Постанова

від 20.06.2012 по справі 21/032-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 21/032-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників :

від позивача ОСОБА_2 дов. від 17.04.2012 року

від відповідача ОСОБА_3 дов. від 03.01.2012 року

від третьої особи не з'явився

від прокуратури: ОСОБА_4, посвідчення № 74 від 10.05.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шинник+"

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.03.2012 року

у справі № 21/032-11 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерне товариство "Родовід Банк"

до Приватного підприємства "Шинник+"

третя особа ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія»

про стягнення 2 400 000,00 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Шинник+"

до Публічного акціонерне товариство "Родовід Банк"

третя особа ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія»

за участю Прокуратури Київської області

про припинення договору

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічнеого акціонерного товариства «Родовід Банк» до Приватного підприємства «Шинник+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія», про стягнення заборгованості у розмірі 2 400 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором надавши третій особі обумовлені договором кошти та з метою забезпечення належного виконання зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за його користування, уклав на добровільній основі договір поруки з відповідачем, згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Банком у сумі 2 400 000, 00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором. Однак, третя особа свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим позивач на підставі п. 2.1 Договору поруки вимагає у поручителя погашення боргу Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. зазначену позовну заяву з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011р. порушено провадження у справі №21/032-11 та призначено справу до розгляду на 06.04.2011р.

05.04.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залишення даного позову без розгляду підстав п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Оболонським районним судом міста Києва розглядається справа за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ПП «Шинник+», ТОВ «Компанія «Симетрія» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.09.2009р., залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 27.10.2010р., за клопотанням ПП «Шинник+» провадження у даній справі було закрито, оскільки даний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що провадження у даній справі порушено після закриття Оболонським районним судом міста Києва провадження у вищезазначеній справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду з підстав п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.

Крім того, 05.04.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залучення ТОВ «Компанія «Симетрія»до участі у даній справі у якості відповідача 2.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи, що у ПАТ «Родовід Банк»у даній справі відсутні позовні вимоги до ТОВ «Симетрія», суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача.

05.04.2011 відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26 березня 2008 року укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ПАТ «Шинник+» недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що банк при укладанні договору поруки не довів до відома поручителя про укладення з ТОВ «Компанія «Симетрія» додатковою угоди до кредитного договору, яка за своїм змістом вносить суттєві зміни в кредитний договір, а отже у відповідності до положень ст. 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення договору поруки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2011 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Шинник+» у справі № 21/032-11 до спільного розгляду з первісним позовом.

До початку розгляду даної справи по суті, 20.04.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої останній просив суд припинити договір поруки №79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008р. Зазначена заява судом прийнята.

Крім того, 20.04.2011р.через канцелярію господарського суду Київської області від ПП «Шинник+» надійшло клопотання про повернення первісного позову у даній справі в порядку ч. 2 ст. 63 ГПК України, у задоволенні якого судом відмовленого з огляду на його необґрунтованість.

В порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2011р. провадження у даній справі зупинено до розгляду господарським судом Запорізької області справи №26/5009/2498/11 за позовом ПП «Шинник+» до ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Компанія «Симетрія»про визнання недійсним кредитного договору №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2011р. у справі №26/5009/2498/11 позовні вимоги ПП «Шинник+» про визнання відсутніми прав та обов'язків за кредитним договором №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р. та визнання недійсним зазначеного договору задоволені в частині визнання відсутніми прав та обов'язків за спірним договором. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2012р., рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2011р. скасовано в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

13.07.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло повідомлення про вступ до участі у даній справі прокуратури Київської області в порядку ст. 29 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2012р. провадження у даній справі поновлено, розгляд даної справи призначено на 27.02.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 27.02.2012р. та 12.03.2012р. розгляд даної справи відкладався на 12.03.2012р. та 19.03.2012р. відповідно.

16.03.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого останній просив суд стягнути з відповідача 2400000,00 грн., з яких: 435763,31 грн. заборгованості третьої особи по сплаті відсотків за користування кредитом за договором №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р. та 1964236,69 грн. заборгованості третьої особи по сплаті кредиту, з підстав договору поруки №79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008р. Зазначені уточнення судом прийняті.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року у справі № 21/032-11 первісний позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Шинник+» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, 40Б, ідентифікаційний код 32740749) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 143494420) 435763,31 (чотириста тридцять пять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 31 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1964236 (один мільйон девятсот шістдесят чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 69 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору. Однак, позичальник, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008. Оскільки умовами договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно з боржником відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. то задоволення вимоги банку про виконання поручителем грошових зобов'язань у межах цієї суми повністю відповідає положенням Цивільного кодексу України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання договору поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 за наслідками п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України припиненим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року у справі № 21/032-11 в частині розгляду зустрічного позову Приватного підприємства «Шинник +» та постановити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на відсутність чітко визначеного строку дії договору поруки та з урахуванням закінчення шестимісячного строку звернення позивача з вимогою про виконання основного зобов'язання, на підставі п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, вважає зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2012 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників третьої особи та прокурора, колегією суддів ухвалою від 30.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 20.06.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року у справі № 21/032-11 в частині розгляду зустрічного позову Приватного підприємства «Шинник +» скасувати та постановити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року у справі № 21/032-11.

