Рішення

від 15.09.2009 по справі 22/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/265

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/265                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Краснов О.В., за довіреністю   

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс”, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м Київ в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м. Донецьк

про зобов'язання з моменту вступу судового рішення в законну силу перерахувати платежі: суму заборгованості у розмірі 300 000,00 грн., пені у розмірі 3 747,95 грн., суму інфляційної компенсації в розмірі  2 700,00 грн., три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 936,97 грн.   

Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс” звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит” про примусове виконання умов договору.  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р. справу № 22/265 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області. Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009 р. прийнято справу № 22/265 до провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на депозитний договір № 1-2/063 від 05.06.2002 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між Комерційним банком „Фінанси та Кредит” в особі керуючого філією  в м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовллойд Панді Сервіс”, витяг з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ „Азовллойд Панді Сервіс” № 11 від 25.03.2009 р. щодо рішення про затвердження порядку розподілу прибутку та виплати дивідендів, листи на адресу відповідача про повернення грошових коштів, порушення відповідачем умов депозитного договору, порушення норм діючого законодавства та прав позивача.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство Банк „Фінанси та кредит” в особі філії „Донецьке регіональне управління” ВАТ Банк „Фінанси та кредит” у відзиві на позовну заяву № 15/5524 від 03.07.2009 р. повідомив, що дійсно між позивачем та банком був укладений депозитний договір № 1-2/063 від 05.06.2002 р., відповідно до умов якого позивач надав банку грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. в депозит строком до 10.06.2003 р. з виплатою 20 % річних, а банк зобов'язався повернути позивачеві зазначену суму та сплатити відсотки. Додатковою угодою № 44 від 25.09.2008 р. до договору, позивачем надано вклад в сумі 300 000,00 грн. терміном до 28.09.2009 р., з відсотковою ставкою 16,5 % річних.

Зазначив, що наводячи в обґрунтування своїх вимог ч.3 ст.1060 ЦК України, п.9.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, ч.2 п.3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, позивач навмисно змінює зміст зазначених правових норм, цитуючи тільки їх частину, а саме: за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, тоді як наведені норми мають продовження: крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором, тощо. Таким чином, згідно до діючого законодавства, видача вкладу на першу вимогу вкладника стосується тільки вкладників – фізичних осіб.

Повідомив, що на час звернення позивача з проханням щодо дострокового повернення вкладу діяла Постанова Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 р., за якою з метою упередження кризових явищ у банківській системі банкам заборонялося дострокове повернення депозитних вкладів, про що позивачу і було повідомлено (листи № 05/3058 від 03.04.2009 р., № 05/3800 від 27.04.2009 р.). Зауважив, що в обох листах не містилася відмова банку від виконання своїх зобов'язань за договором та не йшлося про неможливість отримання позивачем коштів з депозитного рахунку на умовах передбачених діючим законодавством та договором.

Відповідно до ст. 66 Закону України „Про банки і банківську діяльність” Національний банк здійснює державне регулювання діяльністю банків, а згідно зі ст.56 Закону України „Про Національний банк України” нормативні акти, що видаються Національним банком є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Зазначив, що телеграмою від 06.12.2008 р. Національний банк України звернув увагу банків на обов'язкове виконання банками постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413 в частині заборони дострокового повернення депозитів, оскільки вони вкладені в дострокові кредитні активи.

Повідомив, що неможливість повернення коштів у термін є слідством надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тобто непереборної сили, а згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України у цьому випадку особа, що порушила зобов'язання звільняється від відповідальності. Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2009 р. № 282 скасовано заборону щодо дострокового повернення банками коштів з депозитних рахунків, і позивач має можливість отримати кошти зі свого депозитного рахунку в будь-який час, згідно з умовами договору. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

         Згідно виписки по особовому рахунку позивача станом на 03.07.2009 р., позивачу 03.07.2009 р. повернуто з депозитного рахунку 300 000,00 грн., залишок коштів на депозитному рахунку становить 0,00 грн.

