Рішення

від 21.08.2009 по справі 18/64(15/62)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/64(15/62)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" серпня 2009 р.Справа №  18/64(15/62)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/64(15/62)

за позовом: Військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Криворізька квартирно - експлуатаційна частина району, м. Кривий Ріг   

до відповідача: Приватного підприємства "Інтерцентр", смт. Новоархангельськ Кіровоградської області

про стягнення  81 976,11 грн. збитків

Представники сторін:

від військового прокурора Криворізького гарнізону - Забаров Д.А., довіреність №1211  від 19.08.09;

від позивача - Липко І.Г. , довіреність № 892  від 21.08.09 ;

від відповідача - Іщенко Л.В., довіреність № 1  від 25.08.08.

Військовим прокурором Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району подано позовну заяву з вимогами зобов"язати приватне підприємство "Інтерцентр" у зв"язку з істотним порушенням умов договору оренди №09/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. передати у власність Криворізькій  КЕЧ належні на підставах договору 3 житлові квартири, а саме: 1 квартиру трикімнатну, 2 квартири двокімнатні, які розташовані у місті Кривому Розі Дніпропетровської області загальною площею 239,85 кв.м., стан яких відповідає встановленим санітарним і технічним умовам.

Заявами від 10.06.2009 р. № 609 та від 17.06.2009 р. (т. 3 а.с. 1-3, 28) прокурор і Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району змінили предмет позову та просять у зв"язку з порушенням відповідачем умов договору оренди №09/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. стягнути з приватного підприємства "Інтерцентр"  завдані державі збитки у вигляді неотриманого доходу в розмірі 160 272,65 грн.

Заявою від 20.08.2009 р. № 1216 (т. 3 а.с. 54-55) прокурор за погодженням з Криворізькою квартирно-експлуатаційною частиною району зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Криворізької КЕЧ району завдані  державі збитки у розмірі  81976,11 грн.  (неотриманий дохід).

За нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позові.

Згідно ч. 4 ст. 29 Господарського процесулаьного кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов"язки і користуєтсья правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

З урахуванням викладеного, господарський суд розглядає позовні вимоги у справі № 18/64 (15/62) з урахуванням заяв прокурора і Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району  про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач змінені позовні вимоги заперечив, вказавши на відсутність в його діях складу правопорушення та відсутність заборгованості за договором оренди у зв"язку з усуненням відповідачем  несправностей по газифікації й опаленню приміщень в рахунок орендної плати, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т. 3 а.с. 13-14).

В судовому засіданні 21.08.2009 р. представники прокурора та Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі  81976,11 грн. підтримали. Представник відповідача позов заперечив на підставах, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 21.08.2009 р. за згодою присутніх представників прокуратури, сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи та оцінивши подані прокурорм і сторонами докази, заслухавши пояснення представників прокуратури і сторін, наведені в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, господарський суд

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на договорі №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. оренди промислового комплексу військового містечка № 51, яке знаходиться  на балансі Криворізької КЕЧ району в м. Кривому Розі (т. 1 а.с. 15-18).

За умовами вказаного договору Головне квартирно-експлуатаційне  Управління Міністерства оборони України (Орендодавець) передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Лепса" (Орендар) приймає строком на 20 років у володіння і користування частину будівель і споруд промислової зони війського містечка № 51 в м. Кривому Розі, які знаходяться на балансі Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району в м. Кривому Розі, вартістю  893165грн. (на 18 грудня 1998 р.).

Згідно з пунктом 1.3. договору в якості плати за орендовані будівлі і споруди Орендар передає Орендодавцю 20 квартир у м. Кривому Розі загальною площею 1191,35 кв.м. вартістю 899,65 грн. за 1 м.кв. на загальну суму 1071798 грн. з ПДВ, в тому числі 5 квартир трикімнатні, 14 квартир двокімнатні і одна квартира однокімнатна.  Грошові розрахунки між сторонами не проводяться.

Даний договір укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками сторін.

За розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації № 163-р від  08.06.2000 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Лепса"  перереєстровано в приватне підприємство "Інтерцентр" (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до пункту 1.2. статуту приватного підприємства "Інтерцентр" відповідач є правонаступником  всіх прав і обов"язків товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання  "Лепса"(т. 1 а.с. 58-67) .

Згідно додаткової угоди № 1/2002 від 01.09.2002 р., укладеної між  Криворізькою квартирно-експлуатаційною частиною району та приватним підприємством "Інтерцентр", виконання повноважень Орендодавця за договором № 90/1999 ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. покладено на Криворізьку  квартирно-експлуатаційну частину району (далі по тексту - Криворізька КЕЧ) та пункт 1.1. договору викладено в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - будівлі та споруди  загальною площею 5824,05 м.кв., розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, військове містечко № 51, що знаходиться на балансі та обліковується в Криворізькій КЕЧ району, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою 893165 грн. (т. 1 а.с. 19-20).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р., за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент укладення договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р., орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону).

Об'єктами оренди за вказаним Законом є, зокрема,  нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (ст. 4 Закону).

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ст. 12 Закону).

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ст. 17 Закону).

Орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі (ст. 20 Закону).

Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу УРСР договір є однією з підстав виникнення зобов"язань, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні положення щодо підстави виникнення зобов"язань відображені  в нормах Господарського кодексу України (ст. 174) і Цивільного кодексу України (ст. ст. 509, 11), 2003 року прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. за актом прийому-передачі від 20.05.1999 р. товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Лепса" передано в оренду нежитлові приміщення військового містечка №51 (т. 1 а.с. 23-24, т. 2 а.с. 75-76).  Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Натомість, по акту від 10.08.1999 р.  товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Лепса"  на виконання умов договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. передало  залізничним військам Міністерства оборони України 17 квартир загальною  площею  1038,53 кв.м.  (т. 1 а.с. 31, т. 2 а.с. 31, 93, 127).

Крім того,  за актом  від 23.01.2001 р.  в рахунок виконання зобов"язань за договором №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. приватним підприємством "Інтерцентр" передано військовій частині А-4256  одну трикімнатну квартиру загальною площею 61,7 кв.м. (т. 2 а.с. 32-33, 130).

Таким чином, на виконання договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. Орендодавцем передано Орендарю в оренду обумовлене договором майно, а Орендарем передано Орендодавцю в якості орендної плати 18 квартир загальною площею 1100,23 м.кв.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Вказуючи на те, що  за договором №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р.  Орендар мав передати 20 квартир загальною площею 1191,35 м.кв.,  а передав лише 18 квартир площею 1100,23 м.кв., прокурор і Криворізька КЕЧ просять стягнути  збитки у вигляді не отриманого доходу, що складають вартість не переданих квартир, площею  91,12 м.кв.  в розмірі 81976,11 грн. (т. 3 а.с. 54-55).

Відповідно до ст. ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Вказаним положенням кореспондують приписи ст.  193 Гоподарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, 2003 року.

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань положення Господарського кодексу застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 01.01.2004 р.

Аналогічні положення щодо застосування норм Цивільного кодексу України містять  п.п. 4, 10 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу.

Згідно ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.1. договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. сторонами встановлено, що за невиконання обов"язків за договором, в  тому числі за змінення або розірвання договору в односторонньому порядку, винна сторона зобов"язана відшкодувати другій стороні понесені у зв"язку з цим збитки, передбачені законодавством.

В силу ст. 224 Господасрького кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання за договором є відшкодування збитків стороною, що допустила порушення зобов'язання.

Порушенням зобов"язання, згідно з нормою ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивач повинен довести факт порушення відповідачем зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і виниклими збитками. При цьому, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як на підставу збитків прокурором і Криворізькою КЕЧ вказано невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р., що полягає у ненаданні  всіх квартир, зазначених в п. 1.3. договору, а саме  2-х квартир загальною площею 91,12 м.кв.

За вимогами прокурора і Криворізької КЕЧ  розмір заподіяних збитків визначено як не отриманий дохід та обраховано наступним чином: (1191,35 м.кв. (площа квартир, що підлягали передачі за п. 1.3. договору) - 1100,23 м.кв. (площа переданих відповідачем квартир)) х 899,65 грн. (вартість 1 м.кв. за п. 1.3. договору) = 81976,11 грн. (вартість не переданих двох квартир).

Вказано на порушення відповідачем п. 1.4. договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. щодо  строку передачі квартир.

Пунктом 1.4. договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. встановлено, що вступ Орендаря в строкове платне користування будівлями, спорудами військового містечка, а Орендодаавця у володіння і користування квартирами настає одночасно із підписаного сторонами договору, а також актів прийому-передачі на майно і квартири. Отже, вказаний пункт визначає  момент виникнення  в Орендодавця права володіння і користування квартирами після підписання договору, а також після підписання актів приймання-передачі квартир. Між тим, матеріали справи не містять підписаних сторонами актів прийому-передачі саме 20 квартир.

Пункт 1.3. договору, яким встановлено обов"язок Орендаря передати Орендодавцю квартири в якості орендної плати, строк такої передачі не встановлює; п. 4.3. договору передбачає, що вартість орендованого майна може бути  заплачена Орендарем раніше 20-річного строку.

Інших умов щодо визначення строку виконання Орендарем обов"язку передати квартири  в якості плати за орендовані будівлі і споруди договір №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р.  не містить.

За ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 3.3.  договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р.  строк його дії встановлено  з моменту підписання по червень 2010 року.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розірвання договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. або визнання його недійсним. Не заявляються такі вимоги і в межах предмету даного спору.

Оскільки договір №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999 р. є чинним, позивач не позбавлений можливості отримати повне виконання договору протягом строку його дії, а отже можливість отримання позивачем доходу не втрачена.

За викладених обставин, господарський суд приходить до висновку про недоведенність прокурором і позивачем порушення відповідачем умов договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р.

Відсутність протиправної поведінки в діях відповідача виключає наявність складу  правопорушення, а відтак, і настання (застосування) відповідальності у вигляді стягнення збитків.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення збитків є необґрунтуваними та задовленню не підлягають.

У відповідності до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України вжиті ухвалою господарського суду Кіровоградської області  від 22.02.2008 р.  заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності приватному підприємству "Інтерцентр",  підлягаю скасуванню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Кіровоградської області  від 22.02.2008 року шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності приватному підприємству "Інтерцентр", вул. Слави, 37, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 23098355 -  скасувати.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                                 В.В.Тимошевська