Про судове засідання 20.06.2012 третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, проте представник третьої особи не з'явився, причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ»при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шинник+" у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2007р. між ВАТ «Родовід Банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Родовід Банк»(далі-банк) та ТОВ «Компанія «Симетрія»(далі-позичальник) укладено кредитний договір №79.1/30-КЛТ-07 (далі-Кредитний договір).

Пунктами 1.1, 1.2 (в редакції додаткової угоди №3 від 26.09.2008р.), 5.1 Кредитного договору передбачено, що мета, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в гривні в межах загальної суми 3600000,00 грн. на основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до п. 4.1 Договору основним забезпеченням своєчасного повернення кредиту, наданого за цим Договором, сплати процентів та пені є іпотека нерухомого майна та застава обладнання, на виконання умов даного пункту договору позивальник відповідно до п. 3.4.11 зобов'язаний укласти договір іпотеки на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ПП «Шинник +» (нежитлова будівля за адресою м. Біла Церква, вул. Глиняна, 40 б) та БМПП «Ольга» (нежитлове підвальне приміщення площею 254 кв. м. та нежитлове приміщення площею 263, 9 кв. м., що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 228) не пізніше 05 жовтня 2007 року.

Згідно п. 2.6 Договору процентна ставка за користування кредитами за цим Договором встановлюється у розмірі 19% (дев'ятнадцять процентів) річних і підлягає коригуванню в односторонньому порядку. Банком при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 долар США під час дії цього Договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в пункті 2.7.2 цього Договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період.

У відповідності до п. 5.1 цей Договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення договору (договорів) застави /(іпотеки), що є забезпеченням за цим Договором, і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов.

У відповідності п. 5.2, 5.3 Договору строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов'язання Сторін, що виникли на основі цього Договору, при цьому закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 25.03.2009р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. у справі №26/5009/2498/11 за позовом ПП «Шинник+» до ПАТ «Родовід Банк»та ТОВ «Компанія «Симетрія»про визнання недійсним кредитного договору №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2012р., встановлено, що на виконання умов Кредитного договору, 27.09.2007р. між ПАТ «Родовід Банк»та ТОВ «Компанія «Симетрія»було укладено договір застави промислового обладнання №79.1/30-3-07, яке за згодою сторін оцінене в 14462000,00 грн. для покриття ризиків щодо невиконання зобов'язання за Договором у розмірі 4400000,00 грн.

Договір застави посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі 27.09.2007р. за №1810.

Зазначені факти мають преюдиційне значення у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, та не потребують доказуванню.

Додатковими угодами №1 від 28.09.2007р. та №2 від 03.10.2007р. до зазначеного кредитного договору, сторони погодили надання двох траншів на суму 3500000,00грн. та 100000,00 грн. відповідно, які позивачем були перераховані 27.09.2007р. на позичковий рахунок третьої особи (ТОВ «Компанія «Симетрія»).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов Договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, за період з 26.10.2008р. по 25.03.2009р. третя особа мала сплатити 437030,32 грн. процентів за користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом за спірний період здійснювалось позивачем згідно п. 1.2 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 26.09.2008р.) із коригуванням в односторонньому порядку банком відсоткової ставки у зв'язку зі збільшенням офіційного курсу НБУ більше 5,10 грн. за 1 дол. США на кратність такого збільшення.

Втім, позичальник (третя особа) свої обов'язки за Кредитним договором в частині щомісячної сплати процентів за користування наданих кредитів (траншів) за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. належним чином не виконав, сплативши лише 1267,01 грн., внаслідок чого за ним утворилось 435763,31 грн. заборгованості.

Факт сплати третьою особою 1267,01 грн. процентів за користування кредитом за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з відсоткових рахунків позичальника.

Водночас, 26.09.2008р. між ВАТ «Родовід Банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Родовід Банк»(далі-банк) та ПП «Шинник+»(далі-поручитель) укладено договір поруки №79.1/30-П.1-07 (далі-Договір поруки).

