Рішення

від 21.10.2011 по справі 41/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/150 21.10.11

За позовомДочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Провизнання недійсним Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Бойко Р.В.

суддя Івченко А.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_1 -дов. № 14 від 01.07.2011 року; ОСОБА_2 -дов. № 14/09-1 від 22.09.2011 року;

від третьої особи: ОСОБА_3 -дов. № 27-11юр від 30.05.2011 року; ОСОБА_4 -дов. 07/06/2011/1 від 07.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» про визнання недійсним Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 06.05.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.05.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 23.05.2011 року не з'явився, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 23.05.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання 23.05.2011 року не з'явився, однак подав до канцелярії суду додаткові документи по справі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 06.06.2011 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 06.06.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, однак подав до канцелярії суду клопотання про припинення провадження по справі, яке буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 06.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.06.2011 року.

09.06.2011 року представник відповідача 2 подав через канцелярію суду клопотання, згідно якого просив суд припинити провадження по даній справі.

21.06.2011 року представник відповідача 2 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити повністю та крім того, просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представники позивача в судовому засіданні 24.06.2011 року підтримали подане через канцелярію суду доповнення до позовної заяви, згідно з якими просили суд відмовити в задоволенні поданого відповідачем 2 клопотання про припинення провадження та просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання 24.06.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Судом розглянуто та відхилено клопотання про припинення провадження по справі, так як підстави даного позову не є тотожними з підставами позову по справі № 6/466.

Крім того, зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/150.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 24.06.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6

У зв'язку з вищевикладеним, ухвалою від 24.06.2011 року розгляд справи було призначено на 01.08.2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні 01.08.2011 року позовні вимоги підтримали повністю та подали клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

В судове засідання 01.08.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 01.08.2011 року надав усні пояснення по справі та висловив свої заперечення проти задоволення поданого представниками позивача клопотання.

Представники сторін в судовому засіданні 01.08.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/150, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 01.08.2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03150, м. Київ, вул. Горького, 51, код ЄДРПОУ 31899285) та відкладено розгляд справи на 29.08.2011 року.

Представники позивача, відповідача 2 та третьої особи в судовому засіданні надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2011 року.

У зв'язку з тим, що суддя Самсін Р.І. перебуває у відпустці, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 09.09.2011 року справу № 41/150 було передано для подальшого розгляду у наступному складі суду: ОСОБА_7 (головуючий суддя), ОСОБА_8, ОСОБА_5

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання 09.09.2011 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 09.09.2011 року представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі.

Представники третіх осіб в судовому засіданні подали додаткові пояснення по справі, згідно з якими просили позовні вимоги задовольнити повністю, також представники третіх осіб подали клопотання про витребування оригіналів Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року, акту приймання -передачі документів, підписаного відповідачем 1 та відповідачем 2 на виконання договору з відступлення права вимоги та оригінали переданих за актом документів, яке судом задоволено лише в частині витребування оригіналу договору поставки № 115 від 16.03.2006 року та специфікації до нього, в іншій частині клопотання відхилено, так як надання витребуваних оригіналів документів, що були передані по акту прийому -передачі не є необхідним для вирішення даного спору, крім того, оригінали Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року та акту приймання -передачі були надані для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 09.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2011 року не з'явився, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення огляду справи.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 23.09.2011 року представники відповідача 2 надали усні пояснення по справі.

Представники третьої особи подали додаткові письмові пояснення по справі, згідно з якими просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та відповідача 1, ухвалою від 23.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.10.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2011 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.10.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, однак подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд в позові відмовити повністю.

Представники відповідача 2 20.10.2011 року подали через канцелярію суду письмові пояснення по справі, згідно з якими просили суд в задоволенні позову відмовити повністю. В судовому засіданні представники відповідача 2 висловили свої заперечення проти позову.

21.10.2011 року представники третьої особи подали через канцелярію суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просили суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представники третьої особи надали усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2006 року між Дочірнім підприємством «Луганський облавтодор»(далі -покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»(далі - продавець, відповідач 1) було укладено договір № 115 пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар: нафтопродукти.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.5 цього договору найменування, кількість, ціна за одиницю, визначаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума Договору складає 30 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.6 договору № 115 якість та комплектність продукції, що постачається повинна відповідати діючим нормативно - технічним вимогам, які пред'являються до даного виду товару.

Пунктом 2.3 договору № 115 сторони узгодили, що строк оплати здійснюється згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору № 115 даний договір діє до 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків -до повного погашення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, до даного договору було підписано 13 специфікацій, якими сторони погодили кількість товару, його вартість, порядок оплати, станцію призначення, загальну суму та момент переходу права власності на поставлені нафтопродукти.