03.08.2009 р. відповідачем з супровідним листом була надана довідка № 02.1/6113 від 03.08.2009 р., якою повідомлено, що станом на 03.08.2009 р. залишок на депозитному рахунку ТОВ „Азовллойд Панді Сервіс” № 26155310561300 складає 0,00 грн., залишок по рахунку відсотків № 26188310561300 складає 0,00 грн.

08.09.2009 р. до матеріалів справи надійшла заява  від 08.09.2009 р. (в порядку ст. 22 ГПК України) , якою позивач вніс уточнення до позовних вимог, а саме.

Відповідно до умов п.7.2 Депозитного договору № 1-2-/063 від 05.06.2002 р. дострокове повернення Вкладу або його частини, здійснюється на підставі письмового попередження Вкладником (позивачем) Банка (відповідача) не менш, ніж за три банківських дні до дати дострокового повернення. 26.03.2009 р. відповідачем було отримано попередження позивача, тобто не пізніше 01.04.2009 р. відповідач мав повернути суму вкладу. Проте, своєчасно свої зобов'язання відповідачем виконані не були. Наполягає, що за весь час прострочення, починаючи з 01.04.2009 р. до моменту фактичної оплати, відповідач повинен сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановлених діючим законодавством штрафних санкцій.

Повідомив, що 06.07.2009 р. відповідачем на користь позивача була сплачена сума у розмірі 300 000,00 грн., отже за 97 днів прострочення відповідно до норм діючого законодавства розмір штрафних санкцій становить 19 338,08 грн., де 9 386,30 грн. – розмір пені відповідно до ст.231 ГК України, 7 560,00 грн. розмір інфляційної компенсації відповідно до ст.625 ЦК України, 2 391,78 грн. – розмір відсотків відповідно до ст.625 ЦК України.

Враховуючи положення ст.534 ЦК України, зазначив, що відповідачем 06.07.2009 р. оплачені штрафні санкції у розмірі 19 338,08 грн. та повернута сума депозиту у розмірі 280 661,92 грн. Тобто, починаючи з 07.07.2009 р. та до цього часу, відповідач повинен був повернути належні позивачеві грошові кошти у розмірі 19 338,08 грн. та штрафні санкції: 361,85 грн. – сума пені відповідно до ст.231 ГК України, 101,72 грн. – розмір відсотків відповідно до ст.625 ЦК України.

Просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 19 338,08 грн., 361,85 грн. пеню та 101,72 грн. відсотки, а всього 19 801,65 грн.

Статтею 22 ГПК України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Звернення до суду має здійснюватись у формі, та в порядку, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Право позивача на уточнення позовних вимог, положеннями Господарського процесуального кодексу України, і зокрема статтею 22 ГПК України, не передбачено.

Отже, заява позивача про уточнення позовних вимог судом  не розглядалася.

Розгляд справи  відкладався.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом,

В с т а н о в л е н о:

05.06.2002 р. між Комерційним банком „Фінанси та кредит” в особі керуючого філією в м. Донецьк (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовллойд Панді Сервіс” (надалі - Вкладник) був укладений депозитний договір             № 1-2/063 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого Вкладник (позивач) надає Банку грошові кошти, в подальшому - вклад, в тимчасове користування на умовах строковості, платності та повернення, а Банк (відповідач) виплачує Вкладнику відсотки та повертає вклад відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.2.1 договору Вкладник надає Банку в депозит вклад в сумі 100 000,00 грн. Вкладник перераховує зі свого поточного рахунку суму вкладу на депозитний рахунок № 26155310561300 в філії КБ „Фінанси та Кредит” в м. Донецьк, МФО 335816, код ЄДПРОУ 25324005, призначення платежу: „Кошти в депозит відповідно депозитного договору № 1-2/063 від 05.06.2002 р., без ПДВ”.

Вклад наданий Банку в депозит на строк до 10.06.2003 р. (п.3.1 договору).

