Ухвала

від 13.10.2011 по справі 11-671/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-671/11 Головуючий у І інстанції Бездідько В.М. Провадження № 11/2590/1888/11 Категорія - Доповідач Козак В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Григор’євої В.Ф., Баглая І.П.,

при секретарі Середи В.С.,

за участю прокурора Шваб Л.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Прилуки, 1- й провулок 8 березня, буд. № 20, Чернігівської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, розлучений, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 4968 грн. 73 коп. матеріальної шкоди, та 40000 грн. моральної шкоди.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 206 грн. 40 коп.

Судом встановлено, що 09.08.2010 року близько 20 години 30 хвилин в господарстві за адресою: м. Прилуки вул. Гоголя буд. №50 між мешканцями кв. №1 буд. №50 ОСОБА_2, ОСОБА_6 та мешканцями кв. №2 буд. №50 ОСОБА_7М, ОСОБА_8, на ґрунті неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої з кв. № 2 буд. № 50, що по вул. Гоголя м. Прилуки вибіг громадянин ОСОБА_5, підібравши із ґрунту відрізок металевої труби, що згідно висновку криміналістичної експертизи № 49 від 14.02.2011 року відноситься до металопрокатних виробів металургійної промисловості, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс удар вищевказаним відрізком металевої труби по лівому плечу громадянина ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді пошкодження ротаторної манжетки лівого плечового суглобу з відривом великого горбика плечової кістки, ушкодженням наосного м'язу, травматичне ураження плечового сплетіння зліва з переважним ураженням корінців С5-С6, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 15.04.2011 року виникли від дії тупих (тупого) предметів, могли утворитись 09.08.2010 року і в своєму перебігу призвели до нейроміогенної контрактури лівого плечового сплетіння з різким порушенням функції лівої верхньої кінцівки і згідно п. 7 г „ таблиці визначення відсотків стійкої втрати загальної працездатності у результаті різних травмВ» призвели до стійкої втрати загальної працездатності не менше 33% і згідно п. 2.1.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкодженьВ» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої втрати загальної працездатності.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.06.2011 року та винести новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі. Вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, так як він винним себе не визнав, не розкаявся у вчиненому, намагався своїми показами та показами своїх близьких завести суд в оману. Тому призначене судом покарання є явно не справедливим внаслідок його м’якості.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 просить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2011 року змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України не обґрунтовано, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому суд допустив неправильне застосування закону. Зазначає, що конфлікт спровокувала ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, що підтверджується їх показами, а також суд в своїх висновках не взяв до уваги факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7, та ігнорує її покази. Вказує на те, що мотивом дій ОСОБА_5 було виключно захистити ОСОБА_7 від суспільно-небезпечного, протиправного посягання зі сторони ОСОБА_2 При цьому, сам факт наявності протиправного, суспільно-небезпечного посягання на ОСОБА_7, під час того як ОСОБА_5 з’явився на місце події, підтверджують, що мотивом його дій був захист ОСОБА_7 від побиття. За таких обставин, суд кваліфікувавши дії ОСОБА_5 як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, неправильно застосував кримінальний закон, оскільки вищевказані дії засудженого повинні кваліфікуватись за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони. Вважає, що вирок суду в частині задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а невірним, оскільки саме ОСОБА_2 здійснив протиправне посягання на ОСОБА_7, і тільки в зв’язку з цим отримав тяжке тілесне ушкодження.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які підтримали апеляцію і просили її задовольнити, засудженого ОСОБА_5М та його захисника, які підтримали свою апеляцію, думку прокурора яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а потерпілого-ні.

Висновки суду про нанесення ОСОБА_5 удару відрізком металевої труби по лівому плечу ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження за обставин наведених у вироку стверджуються дослідженими у суді доказами в своїй сукупності.

