Постанова

від 28.09.2009 по справі 18/64(15/62)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/64(15/62)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2009 року                                    Справа №  18/64(15/62)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)    

суддів: Євстигнеєва О.С. Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О., Стуковенковій О.В.

прокурор: Миргород Б.П., посвідчення № 024 від 25.07.2008р.

за участю представників сторін:

від позивача: Кшижевська К.О., довіреність від 24.09.2009р.;

від відповідача: Іщенко Л.В., довіреність від 25.08.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання військового прокурора Криворізького гарнізону на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.08.2009р. у справі № 18/64(15/62)

за позовом військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України – органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району, м. Кривий Ріг

до приватного підприємства “Інтерцентр”, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області

про стягнення 81 976,11грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.08.2009 року по справі №18/64(15/62) (суддя Тимошевська В.В.) в задоволені позову військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України –органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району до приватного підприємства “Інтерцентр” про стягнення 81 976,11грн.збитків відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

-          господарський суд посилаючись на п.п.1.3, 1.4 договору не вірно застосував його положення, оскільки вступ орендаря в строкове платне користування будівлями, спорудами військового містечка, а орендодавця у володіння і користування 20 квартирами настає одночасно із підписаного сторонами договору..., а також актів прийому-передачі на майно і квартири. Таким чином, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання передбачені договором №09/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р., чим завдає істотної шкоди державі у вигляді збитків у розмірі на загальну суму –81976,11грн., тощо.

Позивач у відзиві на апеляційне подання підтримав прокурора в повному обсязі щодо стягнення збитків у сумі 81976,11грн.

Міністерство оборони України відзив на апеляційне подання не надало, його представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути подання у відсутність представника МО за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач у відзиві на апеляційне подання просив рішення суду залишити без змін, а апеляційне подання прокурора –без задоволення.

Вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційного подання та відзивів на нього, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „ВО „Лепса” (Орендатор) та Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Орендодавець) 20.05.1999 року з дозволу Фонду державного майна України був укладений договір оренди промислового комплексу військового містечка №51, відповідно до умов якого Орендатор прийняв строком на 20 років в володіння та користування частину будівель і споруд промислової зони військового містечка №51 в м. Кривому Розі, вартістю 893165грн., яке знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ району, загальною площею 5824,05кв.м для використання в промислових цілях (а.с.15-18 т.1).            

В якості плати за орендовані будівлі і споруди орендар передає орендодавцю 20 квартир у м. Кривому Розі, загальною площею 1191,35кв.м вартістю 899,65грн. за 1кв.м на загальну суму 1071798грн. з ПДВ, в тому числі 5 квартир трикімнатні, 14 квартир двокімнатні і одна квартира однокімнатна. Квартири належать орендарю на праві власності згідно договору №329 від 28.08.1996 року і контракту №15 від 05.09.97 року, укладених з ЖБК м. Кривого Рогу.

Орендна плата за орендовані будівлі і споруди на 20 років оренди складається з вартості 20 квартир, які передаються орендодавцю, тобто дорівнює 1071798грн. з ПДВ. За місяць орендна плата дорівнює 4465,82грн. з ПДВ. 1071798 грн. : 240 місяців = 4465,82грн.             

Таким чином, вартість майна, яка належить орендарю в орендованому майні, кожного місяця збільшується на 4465,82 грн., аналогічно збільшується і доля вартості квартир, яка належить орендодавцю. Розмір орендної плати фіксований і не може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін. Вартість орендованого майна може бути заплачена орендарем раніше 20 річного строку і передається на його баланс. Договір підписаний представниками сторін, посвідчений печатками і погоджений з відповідними службами Міністерства оборони України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "ЛЕПСА" за рішенням власника, перереєстроване розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 08.06.2000р. №163-р в приватне підприємство „Інтерцентр”, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №601807.

Відповідно до статуту приватного підприємства „Інтерцентр” підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об'єднання "ЛЕПСА".

Додатковою угодою №1/2002 від 01.09.2002 року сторони внесли зміни до основного договору від 20.05.1999 року щодо складу майна, порядку його користування та повернення.  Додаткова угода підписана керівниками сторін та посвідчена печатками підприємств (а.с.19-20 т.1).

У зв'язку з невиконанням орендарем обов'язку по передачі орендодавцю трьох житлових квартир (однієї трикімнатної та двох двокімнатних загальною площею 239,85кв.м військовий прокурор звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2008року в задоволенні позову прокурора було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 року апеляційне подання прокурора задоволено, рішення скасоване. Зобов'язано відповідача передати у власність Міністерства оборони України в особі Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району 3 житлові квартири, які розташовані у місті Кривому Розі, загальною площею 239,85кв.м, стан яких відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року зазначені рішення суду скасовані, справу направлено до господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.

Згідно ст.161, 162 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Вказані положення кореспондуються з приписами діючих ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п.4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Аналогічне положення щодо застосування норм Цивільного кодексу України містять п.п.4, 10 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу.

Нормами спеціального закону, які регулюють дані правовідносини, а саме  ст.26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, за невиконання сторонами умов договору оренди визначена відповідальність у вигляді розірвання договору та повернення об'єкту оренди орендодавцю.

За зміненим позовом прокурор просив стягнути з відповідача збитки у вигляду не отриманого доходу в сумі 81976грн. 11коп.

Згідно ч.2 ст.220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, а за ч.5 ст.226 цього ж Кодексу у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

За вимогами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками  розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.            

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п.6.1 договору невиконання обов'язків за договором, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, винна особа зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені у зв'язку з цим збитки, передбачені законодавством.

Для застосування такої міри відповідальності, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: противоправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Прокурор, як на підставу збитків в сумі 81976,11грн., посилається на невиконання відповідачем обов'язку по передачі квартир, зазначених у п.1.3 договору, а саме 2-х квартир загальною площею 91,12м. кв.

За ч.3 ст.225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка завдала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Аналогічним чином врегульовано питання щодо відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, в ст.623 Цивільного кодексу України.

Згідно п.1.4 договору вступ орендаря в строкове платне користування будівлями, спорудами, військового містечка, а орендодавця у володіння і користування квартирами настає  одночасно із підписаного сторонами договору, а також актів прийому-передачі на майно і квартири.

Отже, даний пункт договору пов'язує момент виникнення у орендодавця права володіння і користування квартирами після підписання договору, а також після підписання актів приймання-передачі квартир.

Матеріали справи як вірно зазначив суд першої інстанції, не містять підписаних сторонами актів прийому-передачі саме 20 квартир, а інших умов щодо визначення строку виконання договору не має.

Згідно п.3.3 договору строк дії встановлений з моменту підписання по червень 2019 року. Питання щодо розірвання договору за невиконання його умов в установленому порядку не вирішувалось.

За таких обставин суд вірно відмовив в задоволенні змінених позовних вимог і підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Посилання в апеляційному поданні на п.1.3, 1.4 договору не приймається до уваги, оскільки не впливає на вирішення справи по суті.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

 ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.08.2009р. у справі №18/64(15/62) залишити без змін, а апеляційне подання військового прокурора Криворізького гарнізону –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                            В. Г. Головко

Судді                                                                                         О. С. Євстигнеєв

                                                                                                   Р. М. Бахмат