Рішення

від 19.01.2009 по справі 17/429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/429

19.01.09

За позовом     Закритого акціонерного товариства «Джурбі Вотер Тех»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Далекий Схід ТПТ»

Про                 визнання недійсними актів виконаних робіт

Суддя  

Представники :

Від позивача:       не з'явився

Від відповідача:   Гончарова Н.В. (довіреність №б/н від 30.01.2008)

          Відповідно до вимог ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 22.12.2008 до 24.12.2008, до 29.12.2008, до 19.01.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання повністю недійсними актів виконаних робіт за жовтень 2004 –лютий 2005 за договором підряду №14/03-04 від 16.03.2004, підписаних відповідачем.

Позовні вимоги ЗАТ «Джурбі Вотер Тех»мотивовані наступним. Між сторонами по справі був укладений договір підряду, за яким відповідач зобов'язався виконати певні роботи по реконструкції будівлі, у відповідності до проектно-кошторисної документації. Твердження відповідача про виконання підрядних робіт за договором позивач вважає безпідставними, оскільки сторонами не було узгоджено проекту будівництва та кошторису робіт, а тому підписані відповідачем акти виконаних робіт за період жовтень 2004р. –лютий 2005р. є такими, що підлягають визнанню недійсними на підставі ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України.  

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач  стверджує, що договір підряду, проект та кошторис до нього вже були предметом розгляду в справі №2/257, рішенням суду в якій договір визнаний дійсним, а роботи, зазначені в спірних актах виконаних робіт, визнані такими, що були виконані відповідачем по справі. Позивач починаючи з березня 2005р. користується реконструйованою будівлею без підписання остаточного акту виконаних робіт, що також встановлено рішенням суду. Посилаючись на приписи ст.16 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання недійсними актів виконаних робіт, оскільки останні не є правочинами. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з його пропуском. Заява мотивована тим, що про існування спірних актів позивач дізнався ще в лютому 2005р., а позовна заява про визнання їх недійсними була подана до суду в жовтні 2008р., тобто після закінчення трирічного строку позовної давності.  

Позивач надав письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, з яких вбачається, що цей строк перервався в 2006 році, коли позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору підряду недійсним, а тому на підставі ч.2 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності почався заново.

Заявлене позивачем клопотання від 29.12.2008 про призначення судової будівельно-технічної експертизи виконаних підрядних робіт судом відхилено, оскільки є необґрунтованим. Зокрема, позивачем не доведено, що встановлення відповідності змісту і форми проектно-кошторисної документації, наданої відповідачем, вимогам законодавства та умовам договору підряду,  має значення для вирішення по суті спору щодо недійсності актів виконаних робіт, а також з огляду на те, що позивачем заперечується сам факт виконання відповідачем робіт, зазначених в спірних актах.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

16.03.2004 між Дочірнім підприємством «Джурбі Вотер Тех», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Далекий Схід ТПТ»(відповідач) був укладений договір підряду №14/03-04 (далі з текстом –Договір), за яким відповідач (підрядник) зобов'язався за завданням позивача (замовник) виконати комплекс робіт з реконструкції будівлі, розташованої за адресою: с. Хотів Київської області Києво-Святошинського району, вул.Енергетиків,1, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані відповідачем підрядні роботи, а також відшкодувати вартість матеріалів, використаних при виконанні робіт.    

Укладаючи договір підряду сторони домовились про предмет договору, вартість та умови оплати робіт, терміни і порядок виконання робіт та їх оплати. Так, відповідно до розділу 2 Договору загальна вартість робіт складає 840000,00 грн. Підставою для розрахунків за етапами робіт є акти здачі-прийому робіт, підписані уповноваженими особами обох сторін.

Згідно з розділом 3 Договору відповідач був зобов'язаний виконати всі роботи протягом 183 днів; періодичність здачі етапів робіт передбачена сторонами у календарному плані робіт (Додаток №1 до Договору). Датою початку виконання робіт вважається день, наступний за днем перерахування позивачем авансу в розмірі 30000,00 грн. Датою закінчення робіт (етапу робіт) є дата підписаного кінцевого (проміжного) акту виконання робіт.

Відповідно до п.4.2 Договору відповідач зобов'язався виконувати всі роботи по ремонту об'єкту в чіткій відповідності з правилами і нормами, що діють на території України (будівельні норми і правила (БНіП), Державними будівельними нормами України (ДБН) і т.д.).

Судом встановлено, що види та строки виконання підрядних робіт, які повинен виконати підрядник за Договором, передбачені в Додатку №1 до Договору, який складений та підписаний сторонами (долучений до позовної заяви).   

22.06.2005 позивач одержав від відповідача претензію №22-06-05 про сплату заборгованості за виконані відповідачем підрядні роботи за договором підряду №14/03-04, а разом з претензією позивач також одержав акти виконаних робіт за період жовтень 2004р. – лютий 2005р. для їх підписання.  

Позивач відмовляється від підписання зазначених актів, оскільки вважає, що відповідач не виконував робіт, зазначених в цих актах, крім того, за твердженням позивача, через відсутність проектно-кошторисної документації до Договору підряду посилання відповідача на виконання підрядних робіт за замовленням позивача є безпідставним.   

З підстав, зазначених вище, позивач просить суд визнати акти виконаних робіт за період з жовтня 2004р. по лютий 2005р., що підписані відповідачем, недійсними на підставі ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України.  

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ст. 877 ЦК України).      

Порядок передання та прийняття робіт визначений в статті 882 ЦК України. Так, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується  другою стороною.

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що впродовж квітня 2004 року – лютого 2005р. відповідачем були виконані підрядні роботи відповідно до проекту реконструкції будівлі під склади та офісні приміщення, про що відповідач щомісячно складав акти виконаних робіт та надавав їх для підписання представнику технічного нагляду замовника (позивача). У березні 2005р. позивач без підписання остаточного акту виконаних робіт зайняв реконструйовану будівлю в с. Хотів, вул. Енергетиків,1. В Додатку №1 до Договору підряду  №14/03-04 сторонами визначені види робіт з урахуванням добудови другого поверху, необхідні обсяги коштів на виконання видів робіт, строки виконання. Договірна ціна є кошторисом в Договорі підряду, відповідає формі, встановленій в Додатку №18 до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 №174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва», та є приблизним, так як сторони домовились уточнити приблизний кошторис шляхом підписання Додаткового документа до Договору. Акти виконаних робіт за спірний період складені відповідачем за формою КБ-2в у відповідності до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».

Зазначені обставини були також встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі №2/257 за позовом ЗАТ «Джурбі Вотер Тех»до ТОВ «Далекий Схід ТПТ»про визнання договору підряду №14/03-04 від 16.03.2004 недійсним, а тому відповідно до ст.35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Звертаючись до суду з позовом про визнання актів виконаних робіт недійсними, позивач стверджує, що зазначені в актах підрядні роботи фактично не були виконані відповідачем по справі, проектно-кошторисної документації сторонами не складалось та не погоджувалось, а тому надані та підписані відповідачем акти підлягають визнанню недійсними.  

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України, на якій ґрунтуються позовні вимоги ЗАТ «Джурбі Вотер Тех», акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність) встановлений главою 19 ЦК України. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вже зазначалось, під час розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, який, за твердженням відповідача, був пропущений позивачем.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється законом тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Судом встановлено, що право звернення до суду з позовом про визнання оспорюваних актів недійсними виникло у позивача в лютому 2005 року, що не заперечується самим позивачем. Таким чином, загальний строк позовної давності сплив в лютому 2008 року, а позивач подав до суду відповідну позовну заяву лише в жовтні 2008р.

Посилання позивача на переривання цього строку в 2006 році з подачею до суду позову про визнання недійсним договору підряду №14/03-04, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.  

Підстави для переривання перебігу позовної давності передбачені в ст.264 ЦК України, серед яких законом зазначаються наступні: вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.   

Суд вважає безпідставними посилання позивача на переривання перебігу позовної давності пред'явленням позову до відповідача про визнання недійсним договору підряду, оскільки подання в 2006 році позову про визнання недійсним договору не перешкоджало пред'явленню позивачем позову про визнання недійсними актів виконаних робіт за цим договором.  

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо пропущення позивачем загального строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.   

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Враховуючи вищевикладене та враховуючи, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про визнання недійсними актів виконаних робіт за період жовтень 2004р. –лютий 2005р. за договором підряду №14/03-04 від 16.03.2004, а тому позовні вимоги ЗАТ «Джурбі Вотер Тех»не підлягають задоволенню.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України в разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                       О.А.Кролевець