Банк нараховує 20 % річних на фактичну суму вкладу. Строк нарахування відсотків починається з дня надходження суми вкладу на депозитний рахунок Вкладника, відповідно п.2.2. Банк виплачує нараховані відсотки першого числа кожного місяця, а також при поверненні основної суми вкладу, по закінченню строку дії депозитного договору. Нараховані відсотки перераховуються на п/р Вкладника, вказаний в договорі (розділ 4 договору).

Банк зобов'язується нараховувати на вклад 20 % річних ( п. 5.1. договору). Банк зобов'язується повернути суму депозитного вкладу після спливу строку, вказаного в п.3.1 даного договору на п/р Вкладника, вказаний в договорі (п. 5.2 договору).

Як передбачено п.7.1 договору, повернення коштів, які знаходяться на депозитному рахунку та нарахованих відсотків, здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на п/р Вкладника, вказаний в договорі.

Вкладник має право на дострокове повернення вкладу або його частини, але не раніш ніж через 20 календарних днів з моменту зарахування вкладу на депозитний рахунок. При дотриманні вищевказаної умови дострокове повернення вкладу або його частини проводиться на підставі письмового попередження Вкладником Банку не менш, ніж за три банківських дні до дати дострокового повернення. У випадку дострокового повернення вкладу або його частини раніше 05 серпня 2002 р., відсотки на суму дострокового повернення, за період з дати зарахування коштів на депозитний рахунок до моменту повернення вказаної суми нараховуються з розрахунку 2 % річних, у випадку, якщо мали місце виплати відсотків – при перерахуванні відсотків може бути зменшена основна сума депозиту (п.7.2 договору).

Згідно п.7.3 договору після спливу строку, відповідно до п.3.1, дія даного договору може бути пролонгована шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 8.1 передбачено, що у випадку порушення умов п.5.2 цього договору, Банк сплачує Вкладнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.2 договору).

Усі доповнення та зміни до цього договору здійснюються при обопільній згоді сторін в письмовій формі. Даний договір та всі документи, що мають відношення до цього договору, передані за допомогою факсимільного зв'язку, вважати такими, що мають юридичну силу (п.9.3 договору).

Додатковою угодою № 44 від 25.09.2008 р. до депозитного договору № 1-2/063 від 05.06.2002 р., на яку посилається позивач у позові, були внесені зміни, а саме: до п.2.1 щодо збільшення суми вкладу до 300 000,00 грн.; до п.3.1 стосовно продовження строку  надання  вкладу в депозит - до 28.09.2009 р., який є строком дії даного договору; до п.4.1 договору щодо встановлення з 25.09.2008 р. відсоткової ставки в розмірі  до 16,5 % річних, яка нараховується на фактичну суму вкладу. Розрахунок суми відсотків здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в календарному році, за методом факт/факт.

Пункт 7.2 договору викладений сторонами в наступній редакції: Вкладник має право на дострокове повернення Вкладу або його частини, але не раніш, ніж через 5 календарних днів з моменту зарахування Вкладу на депозитний рахунок або дати останньої пролонгації цього Договору. При дотриманні вищевказаної умови, дострокове повернення вкладу або його частини, здійснюється на підставі письмового попередження Вкладником Банка не менш, ніж за три банківських дні до дати дострокового повернення. У випадку дострокового повернення вкладу або його частини, відсотки на суму дострокового повернення за період з 25 вересня 2008 р. до моменту повернення вказаної суми нараховуються з розрахунку 3 % річних. У випадку, якщо нараховані відсотки виплачувалися раніше, то проводиться перерахунок нарахованих та виплачених відсотків, при цьому, зайво виплачені відсотки утримуються Банком з суми Вкладу або його частини, яка підлягає достроковому поверненню. Без визначеного вище перерахунку відсотків Клієнт має право на дострокове повернення Вкладу або його частини не раніше 26 березня 2009 р.

Пункт 7.8 договору викладений в наступній редакції: сторони домовилися, що нарахування відсотків по Вкладу після 27 вересня 2009 р. Банком не проводиться та даний Депозитний договір вважається не пролонгованим.

          Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Депозитного договору № 1-2/063 від 05.06.2002 р., набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за депозитним договором. Інші умови Депозитного договору, не затронуті цією додатковою угодою, залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

          Листом № 23/09 від 26.03.2009 р. позивач звернувся на адресу філії „ДРУ” ВАТ „Фінанси та кредит” з вимогою про повернення 26.03.2009 р. депозитного вкладу у розмірі 300 000,00 грн., у зв'язку із виплатою дивідендів учасникам товариства.

          Листом № 05/3058 від 03.04.2009 р. (у відповідь на лист, що надійшов 25.03.2009 р.) відповідач повідомив, що 14.12.2008 р. Національним банком України прийнято постанову № 413 „Про окремі питання діяльності банків”, зокрема п.2 якої зобов'язує банки уживати всіх необхідних заходів для забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

          Листом № 34/09 від 14.04.2009 р. (на ім'я в.о. заступника керуючого з корпоративного банкінгу філії “Донецьке РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”) позивач, посилаючись на положення норм чинного законодавства, повідомив, що постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст закону. Зазначив, що банк не мав права відмовляти у видачі депозиту, оскільки повернути депозит банк примушує пряма норма Цивільного кодексу України (ст.1060), і порушення її вказує на протиправність поведінки банку.

Листом № 05/3800 від 27.04.2009 р. заступник керуючого з корпоративного банкінгу філії “Донецьке РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” повідомив, що позивач розмістив в Банку депозит на строк до 28.09.2009 р., який є строком дії даного договору. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Частиною 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що повернення вкладу або його частини  можливе на першу вимогу вкладника, крім вкладів, внесених юридичними особами на інших умовах повернення, встановлених договором, тобто повернення депозитного вкладу має регулюватися виключно умовами договору про банківський вклад (депозит) № 1-2/063 від 05.06.2002 р.

          03.07.2009 р. позивачу повернуто з депозитного рахунку 300 000,00 грн., залишок коштів на депозитному рахунку становить 0,00 грн.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.334 Господарського кодексу України  банківська система  України  складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

          Банки - це фінансові установи,  функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

     Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

                Згідно приписів ст.340 Господарського кодексу України, депозитні  операції  банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або  у безготівковій  формі,  у  гривнях  або  в  іноземній  валюті,  що розміщені  юридичними  особами чи громадянами  (клієнтами)  на  їх рахунках  у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або  без зазначення такого строку і підлягають виплаті  вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,  зобов'язується  виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника  за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ст.1058 Цивільного кодексу України).

         За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати   на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому   надходять, виконувати розпорядження  клієнта  про  перерахування  і  видачу відповідних  сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право  використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися  цими коштами. Банк не має права визначати та  контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст.1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ст.1060 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст.1074 Цивільного кодексу України).

          Постанова Національного банку України № 413 від 04.12.2008 р. “Про окремі питання діяльності банків”, на яку посилається відповідач, як на підставу для неповернення частини депозиту, була прийнята НБУ з метою закріплення позитивних тенденцій у діяльності банків та забезпечення подальшої стабільної їх роботи,  керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 7,  15, 55  Закону  України  "Про  Національний  банк України", статтями 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Пунктом 2 постанови передбачено, що банки зобов'язані уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім  у  національній валюті України)  з  метою  недопущення  дострокового  повернення коштів, розміщених вкладниками. Прямої заборони дострокового повернення депозитів в положеннях Постанови не містилося.

Пункти 2, 5 постанови Національного банку України № 413 від 04.12.2008 р. втратили чинність у відповідності до постанови Національного банку України № 282 від 12.05.2009 р. „Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413 „Про окремі питання діяльності банків”.

За приписами ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні  своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі чи зловживати правом в інших формах.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України  право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.          

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 В період провадження по справі відповідачем була повернута сума вкладу по Депозитному договору № 1-2/063 від 05.06.2002 р. у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 03.07.2009 р. та  довідкою                № 02.1/6113 від 03.08.2009 р.

 В судовому засіданні представник позивача підтвердив повернення з депозитного рахунку коштів в сумі 300 000,00 грн.