24 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»(далі -первісний кредитор, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл»(далі -новий кредитор, відповідач 2) було укладено Договір № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно з договором № 115 від 16.03.2006 року (далі -договір № 115), укладений між первісним кредитором (постачальник) та ДП «Луганський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(покупець) виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом права вимоги, яка відступається згідно з цим Договором, являється заборгованість в сумі 8 124 435,96 грн., яка існує у ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(далі -боржник) перед первісним кредитором по договору № 115, як по основному зобов'язанню так і по штрафних санкціях (неустойка, пеня), які вже виникли і можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з пунктом 3.1 Договору перелік документів, що підтверджують право вимоги дебіторської заборгованості та штрафних санкцій за договором № 115, складається з: договору № 115 від 16 березня 2006 року; Специфікації № 1-13; видаткових накладних в кількості 13 штук; рахунки -фактури в кількості 11 штук; залізничні (автомобільні) накладні; акту звірки розрахунків від 08 жовтня 2008 року.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що документи, зазначені в п. 3.1.1 - 3.1.6 Розділу 3 цього Договору, передаються протягом 3 робочих днів з моменту набрання чинності цим Договором шляхом підписання сторонами акту прийому -передачі.

Відповідно до пункту 3.3 Договору моментом переходу права вимоги за договором № 115 до нового кредитора є дата виконання умов п. 3.2 Розділу 3 цього Договору.

27 жовтня 2008 року ТОВ «Укрмонтажсервіс»передало ТОВ «Фірма «Інтеграл»документи, що підтверджують право вимоги заборгованості за договором № 115 від 16.03.2006 року, на доказ чого надано акт приймання -передачі від 27.10.2008 року.

З положень статті 512 ЦК України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З положень статті 517 ЦК України вбачається, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 115 від 16.03.2006 року який підписаний між ДП «Луганський облавтодор»та ТОВ «Укрмонтажсервіс»є неукладений, так як в ньому відсутні істотні умови для такого виду договорів, а саме:

- відсутні номери та індекси стандартів щодо якості товару;

- не визначено жодних вимог щодо якості товару;

- не зазначено кількості та номенклатури товару;

- не узгоджено строків та графіків поставки товару, не узгоджено строків подачі заявок.

Оскільки на думку позивача договір № 115 від 16.03.2006 року є неукладений, спірний договір, за яким передано право вимоги відповідачу 2 суперечить ст.ст. 512, 514 ЦК України, а тому є недійсним в силу вимог статей 203, 215 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частинами 1 та 8 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зі змісту договору № 115 від 16.03.2006 року вбачається, що за своєю суттю він є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс». Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до статті 270 ГК України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором. У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк.

З аналізу положень договору № 115 від 16.03.2006 року, специфікацій до нього, які є невід'ємними частинами останнього та вищезазначених статей можна зробити висновок, що всі істотні умови визначені законодавцем для договорів поставки сторонами договору узгоджені та визначені, решта ж умов, на відсутність яких позивач посилається, як на підставу для встановлення факту не укладення договору № 115, врегульовано статтями 266, 267, 270 ГК України, а тому їх відсутність не може бути підставою для визнання договору № 115 неукладеним.

Крім того, факт укладення договору № 115 від 16.03.2006 року між його сторонами засвідчується рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2009 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 року по справі № 6/466 за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл»про визнання недійсним договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року.

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також слід зауважити, що видаткові накладні, які засвідчують факт поставки бітуму по договору № 115, підписані позивачем та відповідачем 1, скріплені їхніми печатками та містять посилання на договір № 115 від 16.03.2006 року, як на підставу для такої поставки.

Претензії щодо кількості, якості та строків поставки у сторін відсутні, доказів протилежного позивачем не надано.

Окрім іншого, слід звернути увагу, що позивач повністю оплатив вартість поставленого йому бітуму за договором № 115 від 16.03.2006 року новому кредитору ТОВ «Фірма «Інтеграл»згідно спірного договору переуступки, на доказ чого надано банківські виписки(копії в справі).

Частиною 8 статті 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто, фактичні дії обох сторін договору № 115 від 16.03.2006 року свідчать про повне виконання його умов. Визнання ж цього договору неукладеним може мати місце лише на стадії укладення договору, у разі недосягнення згоди сторонами з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

(Зазначена правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду України від 10.02.2009 року по справі № 10/33/08 та від 25.06.2011 року по справі № 7/221-09).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо визнання недійсним договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року спростовані наявними матеріалами справи, наявність всіх обов'язкових ознак для визнання вищезазначеного договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України суду також не надано, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Бойко Р.В.

Суддя Івченко А.М.

Дата підписання рішення

26.10.2011 року