Рішення

від 18.12.2008 по справі 33/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

18.12.08                                                                                          

Справа№ 33/233

Господарський суд Львівської

області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом :

Прокурора Залізничного району м.

Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської

ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”

(м. Львів)

до відповідача :

Житлово -будівельного кооперативу

№ 77 (м. Львів)

про :

стягнення  31 830 (тридцять одна тисяча вісімсот

тридцять) грн. 50 коп.

Суддя :                             Цікало А.І. При

секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури:

Пиць Н.В. - представник

(посвідчення № 206 від 17.11.2008 р.)

Позивача:

Охріменко  В.В. -представник (довіреність № 1 від

02.01.2008 р.)

Відповідача:

Шалан І.В. -директор (довідка з

ЄДРПОУ № 3589 від 29.08.2006 р.) Пигель Л.І. -представник (ордер № 2448 від

16.12.2008 р.)

Представникам сторін, присутнім в

судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК

України, зокрема право заявляти відводи.

В судовому засіданні 18.12.2008 р.,

представники учасників процесу, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про

нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від

прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави уповноваженого

органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства

«Залізничнетеплоенерго»(м. Львів) до Житлово -будівельного кооперативу № 77 (м.

Львів) про стягнення 31 830 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50

коп.

Ухвалою суду від 31.10.2008 р.

порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.11.2008 р. У

зв'язку з неявкою представника відповідача в судовому засіданні 18.11.2008 р.

розгляд справи було відкладено на 18.12.2008 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про

порушення провадження у справі від 31.10.2008 р. та про відкладення розгляду

справи від 18.11.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове

засідання забезпечив.

Позивач вимоги ухвал суду про

порушення провадження у справі від 31.10.2008 р. та про відкладення розгляду

справи від 18.11.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове

засідання забезпечив.

В судовому засіданні 18.11.2008 р.

представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

Представники прокуратури та

позивача позов підтримали частково, в частині стягнення 19 930 (дев'ятнадцять

тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп. з підстав наведених у заяві та поясненнях.

В частині стягнення 11 900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. просили

суд провадження у справі припинити у зв'язку із сплатою такої відповідачем.

Відповідач вимоги ухвал суду про

порушення провадження у справі від 31.10.2008 р. та про відкладення розгляду

справи від 18.11.2008 р. виконав, відзив на позов представив, позовні вимоги

визнав частково,  явку повноважних

представників в судове засідання забезпечив.

17.11.2008 р. до суду за вх. №

15/11 від представника відповідача поступила телеграма про відкладення розгляду

справи у зв'язку  з тим, що голова ЖБК 77

знаходиться у відрядженні.

В судовому засіданні 18.12.2008 р.

представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому позов визнав

частково в частині стягнення 19 930 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять)

грн. 50 коп. оскільки решту заборгованості в сумі 11 900 (одинадцять тисяч

дев'ятсот) грн. 00 коп. ним сплачено в період з 17.11.2008 р. по 17.12.2008 р.

Представники відповідача позов в

частині стягнення 19 930 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп.

визнали, просили суд в цій частині позовні вимоги задоволити. В частині

стягнення 11 900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. просили суд

провадження у справі припинити у зв'язку із сплатою такої.

Розглянувши документи і матеріали,

подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях,

з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно

оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 жовтня 2002 р. між ЛКП

«Залізничнетеплоенерго»та Житлово -будівельним кооперативом № 77  укладено договір  № 1030 (надалі -Договір) про постачання

теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов Договору

енергопостачальна організація здійснює постачання споживчої енергії в гарячій

воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану

теплову енергію до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Всупереч умовам договору,

відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконав, внаслідок чого

виникла заборгованість за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2008 р. у розмірі 31

830 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50 коп. згідно акту звірки

взаємних розрахунків станом на 17.10.2008 р.

Станом на день звернення з позовом

до суду сума заборгованості ЖБК № 77 

перед ЛКП «Залізничнетеплоенерго»за надані послуги становила 31 830

(тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50 коп.

