Рішення

від 06.04.2009 по справі 29/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

06.04.09

р.                                                                                                      

Справа № 29/327                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому

судовому засіданні господарського суду справу, порушену

за

позовом: : Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство Адъюстаж», м. Донецьк,

до

відповідачів:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю

«СІА Транс-Експедиція», м. Донецьк,

2.          Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Донецьк..

третя

особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Будконтракт», м. Київ

про

стягнення: 452'815,00 грн.

за

участю представників сторін:

від

позивача: Гузар А.С. - довіреність,

від

відповідачів:

1.          - Терновая В.А. - довіреність,

2.          - ОСОБА_1

та

третьої особи: Медвєдєв І.В. - довіреність (у судові засідання 11.03.09р. та

06.04.2009р. - не з'явився)

СУТЬ

СПРАВИ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Адъюстаж» (далі по

тексту - «Позивач») звернулось з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю «СІА Транс-Експедиція» (далі по тексту - «Товариство») про

стягнення  452'815,00 грн., що виникли у

зв'язку з втратою вантажу. у тому числі:

-          59'010,00 грн. - матеріальна шкода у

розмірі вартості втраченого вантажу,

-          373'805,00 грн. - додаткові збитки у

зв'язку із додатковими витратами,

-          20'000,00 грн. - штраф за несвоєчасне

доставляння вантажу.

Ухвалою

від 22.10.2007р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє сам

остійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача будо залучено Товариство

з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Будконтракт»

(далі по тексту - «Будконтракт»).

Ухвалою

від 12.11.2007р. господарським судом до участі у розгляді справи у якості

другого відповідача було залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (далі по

тексту - «СПД»)

Ухвалою

від 20.12.2007р. по справі була призначена судова товарознавча експертиза за

результатами якої наданий відповідний висновок від 01.07.2008р. (т.1 а.с.

138-142) вартість експертизи згідно рахунку ДНІІСЕ № 900 від 03.07.2008р. (т.1

а.с. 143) склала 1'128,00 грн.

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення умов укладеного з

ним договору № З 15/08-1 від 15.08.2007р. Товариством, яке прийняло на себе

зобов'язання перевезти вантаж, визначений у погодженому сторонами замовленні

5644/08, але вантаж на зазначену у замовленні адресу одержувача - Позивача не

доставило та останньому - не видало до цього часу. Таким чином вантаж є

втраченим, у зв'язку з чим Позивачу були завдані матеріальні збитки, які мають

бути відшкодовані Товариством. Крім того, останній згідно умов договору має

сплатити Позивачу штраф за порушення строків доставки вантажу.

Відповідачі

проти позову заперечують, посилаючись на те, що:

Ш          винним у втраті спірного вантажу є

найнятий СПД водій, ОСОБА_2, який скоїв кримінальний злочин, що встановлено

вироком київського районного суду від 17.03.2008р.;

Ш          враховуючи висновки експертизи товар,

який був предметом дослідження експерта, не є вантажем, зазначеним у

перевізному документі.

Третя

особа позовні вимоги підтримала.

У

зв'язку з необхідністю з'ясування певних питань, які виникли після дослідження

експертного висновку за результатами проведеної експертизи, для надання

пояснень на вимогу суду був викликаний судовий експерт. Пояснення експерта та

представників сторін у судовому засіданні 11.03.09р. за ініціативою суду

здійснювалось з повною фіксацією за допомогою програмно - технічних комплексу

«Діловодство у господарських судах України».

Розгляд

справи був закінчений 11.03.2009р. У судовому засіданні оголошувалась перерва

до 06.04.2009р. для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та

експерта, господарський суд

ВСТАНОВИВ

:

15.08.2007р.

Позивачем та Товариством був укладений договір № З 15/08-1 (т.1 а.с. 91-93)

(далі - «Договір перевезення»), предметом якого (п. 1) було визначення порядку

взаємовідносин, що виникають при організації та здійсненні перевезень вантажів,

розрахунків за перевезення та надані послуги між сторонами. Договір був

укладений у письмовій формі шляхом обміну факсами. Рішенням господарського суду

Донецької області від 01.10.2008р. у справі 17/79пд (т.2 а.с. 31-34), залишеним

без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від

26.11.2009р. (т.2 а.с. 6-8) та Постановою Вищого господарського суду

України  від 04.03.2009р. (т.2 а.с.

64-65) було встановлено, що: по-перше, цей договір є укладений; по-друге, що

він з огляду на норми діючого законодавства є дійсним.

Пунктом

1 Договору перевезення передбачено, що він визначає порядок взаємовідношень,

які виникають при організації та виконанні перевезень вантажів.

Виходячи

з умов п. 3.1. Товариство прийняло на себе зобов'язання здійснювати перевезення

вантажів у взаємоузгодженні з Позивачем терміни відповідно до транспортного

замовлення Позивача. При цьому за п. 2 Договору перевезення сторони обумовили

можливість Товариства залучати до здійснення перевезень транспорт третіх осіб.