          Враховуючи зазначене, спір між сторонами в частині зобов'язання перерахувати кошти в сумі 300 000,00 грн. є врегульованим, предмет спору по цих вимогах відсутній, провадження у справі  в цій частині підлягає припиненню по ст. 80 п. 1-1 ГПК України.

          Позивач, на підставі  ст. 525, п.1 ст. 530, ст.549 п.3, 610, 611  Цивільного кодексу України, ст. 218 п.2, 231 п.6 Господарського кодексу України вимагає зобов'язати відповідача  перерахувати пеню за період з 01.04.2009 р. по 08.05.2009 р.

Як передбачено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Вищеперераховані ознаки пені визначені законодавством імперативно, без надання сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Грошовим зобов'язанням   - є  зобов'язання   боржника  заплатити кредитору певну  грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,   передбачених цивільним законодавством  України.

Зобов'язання банку повернути кошти з депозитного рахунку клієнта на поточний рахунок клієнта не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому (банку) грошей, а доручає виконати певну операцію з власними (належними клієнту) грошима, перерахувавши суму з одного рахунку клієнта на інший рахунок.

Тобто, зобов'язання відповідача перед позивачем полягають в наданні послуги, а не у сплаті коштів.

Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб”єктами господарювання, визначаються Господарським Кодексом України.

Неустойка, штраф, пеня за цим Кодексом визнаються штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання ( п.1 ст. 230 Господарського Кодексу України).

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (п. 1 ст. 231 Господарського Кодексу України).

Санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором у разі, якщо розмір штрафних санкцій  не визначено законом ( п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

 Умовами депозитного договору № 1-2/063 від 05.06.2002 р., з врахуванням змін,  сторонами обумовлено нарахування пені лише за порушення п. 5.2. договору, за якою банк зобов'язується повернути суму депозитного вкладу зі спливу строку, вказаного в п. 3.1 цього договору на поточний рахунок вкладника, вказаний в договорі, яким є 28.09.2009 р.

За порушення п. 7.2 договору, сторонами пеня не обумовлювалася, законодавством така пеня не визначена.

Отже, вимоги позивача про зобов'язання перерахувати пеню є безпідставними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Позивач помилково ототожнює поняття грошового зобов'язання та послуг з перерахування коштів, не вказуючи на приписи чинного законодавства, які б надавали йому право нарахування інфляційної суми, трьох відсотків річних та пені.

Перерахування коштів з депозитного рахунку клієнта на поточний рахунок того ж клієнта не є грошовим зобов'язанням банку, до якого може застосовуватися ст. 625 Цивільного кодексу України, отже нарахування інфляційної суми та 3% річних – не відповідає  положенням законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про зобов'язання перерахувати  пеню у розмірі 3 747,95 грн., суму інфляційної компенсації в розмірі 2 700,00 грн., три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 936,97 грн. не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги немайновий характер даного спору, зайво сплачене позивачем державне мито в сумі 2 988,85 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

 Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, покладаються на  відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 47, 49, 77, 82, 80 п.1-1, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, -             

                                                   В И Р І Ш И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс”, м. Маріуполь Донецької області у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м Київ в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м. Донецьк про зобов'язання перерахувати пеню у розмірі 3 747,95 грн., суму інфляційної компенсації в розмірі 2 700,00 грн., три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 936,97 грн.

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс”, м. Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м Київ в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м. Донецьк про  зобов'язання перерахувати заборгованість у розмірі 300 000,00 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м Київ в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства Банку “Фінанси та Кредит”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс”, м. Маріуполь Донецької області 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовллойд Панді Сервіс”, м. Маріуполь Донецької області з Державного бюджету України 2 988,85 грн. зайво сплаченого державного мита. Видати довідку.

Текст рішення оголошений в судовому засіданні 15.09.2009 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                               Дучал Н.М.                               

Вик. Калашник Н.А.

Надруковано 4 екземпляри:

1 – позивачу;

2 – відповідачу;

1 – у справу.