Пунктами 1.1 та 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у сумі 2400000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р.

Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в обсязі 2 400 000,00 грн. на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

З метою досудового врегулювання даного спору, 06.05.2009р., 02.06.2009р. та 03.07.2009р. позивачем направлялись позичальнику (третій особі) та поручителю (відповідачу) претензії, відповідно до яких позивач інформував останніх про наявність заборгованості за Кредитним договором та вимагав її погашення. Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.

Проте, на зазначені претензії поручитель (відповідач) не відповів, свої обов'язки за Договором поруки в частині сплати заборгованості позичальника за Кредитним договором в межах 2400000,00 грн. не виконав.

Апелянт не заперечує в частині визнання заборгованості по кредитному договору, нарахованим процента, пені та штрафним (фінансовим) санкціям перед банком, проте не погоджується з позицією суду про необхідність нести відповідальність за вказаними грошовими зобов'язаннями саме йому, оскільки вважає строк дії договору поруки завершеним, у зв'язку з порушенням умов інформування його як поручителя про зміни, які були внесені до кредитного договору додатковою угодою, а також зі спливом строку звернення до нього вимоги по основному боргу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 В«ПозикаВ» глави 71 В«Позика. Кредит. Банківський вкладВ» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, третя особа, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Як встановлено рішенням суду першої інстанції та не заперечується сторонами в апеляційному провадженні, розмір заборгованості третьої особи становить 435763,31 грн. по сплаті процентів та 1964236,69 грн. по сплаті основного тіла кредиту за кредитним договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Проте як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем було укладено 26.09.2008 року договір поруки №79.1/30-П.1-07, за яким поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в обсязі 2 400 000,00 грн. на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Пунктами 1.1 та 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у сумі 2400000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007р., тобто договором поруки, чітко визначені грошові зобов'язання поручителя перед кредитором.

Відповідно до ст.558 Цивільного кодексу України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Однак, жодна норма чинного законодавства, імперативно не зобов'язує поручителя укладати оплатний договір поруки, або забороняє укладення безоплатного Договору поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого порукою зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука також припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що обсяг відповідальності товариства як поручителя збільшився без його згоди внаслідок укладання 26.09.2008р. додаткової угоди №3 до Кредитного договору, якою збільшено обсяг відповідальності позивача.

Зазначені доводи слід визнати помилковими з огляду на наступне.

Передбачена ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України підстава припинення поруки включає в себе дві складові: зміну зобов'язання без згоди поручителя та збільшення внаслідок цього обсягу відповідальності останнього.

Тобто, вказана норма пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2011р. у справі №4/72/2011/5003.

Забезпечене порукою основне зобов'язання виникло з кредитного договору.

Відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №3 за згодою сторін кредитного договору до останнього вносились зміни до п. 2.6 Кредитного договору, який доповнено абзацом: «У разі невиконання позичальником умов, вказаних в п. 3.4.11 цього договору, починаючи з 01.12.2008р. процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 30% річних.» та пункт 3.4.11 викладено в наступній редакції: «позичальник зобов'язується у строк до 01.12.2008р. передати в іпотеку банку нежитлове приміщення площею 539,1 м2 за адресою: м. Біла Церква, вул. Матросова, 21 у власності ПП «Ольга», або інше ліквідне забезпечення».

Водночас, пунктом 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, пунктом 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в обсязі 2400000,00 грн. на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник. Аналогічні положення містяться у пунктах 1.1, 2.1 Договору поруки, при цьому слід відзначити що додатковою угодою № 3 від 26.09.2008р. до кредитного договору зміни щодо граничного розміру відповідальності вираженої у грошовому еквіваленті не вносилися, а отже обсяг зобов'язань перед позивачем не змінився.

За таких обставин, твердження скаржника в частині порушення судами ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України слід визнати такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні ним зазначеної правової норми.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про порушення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до умов розділу 4 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і втрачає чинність після повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за кредитним договором. Продовження строку виконання зобов'язань за Кредитним договором означає автоматичне (без підписання додаткової угоди) продовження строку дії цього Договору. Про факт продовження строку повернення заборгованості за Кредитним договором Банк письмово або факсом повідомляє Поручителя.

Таким чином, обставина встановлення сторонами договору поруки строку поруки вказівкою на подію до повного виконання зобов'язання боржника по основному договору, відповідає обставинам справи і виключає підстави для застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2011р. у справі № 55/385.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним договору поруки №79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки є не обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шинник+" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року по справі №21/032-11 залишити без змін.

Матеріали справи № 21/032-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

ОСОБА_1