Рішення

від 19.02.2007 по справі 10/239-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/239-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.07           Справа № 10/239-06.

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Сумсільмаш»

До відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський регіональний маркетинговий центр»

Про визнання недійсним договору

Суддя:           Коваленко О.В.

За участю представників сторін:

Позивач:      Мирославський С.В.

Відповідач: Пономаренко В.П., Нємцев В.А., Пересадько В.Б., Векслер Д.Г.

У засіданнях брала участь секретар судового засідання Н.М. Котенко

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.02.2007 до 19.02.2007 року.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Сумсільмаш” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумський регіональний маркетинговий центр” і просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір поставки продукції №2007/01 від 20.07.2005р.

Позов обґрунтований тим, що спірний договір укладений без наміру створити правові наслідки і є фіктивним, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 234 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує і пояснює, що ним договір укладено з метою здійснення господарської діяльності та на його виконання ним поставлена продукція – металопрокат, що підтверджується відповідними накладними та довіреностями на отримання цієї продукції.

В судове засідання з‘явився представник відповідача Векслер Д.Г., яким було подано заяву про визнання позовних вимог та наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський регіональний маркетинговий центр» Іващук А.А. про відкликання всіх довіреностей виданих за підписом колишнього директора Пересадько Б.В. Інші представники відповідача заперечили проти заяви представника Векслера Д.Г. та наполягали на дійсності їхніх довіреностей.

Враховуючи суперечливу позицію представників відповідача судом до початку розгляду справи було з‘ясовано правоздатність осіб представників ТОВ «Сумський регіональний маркетинговий центр». Судом встановлено, що дійсно згідно наказу №2-к директора Іващук А.А. були відкликані довіреності на ім‘я Пересадько Б.В. та на уповноважених ним осіб Пономаренко В.П., Немцова В.А., але скасування довіреностей було вчинене з порушенням вимог ч. 2 ст. 249 ЦК України, а саме повірені не були повідомлені про відкликання їх довіреностей. Доказів повідомлення про відкликання довіреностей Пересадько Б.В. та на уповноважених ним осіб Пономаренко В.П., Немцова В.А., представник Векслер Д.Г. суду не надав.

Отже враховуючи суперечливу позицію представників відповідача, суд критично ставиться до визнання позову і розглядає справу по суті позовних вимог, при цьому повно та змістовно вивчаючи матеріали справи для з‘ясування правової ситуації, яка склалася.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

20 липня 2005 року між ВАТ „Сумсільмаш” та ТОВ „Сумський Регіональний Маркетинговий Центр” було укладено договір поставки продукції № 2007/01. За умовами даного договору відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача металопрокат згідно з специфікацією, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. Загальна вартість поставленого товару, згідно п. 3.1. зазначеного договору, становила 1 000 000,00 гривень. Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався поставити металопрокат в термін за домовленістю сторін. Згідно порядку розрахунків оплата за товар проводиться по факту поставки відповідної партії товару.

Згідно специфікації № 1 від 20.07.05 р. до Договору на адресу ВАТ «Сум-сільмаш» було поставлено металопрокат на загальну суму 837 722 грн. 19 коп., в т.ч. ПДВ – 145 620 грн. 37 коп. Розрахунки за отриманий товар ВАТ «Сумсільмаш» не проведені. На час порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку підприємства обліковувалась по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та складала 909 389 грн. 38 коп.

Продавцем товару - кредитором у справі, ТОВ «Сумський регіональний маркетинговий центр» при укладенні і виконанні договорів № 2007/01 від 20.07.05 р. та № 21 15.07.05 р. були виписані податкові накладні і суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних були включені до податкового зобов'язання в липні 2005 р. в реєстрі накладних продажу товарів та відповідали даним податкової декларації з ПДВ за липень 2005 р. Крім того, платіжним дорученнями № 109 від 29.07.05 р. та № 104 від 22.07.05 р. ТОВ „Сумський регіональний маркетинговий центр" було перераховано на рахунок ВАТ „Сумсільмаш" за договором від 22.07.05 р. грошові кошти на загальну суму 60 000 грн. 00 грн.

Позивач вважає, що спірний договір було укладено для створення штучної заборгованості позивача перед відповідачем з метою доведення позивача до банкрутства та безпідставного збагачення відповідача за рахунок визнання з боку позивача неіснуючого боргу у сумі 873 722,80 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України умовою дійсності правочину є те, що він має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1 статті 9 названого Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

За даними бухгалтерського обліку позивача, а саме дані балансу ВАТ „Сумсільмаш”, складені станом на 01.10.2005р. підписані керівником боржника і головним бухгалтером і первинними документами наданими суду для підтвердження відображення у балансі боржника кредиторської заборгованості перед ТОВ «Сумський регіональний маркетинговий центр», значиться зазначена заборгованість.

Під час здійснення контролюючим органом повноти і правильності визначення сум податкових зобов'язань з ПДВ Державна податкова інспекція в м. Суми у довідці від 25.11.05 р. № 1309/23-2/00901588 (Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Сумський регіональний маркетинговий центр» підтвердила правомірність відображення господарської операції за договором № 2007/01. Правомірність відображення зобов'язань за казаним договором підтверджується також рядом висновків, наданих спеціалістами, а саме:

висновок спеціаліста № 452 від 10 квітня 2006 р.;

висновок спеціаліста № 319 від 15 жовтня 2006 р.;

висновок № 11252 від 20.11.2006 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За висновками спеціалістів в області бухгалтерського і податкового обліку встановлено, що відображення в бухгалтерському обліку кредитора і боржника зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки від 20.07.05 р Х° 2007/01, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року «Положенню про докуме нтальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому нака зом Міністерства фінансів України № 88, від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 та іншими нормами законодавства, а також первинними документами, які мають боржник і кредитор. Як вказує відповідач, господарська операція за Договором поставки від 20.07.05 р. № 2007/01, укладеного між ТОВ Сумський регіональний маркетинговий центр» та ВАТ «Сумсільмаш» відображена у нього в аналітичному та синтетичному обліку у  повній відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджених наказом Міністерства фінансів України  від 08.10.99 р. № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.99 р. за № 725/4018 та положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.00 р. № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.00 р. за № 85/4306.

Крім того, зазначена позиція викладена в постанові Харківського апеляційного господарського суду по справі №12/83-05 від 17 січня 2007р., яка набрала законної сили, а саме вимоги ТОВ «Сумський регіональний маркетинговий центр» включені до реєстру вимог кредиторів.

Окрім того, в обґрунтування доказів про фіктивність спірного договору, позивач посилається на лист першого заступника прокурора Сумської області від 07.04.2006р. №07/1-2435-06, де зазначено, що прокуратурою області проведена перевірка щодо додержання законодавства в діяльності службових осіб позивача та 30.11.2005р. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами позивача за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

Разом з тим, перелік підстав преюдиційності фактів для господарського суду, встановлений ст.35 ГПК України, є вичерпним. Відповідно до вимог названої статті вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до ст.36 ГПК України матеріали кримінальної справи можуть бути доказом у господарській справі при їх безпосередньому дослідженні та оцінці господарським судом. Такими доказами, зокрема, можуть бути матеріали кримінальної справи, про яку йде мова у листі заступника прокурора Сумської області. Проте матеріали справи не містять постанови про порушення кримінальної справи або обвинувачуваного висновку, в яких могли досліджуватися обставини щодо поставки виробів з металу за спірним договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не було надано доказів підтверджуючих фіктивність договору поставки продукції №2007/01 від 20.07.2005р.

Згідно до ст.49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У позові - відмовити.

          СУДДЯ                                                                      КОВАЛЕНКО О.В.