Аналіз

змісту Договору перевезення свідчить про те, що він за усіма ознаками дійсно

підпадає під норми діючого законодавства, які регулюють питання перевезення

вантажів, а Товариство - прийняло на себе функції перевізника вантажів

Позивача.

В

свою чергу Товариством 10.04.2006р. з СПД був укладений договір «доручення» №

П10/04-1 (т.1. а.с. 49-51) (далі - «Договір доручення»), згідно якого його

сторони врегулювали порядок взаємовідношень, які виникають між цими сторонами

при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно

умов контракту «постачання» (т. 1 а.с. 94-96) № 1/01-СТ від 19.07.2007р. (далі

- «Контракт»), укладеного між Позивачем та російським Закритим акціонерним

товариством «Алмаз», Позивач придбав товар - станок SKET/UDZSA-630/9 на умовах

ФСА - місто Орел (РФ), який мав бути доставлений на адресу Позивача та в

подальшому - проданий третій особі згідно умов укладеного з нею 23.07.2007р.

договору «постачання» № 23/07 (т. 1 а.с. 97-99). Вартість товару, придбаного за

Контрактом у розмірі 300'000,00 російських рублів була сплачена Позивачем, що підтверджується

довідкою банку (т.1. а.с. 100). 300'000,00 грн. за курсом НБУ на 08.07.07 рік -

дата складання експортної ВМД, становлять 59'010,00 грн.

Задля

доставки придбаного товару Позивач, керуючись умовами Договору перевезення,

звернувся до Товариства із заявкою № 5644/08 (т.1 а.с. 44), в якій з

Товариством були, зокрема, узгоджені дата вивантаження - 21-22.08р. та місце

вивантаження - м. Донецьк, вул.. Андропова, 2.

Замовлення

на перевезення було прийнято Товариством, яке керуючись умовами Договору доручення

з відповідним замовленням № 5641 від 15.08.2007р.(т.1 а.с. 46-47) доручило СПД

здійснити перевезення вантажу Позивача.

07.06.07р.

згаданий вантаж за накладної (CMR) А № 0496008 був прийнятий від ЗАТ «Алмаз» до

перевезення. Перевезення здійснювалось автопоїздом у складі автомобіля «ДАФ»

державний № НОМЕР_1 та причепа державний № НОМЕР_2 під керуванням найнятого СПД

водія, ОСОБА_2 Однак  в обумовлений

Позивачем та Товариством час та в обумовлене місце доставлений не був через те,

що 19.08.2007р. у результаті дорожньо-транспортної пригоди («ДТП») вантаж був

пошкоджений до ступеню втрати 100%, тобто - втрачений.

ДТП

сталося з вини водія ОСОБА_2, що підтверджено вироком Київського районного суду

міста Донецьк від 17.03.2008р. (т.2 а.с. 19-21, 38-43).

Виходячи

з даних висновку судово-товарознавчої експертизи обладнання, яке було надане

для дослідження експерту, не можна вважати станком, визначеним у Контракті:

втрата комплекту склала 100%

Викликаний

для надання пояснень експерт ДНІІСЕ, Лушнікова Тамара Миколаївна, у судовому

засіданні пояснила, що:

ь          фрагменти обладнання, яке

досліджувалось,  є елементами станку;

ь          залишки обладнання, яке

досліджувалось, у зв'язку із 100% втратою на цей час не можна вважати станком,

визначеним у Контракті.

За

таких обставин, враховуючи те, що:

-          спірне перевезення за усіма ознаками

було міжнародним. Відтак, регулюється відповідною міжнародною Конвенцію, якою у

цьому випадку є Конвенція «Про договір міжнародного дорожнього перевезення

вантажів», підписана 19.05.1956р. (далі - «КДПВ»), до якої України приєдналася

з 01.08.2006р. на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції

про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (КДПВ набрала

чинності для України з 17.05.2007р.);

-          застосування саме цієї Конвенції

визначено Позивачем та Товариством у п. 5.10 Договору перевезення;

-          виходячи з ст. 10 ЦК України чинний

міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість

якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного

законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному

у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені

відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного

міжнародного договору України;

-          згідно ст. 3 КДПВ при застосуванні

цієї Конвенції перевізник відповідає, як за власні особисті дії та упущення, за

дії та упущення власних агентів та інших осіб, до послуг яких він (перевізник)

звернувся для здійснення перевезення;

-          стаття 9 КДПВ визначає, що накладна є

доказом умов договору перевезення та засвідчує прийняття вантажу перевізником.

За відсутністю у накладній мотивованих перевізником зауважень - є презумпція

вважати, що вантаж та його пакування зовнішньо у справному стані під час

прийняття вантажу перевізником та, що кількість місць, а також їхня розмітка і

номери відповідали вказівкам накладної;

-          за ч. 1 ст.17 КДПВ перевізник несе

відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження,

що трапились у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його

видачею, а також за прострочення у доставці;

-          накладна (т.1 а.с. 101) була

підписана перевізником без будь-яких застережень. Відтак - слід вважати, що до

перевезення СПД був прийнятий саме той вантаж, який зазначений у накладній.

Іншого сторонами не доведено. Це також підтверджує факт наявності на накладній

відбитку штемпелю російської митниці, яка не випустила б імпортний вантаж за

межі кордону, якщо б він фактично не відповідав даним, зазначеним у накладній;

-          за ч. 1 ст. 528 УК України виконання

обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору,

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання

не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі

кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою

особою. При цьому, виходячи з приписів ст. 618 цього кодексу боржник відповідає

за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання

(стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено

відповідальність безпосереднього виконавця;

-          за ст. 610 ЦК України порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених

змістом зобов'язання (неналежне виконання).

-          статтею 611 ЦК України передбачено,

що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, зокрема відшкодування збитків;

-          виходячи з ч. 1 ст. 225 ГК України до

складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,

визначена відповідно до вимог законодавства;

-          за ч. 1 ст. 909 ЦК України за

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується

доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту

призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу

(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату;

-          згідно ч.2 ст. 919 ЦК України вантаж,

не виданий одержувачеві протягом тридцяти днів після спливу строку його

доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними

кодексами (статутами), вважається втраченим;

-          виходячи з ч.2 ст. 924 ЦК України

перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до

перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди;

-          згідно частин 1, 3 ст.13 Закону

України «Про транспорт» відповідальність підприємств транспорту за невиконання

або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також

відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається

кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами

України. Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і

пошкодження прийнятих для перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі

фактичної шкоди;

-          за абз 7-9 ст. 52 Закону України «про

автомобільний транспорт» перевізник зобов'язаний: забезпечити виконання умов

договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених

договором та законодавством, забезпечити збереження вантажу, прийнятого до

перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті

призначення, відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування

вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок

несвоєчасної доставки вантажу;

-          пунктом 3.4. Договору перевезення

Товариство зобов'язалося доставити вантаж за узгодженим з Позивачем маршрутом

та за адресою, зазначеною у CMR, тобто - накладній;

-          за узгодженою заявкою № 5644 від

15.08.07р. Товариство мало доставити спірний вантаж 21-22.08.2007р. за адресою

«м. Донецьк, вул.. Андропова, 2». Виходячи з накладної (CMR) А № 0496008 місцем

доставки та видачі вантажу визначена адреса 83048, м. Донецьк, вул.. Байдукова,

7. До жодної із зазначених адрес товариство прийнятий до перевезення вантаж не

доставило. Чим - порушило умови Договору перевезення;

-          згідно п. 5.1 Договору перевезення

Позивач та Товариство у разі невиконання чи несвоєчасного виконання обов'язків,

що випливають з цього договору, несуть взаємну матеріальну відповідальність;

-          пунктом 5.3 Договору перевезення

сторони обумовили, що за несвоєчасну (проти зазначеного у транспортному

замовленні строку) доставляння вантажу до місця призначення Товариство сплачує

Позивачу штраф 500,00 грн. за кожну добу;

-          у зв'язку із простроченням

доставляння вантажу Позивач нарахував на Товариства штраф 20'000,00 грн. Штраф

нарахований у відповідності до умов договору та вимог діючого законодавства;

-          виходячи з системного аналізу норм

ст.ст. 11, 16 (ч. 1) та 1192 ЦК України (який за його ч. 2 ст. 4 є основним

актом цивільного законодавства України) - збитки є одним із засобів

відшкодування майнової шкоди. Відтак терміни збитки та шкода за своєю правовою

природою є тотожними. У зв'язку з чим визначення позивачем у позові суми

вартості втраченого вантажу як «шкода», а не як «збитки» не має в контексті

норм цивільного законодавства жодного правового значення, адже як вище

зазначалося ці поняття з правової точки зору є тотожними,

суд

вважає позов в частині вимог щодо стягнення суми 59'010,00 грн. збитків у

зв'язку з втратою вантажу та - 20'000,00 грн. - штрафу за несвоєчасне

доставляння вантажу обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню за рахунок

Товариства.

Вимоги

позивача щодо стягнення суми 373'805,00 грн. понесених ним збитків у вигляді

сплачених третій особі санкцій на підставі договору постачання № 23/07 від

23.07.2007р., укладеного ним та третьою особою задоволення не підлягають, адже

як за нормами КДПВ, так і за іншими нормами внутрішнього законодавства України,

про які зазначалося вище, відповідальність перевізника за шкоду, завдану у

зв'язку із втратою вантажу обмежується лише вартістю втраченого вантажу.

Посилання

відповідачів на вирок місцевого суду від 17.03.2008р., як на підставу, згідно

якої ні Товариство, ані СПД не можуть нести відповідальності за втрату вантажу

- господарський суд вважає необґрунтованим та - до уваги не приймає, виходячи з

наступного.

За ч.

1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи

з умов чч 2, 3 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої

сили.

Частиною

3 ст. 35 ГПК України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що

набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні

спору лише з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Виходячи

із змісту вироку місцевим судом встановлено, що напередодні скоєння злочину СПД

ОСОБА_1 заборонив водію ОСОБА_2 виїжджати зі стоянки та - відібрав у нього

ключі. Більш того, ОСОБА_1 було доручено виїхати зі стоянки 20.08.07р. іншому

водієві. У вироку також зазначено, що за твердженням власне ОСОБА_1, з яким

повністю погодився суд - автомобіль міг бути відкритий ОСОБА_2 і без ключів,

адже останній працював на цьому автомобілі і для досвідченого водія відкрити

цей автомобіль без ключа не є проблемою.

Аналізуючи

зазначене господарський суд дійшов висновку про те, що водій ОСОБА_2 намагався

використати завантажений автопоїзд без дозволу СПД, а останній про це знав,

адже не тільки забрав у ОСОБА_2 ключі від автомобіля, але й доручив в

подальшому керувати ним іншій особі. Однак, знаючі про намір ОСОБА_2

використати автомобіль без дозволу, а також - про те, що ОСОБА_2 (як

досвідчений водій, який тривалий час керував зазначеним автомобілем) міг

відімкнути і завести його без ключів - СПД ОСОБА_1 обмежився лише вилученням

ключів (що як визначено у вироку суду не могло бути перешкодою ОСОБА_2 для

реалізації ним власних намірів) та не вжив будь-яких інших заходів (блокування

руху автомобіля; забезпечення додаткової охорони навколо автомобіля та вантажу;

короткотермінове виведення мотора з ладу; тощо) для запобігання намірам ОСОБА_2

Таким

чином, ні Товариство, ані СПД належними доказами не довели того, що ними були

вжиті усі можливі заходи задля належного виконання договору перевезення та -

запобігання втраті вантажу Позивача.

Судові

витрати розподіляються між Позивачем та Товариством пропорційно задоволеним

вимогам..

Враховуючи

вищевикладене, та керуючись ст.ст. 43, 32 - 34, 43, 49, 82-85 ГПК Україні,

господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СІА

Транс-Експедиція».

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІА Транс-Експедиція» (юридична

адреса: 83029, м. Донецьк, вул.. Лівобережна, 73; фактична адреса: 86005, м.

Ясинувата, пер. Світлий, 20, ЄДРПОУ 33670678, р/рахунок 260010100108 у

Ясинуватській філії АК «УкрБізнесБанк», МФО 335623) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Адъюстаж» (юридична

адреса: 83048, м. Донецьк, вул.. Байдукова, 7; фактична адреса: 83050, м.

Донецьк, вул.. Артема, 86, кв.34, ЄДРПОУ 21997919, р/рахунок 26009191964001)

суму 59'010,00 грн. на відшкодування збитків у зв'язку з втратою вантажу,

20'000,00 грн. - штрафу за несвоєчасне доставляння вантажу; на відшкодування

витрат по сплаченому держмиту - 790,10 грн., на відшкодування витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу - 20,59 грн.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІА Транс-Експедиція» (юридична

адреса: 83029, м. Донецьк, вул.. Лівобережна, 73; фактична адреса: 86005, м.

Ясинувата, пер. Світлий, 20, ЄДРПОУ 33670678, р/рахунок 260010100108 у

Ясинуватській філії АК «УкрБізнесБанк», МФО 335623) на користь Донецького

науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул..

Ливенка, 4, ЄДРПОУ 02883147, р/рахунок 35224001000122 у ГУ ДКУ у Донецькій

області, МФО 834016) 196,80 грн. - на відшкодування витрат у зв'язку із

проведеною експертизою.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

Адъюстаж» (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул.. Байдукова, 7; фактична

адреса: 83050, м. Донецьк, вул.. Артема, 86, кв.34, ЄДРПОУ 21997919, р/рахунок

26009191964001) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових

експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Ливенка, 4, ЄДРПОУ 02883147, р/рахунок

35224001000122 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016) 931,20 грн. - на

відшкодування витрат у зв'язку із проведеною експертизою.

У

задоволенні позову в іншій частині відмовити.

У

задоволенні позову щодо стягнення 452'815,00 грн. з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.

               Суддя                                                                                                                                          

(повний текст рішення

оформлений та підписаний 07.04.2009р.)