Постанова

від 13.12.2011 по справі 9/284

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 № 9/284

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Дзюбка П.О.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 01.06.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. у справі № 9/284 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат-Центр», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали», м. Київ

про стягнення 40074 грн. 26 коп.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агромат-Центр» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» про стягнення 40074 грн. 26 коп. заборгованості за договором № 1502 від 15.02.2011р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1502 від 15.02.2011 р., в частині оплати за поставлений позивачем товар. Позовні вимоги мотивовані положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. у справі № 9/284 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат-Центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» про стягнення 40074 грн. 26 коп. позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з позивача на користь відповідача 40074 грн. 26 коп. основної заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 400 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 коп.

Рішення обґрунтоване тим, що 16.02.2011 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 65074, 24 грн., який отримано відповідачем згідно видаткової накладної № 24049 від 16.02.2011 р. та частково оплачено в сумі 25000 грн. Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 40074 грн. 26 коп., враховуючи п.п. 2.1, 2.4, 8.3, 6.1, 6.2, 6.4, 8.1, 8.3, 11.1 договору № 1502 від 15.02.2011 року. Суд першої інстанції зазначив, що укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами. Рішення суду мотивоване ч. 1 ст. 193 ГК України ст. ст. 525, 526, 599, 655, 692, 712, 712 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. у справі № 9/284 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, належними доказами не підтверджений, оскільки на момент розгляду справи відповідач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, з огляду на що ухвалене судове рішення є незаконним та порушує матеріальні інтереси відповідача. При цьому апелянт не зазначив, які саме норми матеріального та процесуального права порушені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. По час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

13.12.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення.

В судовому засіданні 13.12.2011 року представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. № 39 від 09.12.2011 року.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агромат-Центр» (далі по тексту - Сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» (далі по тексту - Сторона 2) було укладено договір № 1502 (далі по тексту - договір).

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов вказаного договору, Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 керамічну плитку, мозаїчну плитку, сантехнічні вироби, будівельні та/або супутні товари у асортименті та кількості, що визначені у рахунку-фактурі № 24201, № 23480 (надалі - товар), а Сторона 2 - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

У відповідності до п. 2.1. договору, сторона 2 оплачує товар за ціною, що встановлюється виходячи з умов передачі Товару EXW склад Сторони 1 у місті Києві. Ціна Товару визначається у рахунку-фактурі, що складається Стороною 1 відповідно до цього Договору.

Загальна сума цього договору на момент його підписання складає: загальна сума без ПДВ - 58470 грн. 35 коп., сума ПДВ - 11694 грн. 07 коп., загальна сума договору з ПДВ - 70164 грн. 42 коп. (сімдесят тисяч сто шістдесят чотири грн. 42 коп.). (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п. 2.4. договору, в кінцевому підсумку загальна сума цього договору складає суму у національній валюті України, що визначається на момент передачі товару шляхом збільшення або зменшення суми за п. 2.3 договору пропорційно збільшенню або зменшенню курсу ЕВРО до гривні на дату проведення кінцевих платежів за договором у порівнянні з курсом, що мав місце на момент укладення договору, з урахуванням здійсненої поетапної оплати Товару згідно п.8.3.

Згідно п. 6.1. договору, передача товару за цим договором здійснюється на умовах EXW склад Сторони 1 у місті Києві (вул. Булаховського 2/1) (Incoterms 2000).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що передача Товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів після вступу цього Договору в силу та за умови повного і своєчасного внесення Стороною 2 суми попередньої оплати, визначеної п. 8.3. цього договору.

У відповідності до п. 6.4. договору, датою передачі товару вважається дата отримання товару Стороною 2 відповідно до видаткової/ товарно-транспортної накладної. Обов'язок Сторони 1 щодо передачі товару в будь-якому випадку, незалежно від факту та/або дати отримання товару Стороною 2, буде вважатися виконаним у момент надання товару у розпорядження Сторони 2 у погодженому відповідно до п.6.1. цього договору місці передачі товару. Товар буде вважатися наданим у розпорядження Сторони 2, якщо він буде підготовлений до передачі у погодженому відповідно до п. 6.1 цього договору місці передачі товару, Сторону 2 буде поінформовано про готовність передати товар.

Згідно п. 8.1 договору, сплата ціни товару здійснюється стороною 2 шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1 або шляхом внесення готівки у касу Сторони 1.

Сторона 2 зобов'язана здійснювати оплату ціни товару шляхом внесення ціни товару поетапно: перший платіж у розмірі 30% від суми, що зазначена у п.2.3. цього договору, вноситься протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору; кінцевий розрахунок провадиться Стороною 2 протягом 30 (тридцяти) календарних днів після направлення Стороною 1 повідомлення про готовність передати товар відповідно до умов цього договору. Сторона 2 зобов'язана здійснити оплату ціни товару без будь-яких додаткових запитів чи виконання будь-яких інших формальностей з боку Сторони 1 (п. 8.3. договору).

У відповідності до п. 11.1. договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє 6 (шість) місяців, а в частині грошових розрахунків - до повного їх проведення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2011 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 65074 грн. 24 коп., який отримано відповідачем згідно видаткової накладної № 24049 від 16.02.2011 р. та частково оплачено в сумі 25000 грн. (до матеріалів справи позивачем додано належним чином засвідчену копію видаткової накладної № 24049 від 16.02.2011 року та довіреності № 8 від 15.02.2011 р. на отримання матеріальних цінностей, а.с. 17-18).

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складала 40074 грн. 26 коп.

Колегія суддів зазначає, що в тексті апеляційної скарги апелянт заперечує проти наявної заборгованості з огляду на те, що на момент розгляду справи відповідач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, з огляду на що ухвалене судове рішення є незаконним та порушує матеріальні інтереси відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду докази оплати за поставлений товар в повному обсязі відсутні.

Натомість, суд першої інстанції правомірно встановив, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 40074 грн. 26 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що задоволені правомірно. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт не вказав жодного порушення судом норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення.

В апеляційній скарзі представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при цьому не посилаючись на конкретну норму права, що порушив суд.

Щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції зазначив, що в судове засідання 18.10.2011 року відповідач не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (докази належного повідомлення - повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 4).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Крім того, статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, оскільки відповідач завчасно був обізнаний щодо дати та місця розгляду справи в суді першої інстанції, він не скористався наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом, в судове засідання не направив повноваженого представника та не надав відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 28, 42, 43, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. у справі № 9/284 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад-Матеріали» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Дзюбко П.О.

ОСОБА_1