалості й важкості

моральних страждань і переживань позивача, суд вважає можливим задовольнити

позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі    1000,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення

позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача

підлягає державне мито в сумі 93,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 74,47 грн.

Беручи до уваги вищевикладене,

керуючись ст. ст. 22, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов

задовольнити частково.

2.          Стягнути з Автомобільної

школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 26; ЄДРПОУ 04794356, п/р

26002301976 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

відомостей про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах

справи немає) суму збитків в розмірі 9335,94 грн., в тому числі:

7835,94 грн. -упущена вигода; 500,00 грн. -збитки від сплати єдиного податку;

1000,00 грн. -моральна шкода, а також судові витрати: державне мито в розмірі 93,35

грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

сумі 74,47 грн.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення упущеної вигоди в

сумі 657,56 грн., вартості юридичних послуг в сумі 800,00 грн. та моральної

шкоди в сумі 4000,00 грн. -в позові відмовити.

Суддя                                                                                               

        В.О. Головко

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

21.04.2009

Розсилка:

1.         

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

2.          Автомобільна школа Севастопольської

міської організації

Всеукраїнського товариства

автомобілістів

(99011, м. Севастополь, вул.

Гоголя, 26)

3.           Справа