Рішення

від 29.09.2009 по справі 10/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.09                                                                                           Справа№ 10/192

За позовом: ТзОВ Виробничо-комерційна фірма „Труботорг”, м.Дніпропетровськ

до  відповідача:  ТзОВ „Фірма „ЗЕСТ ЛТД”, м.Львів

про  стягнення  17 682 грн. 58 коп.

                                                                                                Суддя Довга О. І.

                                                                                                             Секретар Яремчук С.

Представники:   

Від позивача :  Плохий О.І. –довіреність № 7/а від 03.09.2008р.;

Від відповідача: не з”явився;

           На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ Виробничо-комерційна фірма „Труботорг”, м.Дніпропетровськ до ТзОВ „Фірма „ЗЕСТ ЛТД”, м.Львів про  стягнення  17 682 грн. 58 коп.

         Ухвалою суду від 31.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.09.2009р.  

         Позивач  в судовому  засіданні позовні вимоги підтримує частково та просить стягнути три відсотки річних у розмірі 3 020 грн. 18 коп. , штрафні санкції у розмірі  10 316 грн. 20 коп. , 176 грн. 83 коп.  сплаченого державного мита та 315 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.  Свою правову позицію стосовно стягнення річних відсотків та  штрафу Позивач виклав у письмових поясненнях від 29.09.2009р.

         Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив. 28.09.2009р. на адресу суду поступила заява за №28/09-1 від 28.09.2009р. ТзОВ Фірма „ЗЕСТ Лтд”, м.Львів про відкладення розгляду справи  у зв'язку з відрядженням  в м. Київ директора  товариства                 Гедз Б.М.

         Суд відхиляє подане клопотання з тих підстав, що позивач заперечує проти відкладення розгляду справи та подав суду  всіх необхідні докази , що дають можливість вирішити спір в даному судовому засіданні. Судом  в  засіданні суду оглянуто  оригінали витребуваних документів.  Крім цього, Відповідачем не подано суду доказів відрядження п.Гедз Б.М. до м.Києва.

         Спір розглядається згідно ст.75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.   

         Судом встановлено:

          04 січня  2008 року   між  ТзОВ Виробничо-комерційна фірма „Труботорг”, м.Дніпропетровськ ( надалі - Позивач  ) та  ТзОВ „Фірма „ЗЕСТ ЛТД”, м.Львів (надалі - Відповідач) укладено  Договір поставки  № 13 .

        За даним договором, Постачальник  зобов”язується передати у власність, а Покупець прийняти  і оплатити продукцію   на умовах, визначеним цим Договором.  Найменування, асортимент, якість, кількість , строки поставки , умови поставки , ціна, строк оплати та загальна вартість  Продукції  повинні зазначатися у відповідних специфікаціях.

         Матеріали справи містять специфікації, які є невід”ємною частиною договору і в яких сторонами обумовлено термін проведення оплати  отриманої продукції.

         Як встановлено судом , на виконання своїх договірних  зобов”язань по договору №13 Позивач здійснив  на користь Відповідача поставки Товару згідно наступних накладних та  специфікацій:

-          видаткова накладна  №917 від 22.07.2008р., доручення ЯЗ №584067 від 21.07.2008р., специфікація №4, на суму 160 637 грн. 52 коп. ;

-          видаткова накладна №1068 від 02.09.2008р. , доручення ЯПЛ №860021 від 29.08.2008р. , специфікація №5, на суму  152 977 грн. 79 коп.

Відповідно до специфікацій № 4, №5 термін оплати продукції –20 календарних днів  з моменту поставки.

       05 січня 2009 року між сторонами  було укладено договір №31 , відповідно до якого Позивач зобов”язався передати у власність, а Відповідач прийняти і оплатити продукцію, найменування, асортимент, якість,  кількість , строки поставки , умови поставки , ціна, строк оплати та загальна вартість  Продукції  повинні зазначатися у відповідних специфікаціях.