Засуджений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні даного злочину не визнав та показав, що 09.08.2010 року разом з ОСОБА_8 ремонтували автомобіль. Почувши крики пішов подивитися що ж сталося, і застав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за сваркою. Остання сказала йти звідти, бо вони самі розберуться. Повернувшись до ремонту автомобіля незабаром знову почулись крики та гуркіт. Вибігши вдвох, побачили, що ОСОБА_7 лежить в непритомному стані, збоку її голови стоїть ОСОБА_2 і б’є її, а ОСОБА_6 в цей час била її ногами. Дивлячись на це, почав відтягувати ОСОБА_2, в чому допоміг і ОСОБА_8 ОСОБА_2 схопив трубу та хотів кинутися з нею на ОСОБА_8, але ОСОБА_5 відбив удар та вибіг за хату, а ОСОБА_2 гнався за ним з дошкою. ОСОБА_8 побачивши це штовхнув його, після чого затягнули у двір ОСОБА_7 та викликали міліцію та швидку допомогу.

З показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що 09.08.2010 року він перебував зі своєю дружиною ОСОБА_6 на городі. Коли з душу вийшла ОСОБА_7 то в них виник спір через собаку. Він пішов у двір, а дружина залишилась розмовляти з сусідкою. Занісши до двору зелень, обернувся і побачив, що його дружина лежить, а ОСОБА_7 її б’є. Підбігши до них, почав стягувати ОСОБА_7М, але це йому не вдалося, оскільки до нього підбіг ОСОБА_5 та ОСОБА_8, та отримав від останнього удар в область скроні. Потім ОСОБА_5 схопив якусь палку, вирвавши з коренем квіти, але напевно виявившись замалою він відкинув її, і схопив трубу, якою і наніс удар.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 09.08.2010 року вони з чоловіком вийшли на город зібрати помідори. Вийшовши з душу ОСОБА_7 розпочала сварку за собаку. Чоловік пішов у двір. В процесі сварки ОСОБА_7 звалила її на землю та почала бити. Вийшов ОСОБА_2, та побачивши дану ситуацію почав обороняти дружину. Зі сторони будинку сусідів вискочив ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ОСОБА_5 схопив палку, потім кинув її і схопив трубу і нею наніс один удар ОСОБА_2, після чого його почав бити ОСОБА_8 Побачивши чоловіка закривавленим, намагалася відтягнути кривдника, але їй це не вдалося, тому вкусила його за спину, після чого ОСОБА_8 її відкинув. Завівши чоловіка до будинку відразу викликала швидку допомогу та міліцію.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 09.08.20101 року коли разом з ОСОБА_5 ремонтували автомобіль, то на задньому подвір’ї почули лайку. ОСОБА_5 пішов подивитись, а коли повернувся то розповів що то мама свариться з сусідкою ОСОБА_6 Продовжуючи лагодити машину незабаром знову почули крик, а коли пішли подивитись в чому справа, то побачили, що ОСОБА_7 лежить на землі лицем до низу непритомна. ОСОБА_2М стояв на колінах та бив її по всьому тілу, а ОСОБА_6 сиділа на землі і била її ногами. ОСОБА_5М почав відтягувати ОСОБА_2, а він намагався підняти матір з землі, але раптово відчув біль у спині, як виявилося це ОСОБА_6 вкусила його. Зайшовши до будинку викликали швидку допомогу та міліцію.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 09.08.2010 року вийшла з душу, а в цей час сусідка ОСОБА_6 перебувала на городі, та у них виникла сварка через собаку. В процесі скандалу вона притисла ОСОБА_6 до стіни будинку, але відчула удар ззаду, після чого впала і втратила свідомість. Прийшла до тями лише тоді, коли ОСОБА_5М та ОСОБА_8 затягли її у двір.

Аналізуючи вищевикладені покази, колегія суддів приходить до висновку, що до показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6, слід віднестися критично, оскільки вони протирічать зібраним доказам. Зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі дані того, що ОСОБА_9 отримала якісь небудь тілесні ушкодження. В той же час на а.с.14 мається акт судово-медичного дослідження №647 від 10 серпня 2010 року згідно якого у ОСОБА_7 маються численні тілесні ушкодження і по давності можуть відповідати 9.08.2010 року. Таким чином, на думку колегії суддів в судовому засіданні підтвердились показання засудженого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про напад подружжя ОСОБА_6 на ОСОБА_7

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_10 стосовно того, що останній не завдавав трубою удару потерпілому, спростовуються, як судово-медичним висновком комісійної експертизи №87 від 15 квітня 2011 року так і роз’ясненням експерта ОСОБА_11 з яких слідує, що тілесні ушкодження в своєму комплексі у потерпілого не могли утворитись внаслідок його падіння з висоти власного зросту, а.с.124-130.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме ОСОБА_5 наніс удар трубою по плечу потерпілого, і саме він завдав останньому тілесні ушкодження.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав невірну юридичну оцінку діям засудженого ОСОБА_5 кваліфікувавши їх за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_2, які віднесенні до категорії тяжких у вигляді пошкодження роторної манжетки лівого плечового суглобу з відривом великого горбика плечової кістки, ушкодженням наосного м'язу, травматичне ураження плечового сплетіння зліва з переважним ураженням корінців С5-С6, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 15.04.2011 року виникли від дії тупих (тупого) предметів, могли утворитись 09.08.2010 року і в своєму перебігу призвели до нейроміогенної контрактури лівого плечового сплетіння з різким порушенням функції лівої верхньої кінцівки і згідно п. 7 г „таблиці визначення відсотків стійкої втрати загальної працездатності у результаті різних травмВ» призвели до стійкої втрати загальної працездатності не менше 33% і згідно п. 2.1.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкодженьВ» . (а.с. 130)

В судовому засідання судмедексперт ОСОБА_11 пояснив, що при таких травматичних впливах, як то удар трубою в плече, такого ураження плечового сплетіння, як у потерпілого могло й не виникнути навіть при попаданні в то же місце. В місце куди попав засуджений досить складно влучити не знаючи анатомію людини на досить високому рівні.

Дані показання судмедексперта ОСОБА_11 свідчать про те, що ОСОБА_5 наносячи удар трубою по плечу потерпілому не мав на меті завдання потерпілому ОСОБА_2 саме тяжкого тілесного ушкодження, оскільки удар по плечу не тягне за собою настання тяжких наслідків, а сам засуджений не володіє знаннями анатомії, щоб казати, що він спеціально наніс удар в якесь спеціальне місце.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 р. № 2 „Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" у випадку коли особа, яка заподіяла тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження через необережність.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому засудженим ОСОБА_5 від удару не можна розглядати як умисне, оскільки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 не охоплювалось його умислом, оскільки наносячи удар по плечу, він не передбачав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але повинен був і міг передбачити настання тяжкого ступеню травми, а тому його дії слід перекваліфікувати на ст. 128 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_10 про те, що дії останнього слід кваліфікувати, як перевищення меж необхідної оборони не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 засуджений наніс удар, коли на ОСОБА_7 небезпечного посягання вже не було, а потерпілий намагався піднятися з землі. А тому, колегія суддів вважає, що ніякого перевищення меж необхідної оборони не було.

Обираючи покарання ОСОБА_5 колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину та наслідки, які настали в результатів результаті цього злочину, а тому призначає його в межах санкції інкримінованого йому злочину у вигляді обмеження волі строком на два роки.

Враховуючи, що засуджений вчинив необережний злочин, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, обставини справи, а саме засуджений завдав тілесні ушкодження заступаючись за співмешканку, раніше не судимий, позитивно характеризується, колегія суддів вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування до підсудного акту амністії, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про амністію у 2011 роціВ» від 08.07.2011 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності у порядку та на умовах, визначених цим Законом особи, які підпадають під дію статті 1 цього закону, кримінальні справи стостовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 п. „єВ» Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року цей Закон застосовується до осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5, вчинив злочин невеликої тяжкості відповідно до статті 12 КК України, а тому є всі підстави для звільнення його від покарання у зв’язку з амністією.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 376, 6 ч.1 п. 4 КПК України, ст. 1 п. „єВ» , ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляцію адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 зі ст. 121 ч. 1 КК України на ст. 128 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання на підставі п. „єВ» ст. 1 Закону України „Про амністію у 2011 роціВ» від 8 липня 2011 року.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13