Сума заборгованості підтверджується

розрахунком вартості теплової енергії та актом звірки взаємних розрахунків (оригінали

оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Після порушення провадження у

справі відповідач частково провів оплату за надані послуги в сумі 11 900

(одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями

(оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Станом на день розгляду справи

заборгованість ЖБК № 77 перед ЛМКП «Залізничтеплоенерго»становить 19 930

(дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з

наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції

України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні

відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції

України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і

господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності

рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції

України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена

законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не

допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне

обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України,

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється

на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється

Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами

іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України,

цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини

(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні,

майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України,

загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору;

свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість,

добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України,

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України,

господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших

угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,

які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України,

правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи

багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія

двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України,

правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або

якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин

може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не

встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка

сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України,

усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх

вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та

(або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової

форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та

справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України,

сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України,

якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК

України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами

господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами

- юридичними особами на підставі господарських договорів, є

господарсько-договірними зобов'язаннями. 

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України,

господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним

кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими

нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК

України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону,

інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних  

вимог  щодо  виконання 

зобов'язання  - відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України,

боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним

грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники

господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом,

іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно

гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави,

в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих

внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК

України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне

виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення

господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього

заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не

передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема,

порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку

потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних

коштів.

Згідно з пунктом 2 статті 121

Конституції України на прокуратуру України покладається представництво

інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням Конституційного Суду

України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям «орган, уповноважений

державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти

орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження

органу виконавчої влади. В 

контексті  пункту  2 

статті   121   Конституції України приписи пункту 3 частини

1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України  треба розуміти так, що прокурори та їх

заступники подають до господарського  суду  позови 

саме  в  інтересах держави, а не  в інтересах підприємств, установ та

організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України

від 15.12.1999 року №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»та

Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади»до системи

органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства,

комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління,

палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і

місцеві державні адміністрації.

Оскільки «інтереси держави»є

оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку

самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається

позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших

інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та

зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу

України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає,

що прокурор Залізничного району міста Львова правомірно звернувся до

господарського суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу

Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства

«Залізничнетеплоенерго», оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям і

прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме

відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України,

господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України,

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем та

прокурором представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в

підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач сплатив частину заборгованості

визнавши при цьому решту суми боргу, виконавши вимоги процесуального права,

всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши

представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року

№ 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява Прокурора

Залізничного району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу

Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(м.

Львів) до Житлово -будівельного кооперативу № 77 (м. Львів) про стягнення 31

830 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50 коп. є обґрунтованою і

підлягає до задоволення в частині стягнення 19 930 (дев'ятнадцять тисяч

дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп.

В частині стягнення 11 900

(одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. провадження у справі, відповідно до

п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету

спору щодо вказаної суми боргу.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3

Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і

доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються

до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не

менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Станом на

день звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила

31 830 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України,

судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за

проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат,

пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження,

оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст.

49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись

ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206,

509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК

України,  ст.ст. 43, 45 ,

22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Прокурора Залізничного району

м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської

ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м.

Львів) до Житлово -будівельного кооперативу № 77 (м. Львів) про стягнення 31

830 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 50 коп. -задоволити частково.

2.          Стягнути з Житлово -будівельного

кооперативу № 77 (вул. Виговського, 39, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20826966)

на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(вул.

С.Петлюри, 4а, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20784943) -19 930 (дев'ятнадцять

тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп. боргу.

3.          Провадження у справі в частині

стягнення основного боргу в розмірі 11 900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00

коп. -припинити.

4.          Стягнути з Житлово -будівельного

кооперативу № 77 (вул. Виговського, 39, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20826966) в

дохід Державного бюджету України  (р/р

31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК

Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200,

символ звітності банку 092) -318 (триста вісімнадцять) грн. 30 коп. державного

мита.

5.          Стягнути з Житлово -будівельного

кооперативу № 77 (вул. Виговського, 39, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20826966) в

дохід Державного бюджету України  (р/р

31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК

Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200,

символ звітності банку 092) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК

України, після набрання рішенням законної сили.           

Суддя                                                                                             Цікало

А.І.