Рішення

від 06.08.2009 по справі 8/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/232

06.08.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Астро»ЛТД

до              Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фасадні системи»

про                           стягнення 7 276,82 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник –Кононенко В.В. (дов. № б/н від 01.12.07)

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 3 310,63 грн., що становить заборгованість за контрактом № 33-08 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Об'єкт первинного обслуговування за адресою: м.Київ, вул. Драгоманова від 02.08.2006р. та 79,25 грн. трьох відсотків річних, 2 121,18 грн. збитків від інфляції, 1 774,76 грн. штрафних санкцій.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.05.2009р. порушено провадження у справі № 8/232, розгляд справи призначений на 02.07.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02.07.2009р. розгляд справи був відкладений на 06.08.2009р., у зв'язку з не з'явленням представника відповідача у судове засіданні та неподанням ним витребуваних доказів;  звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 06.08.2009р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

02.08.2006р. між ТОВ «Компанія «Фасадні системи»- «замовник»та ТОВ «Астро ЛТД»- «підрядник»був укладений контракт № 33-08 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Об'єкт первинного обслуговування за адресою: м.Київ, вул. Драгоманова, відповідно до п.2.1 якого «підрядник» в межах договірної ціни, проіндексованої з врахуванням рівня інфляції, зобов'язався виконати власними та залученими силами та засобами усі передбачені контрактом будівельно-монтажні роботи згідно додатку № 2 «Специфікація конструкції»та здати їх «замовнику».

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Договірна ціна, згідно п.3.1 контракту, становить 94 610,63 грн. (з ПДВ).

Умовами контракту сторони погодили, що розрахунки за роботи, вказані в даному контракті проводяться згідно додатку № 1 «Протокол узгодження ціни»поетапно (п.4.1 контракту).

Додатком № 1 до контракту № 33-08 від 02.08.2006р. «Протокол узгодження цін»передбачено порядок розрахунків, згідно якого 1 етап –80 % від загальної вартості контракту (перераховується замовником на розрахунковий рахунок підрядника перед початком проведення робіт) становить 75 688,50 грн.; 2 етап –20 % від загальної вартості контракту (перераховується замовником на розрахунковий рахунок підрядника після закінчення монтажних робіт) становить 18 922,13 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання прийнятих на себе зобов'язань, відповідач перерахував на рахунок позивача за виготовлення алюмінієвих металоконструкцій 91 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 07.08.2006р. на суму 81 000,00 грн. та за 31.08.2006р. на суму 10 300,00 грн.

Позивач виконав власні зобов'язання належним чином передав відповідачу алюмінієву конструкцію на суму 94 610,63 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000145 від 14.09.2006р. на суму 94 610,63 грн. та довіреністю серія ЯЛЧ № 290551 від 14.09.2006р., виданою ТОВ «Компанія «Фасадні системи»на ім'я Задоха Г.А. (копії в матеріалах справи).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 310,63 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач направив відповідачу вимогу № 46/05-09 від 08.05.2009р., в якій просив відповідача у строк до 15.05.2009р. провести розрахунок по заборгованості шляхом перерахування суми в розмірі 3 310,00 грн.. Але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 3 310,63 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 310,63 грн. основного боргу за контрактом № 33-08 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Об'єкт первинного обслуговування за адресою: м.Київ, вул. Драгоманова від 02.08.2006р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  79,25 грн. трьох відсотків річних, 2 121,18 грн. збитків від інфляції, 1 774,76 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору контрактом № 33-08 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Об'єкт первинного обслуговування за адресою: м.Київ, вул. Драгоманова від 02.08.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 79,25 грн. та збитків від інфляції в розмірі 2 121,18 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 79,25 грн. та збитків від інфляції в розмірі 2 121,18 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).        

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.   261 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права 14.09.2006р. та саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, встановленої для вимог про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до Господарського суду м. Києва 26.05.2009р., тобто після спливу позовної давності, встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).     

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 774,76 грн. не підлягає задоволенню. У цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 310,63 грн. основного боргу, 79,25 грн. трьох відсотків річних, 2 121,18 грн. збитків від інфляції,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фасадні системи»(01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 33998442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астро»ЛТД (07400, Київська обл., м.Бровари; вул. Гагаріна, б.10, оф. 75; код ЄДРПОУ 20587473) 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 63 коп. основного боргу, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. трьох відсотків річних, 2 121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 18 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 13.08.2009р.