       На виконання своїх договірних зобов'язань за вищевказаним договором поставки № 31 , Позивач здійснив  на користь відповідача поставку товару згідно видаткової накладної № 349 від 27.03.2009р. , доручення  ЯПР №0707501 від 25.03.2009р., специфікація  №1  на суму              63 346 грн. 20 коп.

       Відповідно до специфікацій № 1 термін оплати продукції –20 календарних днів  з моменту поставки.

       Як свідчать матеріали справи, розрахунок  за отриману продукцію Відповідач здійснив несвоєчасно. На момент подання позовної заяви до суду  борг Відповідача складає 4 346 грн.              20 коп.

       В судовому засіданні 29.09.2009р. Позивач повідомив суд , що Відповідач  повністю сплатив суму основного боргу –4 346 грн. 20 коп. , тому  в цій частині суд припиняє провадження у справі.

         Згідно  п. 8.2 вказаних договорів , покупець  , який прострочив  виконання  грошового зобов”язання  повинен сплатити  за час прострочення тридцять шість відсотків річних  з простроченої суми , що є платою  за користування  грошовими коштами , призначеними постачальнику.

         Згідно  п. 8.4 вказаних договорів  за порушення термінів  оплати продукції , покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми , не оплаченої в строк.

         Станом на 17.07.2009р.  по договору №13 штраф  загалом склав  9 648 грн. 89 коп. , по договору №31 склав 667 грн. 31 коп. , річні відсотки  по договору  № 13 склали 2 155 грн.                        68 коп., по договору № 31 річні склали  864 грн. 50 коп. ( розрахунок в матеріалах справи).

          Суд, заслухавши пояснення представника позивача , розглянувши та дослідивши докази по  справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково  з наступних підстав.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

        Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

         Статтею 193 ГК України передбачено, що  господарські зобов”язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів , необхідних  для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

         Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання  може забезпечуватись  неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.  

         Стаття 230 ГК України передбачає , що  учасник  господарських відносин  у разі  порушення  ним правил  здійснення  господарської діяльності , невиконання  або неналежного виконання господарського зобов”язання  , зобов”язаний  сплатити   штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції  у вигляді  грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо  розмір штрафних санкцій  законом не визначено, санкції  застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено  договором у відсотковому  відношенні до суми невиконаної частини  зобов”язання  або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні  до суми зобов”язання незалежно від ступеня  його виконання , або у кратному  розмірі  до вартості товарів (робіт, послуг).

         Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов”язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.  

          На виконання приписів  ч.4 ст. 231 ГК України, сторони самостійно, у п.8.4 договору №13 від 04 січня 2008р. і №31 від 05 січня 2009р. встановили штраф у відсотковому відношенні від суми невиконаної частини зобов'язання. Розмір штрафу  склав 5% від суми, неоплаченої в строк.          

         Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не  звільняється від відповідальності  за неможливість  виконання ним  грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення , а також  три  проценти річних  від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Так, згідно  п. 8.2 вказаних договорів , за час прострочення виконання грошового зобов'язання сторонами встановлено тридцять шість  відсотків річних  з простроченої суми , тому  річні відсотки  по договору  № 13 , які склали 2 155 грн. 68 коп. , а по договору № 31-                  864 грн. 50 коп. правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

         Доказів сплати штрафу та річних Відповідач  суду не представив.

         Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           З огляду на вищевикладене,  суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та  підлягають до задоволення частково.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід  віднести на відповідача.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.230  ГК України, ст. 625 ЦК України,  ст. ст.  33, 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити  частково.

 2.   Стягнути з ТзОВ Фірма „ЗЕСТ” Лтд ( 79000, м.Львів, вул. Зелена, 309 , ЄДРПОУ 20771805)        на користь  ТзОВ Виробничо-комерційна фірма  „Труботорг” ( 49044, м.Дніпропетровськ,             вул. Леніна, 38/37, ЄДРПОУ 25523621) 3 020 грн. 18 коп. суми річних та 10 316 грн. 20 коп. суму штрафів,   176 грн.83 коп.  сплаченого державного мита та 315,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу –4 346 грн. 20 коп. –припинити.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя