Рішення

від 23.09.2009 по справі 32/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/294

23.09.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМ»   

До             1. Комунального підприємства «Київський метрополітен»

          2. Київської міської державної адміністрації

Третя особа          Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

про                        стягнення боргу 961 492,56 грн.

Суддя   ?Хрипун О.О.????

Представники сторін:

Від Позивача                Гузовська В.М., Решетилов М.І. –предст.,

Від Відповідача-1            Василенко Т.О. –предст.,

Від Відповідача-2          Олійник О.О.-пров.спец.,

Від Третьої особи          Гирявець М.В.-заст.нач.від., Субота О.В.-гол.спец.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМ»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен»та просить стягнути з останнього на користь Позивача 517 800,00 грн. основного боргу,                    184 588,50 грн. пені, 32 744,18 грн. –3% річних від простроченої суми та 226 359,89 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань Відповідачем за Договором поставки № 10 від 27.06.2007 в частині перерахування Позивачу грошових коштів в рахунок оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМ»товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2009 до участі у справ залучено Київську міську державну адміністрацію другим Відповідачем та Головне управління Державного казначейства України у м. Києві третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Комунальне підприємство «Київський метрополітен»проти позову заперечує та просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАМ»в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 № 464-р «Про передачу державного підприємства «Київський метрополітен»у власність територіальної громади м. Києва»та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.10.1998 № 2155 «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва»і підпорядковане виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідач-1 стверджував, що придбання товару по Договору поставки № 10 від 27.06.2007 здійснювалось за рішенням Київської міської ради від 07.02.2002 № 264/1698 «Про затвердження Програми відновлення ескалаторів та силових кабелів метрополітену на період 2002-2010 роки», відповідно до п. 2 якого Відповідачу-2 доручено проводити фінансування зазначеної програми в межах асигнувань, передбачених в бюджеті м. Києва. Крім того, пунктом 1.4 Договору поставки № 10 від 27.06.2007, на підставі якого Позивачем заявлено вимоги про стягнення грошових коштів з Комунального підприємства «Київський метрополітен», передбачено здійснення фінансування по вказаному договору за рахунок коштів міського бюджету, розпорядником яких є Київська міська державна адміністрація.

З огляду на те, що оплата поставленого Позивачем товару здійснюється виключно за рахунок  коштів міського бюджету та за умови ненадходження на рахунок           Відповідача-1 цільових бюджетних коштів, Комунальне підприємство «Київський метрополітен»вважає твердження Позивача про порушення строків оплати товару не обґрунтованим.

Відповідач-2 у письмових поясненнях та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначаючи, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен»є самостійним господарюючим суб'єктом та самостійно має відповідати за взяті на себе зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового засідання, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМ»(далі -  Постачальник, Позивач) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»             (далі –Покупець, Відповідач-1) укладено Договір поставки № 10 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити східці ескалаторів (далі - Товар) в асортименті, по ціні та кількості, які зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 174 ГК України).

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем-1 договір № 10 від 27.06.2007 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що сума цього Договору становить 5 188 800,00 грн.

Згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору) Позивач зобов'язався поетапно передати у власність Відповідачу-1 східці КМ 35-И/ЕМ.00.000СБ в кількості 1504 шт. на загальну вартість 5 188 800,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору, зміненого Додатковою угодою № 1 від 12.11.2007 до Договору № 10 від 27.06.2009, Покупець проводить попередню оплату по етапам відповідно до узгодженого календарного план-графіка наступним чином: оплата по І етапу здійснюється в формі попередньої оплати у розмірі 30 % від суми партії товару; оплата ІІ етапу здійснюється в формі 100 % попередньої оплати від суми партії товару.

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 12.11.2007 до Договору № 10 від 27.06.2009 сторони виклали пункт 4.1 Договору у наступній редакції: Постачальник здійснює поставку партії товару Покупцеві згідно з Додатком № 1 до зазначеної додаткової угоди протягом 60 календарних днів після отримання попередньої оплати.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 12.11.2007 сторони погодили календарний план-графік, а саме: І етап поставки –з грудня 2007 року –до 19.12.2007  поставка східців в кількості 544 шт. на суму 1 876 800,00 грн. з ПДВ, ІІ етап –з І кварталу 2008 року –до 25.02.2008 поставка східців в кількості 960 шт. на суму 3 312 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору остаточний розрахунок Покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів після отримання відповідної партії Товару.

На виконання умов Договору за накладними № 60/2007 від 19.12.2007, № 7/2008 від 04.02.2008, № 12/2008 від 20.02.2008 Позивачем було поставлено Відповідачу-1 Товар на суми 1 876 800,00 грн., 1 214 400,00 грн., 2 097 600,00 грн. відповідно, всього на суму 5 188 800,00 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем-1 на виконання умов п. 3.1 Договору та Додаткової угоди до нього № 1 від 12.11.2007 здійснено перерахування грошових коштів в рахунок оплати по першому етапу платіжним дорученням № U1443919 від 19.10.2007 в сумі 563 040,00 грн., а також Відповідачем-1 було проведено оплату по другому етапу платіжним дорученням № 3029 від 26.12.2007 в сумі 1 313 760,00 грн. та платіжним дорученням № U1979212 від 28.12.2007 в сумі 1 093 944,89 грн.

25.02.2008 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 10 від 27.06.2007, якою пункт 2.2 Договору доповнено наступним –сума зобов'язань по даному Договору на 2008 рік становить 2 218 055,11 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем-1 на виконання умов Договору № 10 від 27.06.2007 та Додаткових угод до нього № 1 та № 2 проведено наступні перерахування грошових коштів:  платіжним дорученням № U341076 від 31.03.2008 в сумі 1 115 685,91 грн., платіжним дорученням № U722885 від 13.06.2008 в сумі 56 500,00 грн., платіжним дорученням № U828912 від 04.07.2008 в сумі                45000,00 грн.,  платіжним дорученням № U997074 від 07.08.2008 в сумі 50 000,00 грн., платіжним дорученням № U1052231 від 20.08.2008 в сумі 50 000,00 грн., платіжним дорученням № U1674303 від 17.12.2008 в сумі 383 069,20 грн.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 3 до Договору поставки № 10 від 27.06.2007, укладеної між сторонами 29.12.2008, сторони дійшли згоди, що за товар, поставлений у 2008 році у сумі 517 800,00 грн. розрахунки будуть проводитись у 2009 році після затвердження річних кошторисних призначень.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що фінансування по даному Договору здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Розпорядником бюджетних коштів є Київська міська державна адміністрація.

В ході розгляду спору встановлено, що придбання по Договору поставки № 10 від 27.06.2007 східців ескалаторів здійснювалось за рішенням Київської міської ради від 07.02.2002 № 264/1698 «Про затвердження Програми відновлення ескалаторів та силових кабелів метрополітену на період 2002-2010 роки». Вказана програма була схвалена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.12.2001 № 2846 «Про затвердження Програми відновлення ескалаторів та силових кабелів метрополітену».

Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 07.02.2002 № 264/1698 «Про затвердження Програми відновлення ескалаторів та силових кабелів метрополітену на період 2002-2010 роки»було вирішено проводити Відповідачем-2 фінансування Програми в межах асигнувань, передбачених в бюджеті м. Києва по галузі «Транспорт».

До матеріалів справи долучено Лімітну довідку про бюджетні асигнування на 2009 рік, видану 10.03.2009 Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської місткої ради від 06.03.2009 № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік», відповідно до якої з міського бюджету Відповідачу-1 виділено 4 000 000,00 грн. При цьому, п. 3 вказаної довідки встановлено помісячні обсяги асигнувань із спеціального фонду бюджету,  а саме: з січня до листопаду включно по 330 000,00 грн., в грудні –              370 000,00 грн.

Відповідно до Плану використання коштів із спеціального фонду бюджету                    м. Києва на 2009 рік КП «Київський метрополітен», затвердженого Головним управління транспорту Київської міської державної адміністрації, із передбачених видатків місцевого бюджету по метрополітену в розмірі 4 000 000,00 грн. виділено кошти на оплату заборгованості за 2008 рік за східці ескалаторів в розмірі 517 800,00 грн.

Згідно з п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Згідно з написом на реєстрі зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06.04.2009 № 2 (одержувач бюджетних коштів –КП «Київський метрополітен»; сума зобов'язання –517 800,00 грн.) зазначений документ зареєстровано ГУ ДКУ у              м. Києві  06.04.2009.

Таким чином, з урахуванням наведеного, строк оплати за поставлений Товар в сумі 517 800,00 грн. станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість Відповідача-1 по Договору складає 517 800,00 грн. та ним не заперечується, акт звіряння розрахунків, складений станом на 31.11.2008 та підписаний сторонами, з урахуванням оплати проведеної платіжним дорученням № U1674303 від 17.12.2008 на суму 383 069,20 грн.,  підтверджує несплату вказаної суми боргу.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого Товару, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 517 800,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі затримки оплати за Товар згідно з п. 3.2 даного Договору Покупець виплачує пеню в розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення зобов'язання.

Відповідачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача-1 пені, розрахованої за період з 12.02.2008 по 30.03.2008 за накладною № 7/2008 від 04.02.2008 та за період з 28.02.2008 по 28.08.2008 за накладною № 12/2008.

Однак, суд зазначає, що Відповідач-1 є таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором поставки № 10 від 27.06.2007, з урахуванням умов Додаткової угоди № 3 від 29.12.2008 до Договору та Лімітної довідки про бюджетні асигнування на 2009 рік, виданої 10.03.2009, в частині перерахування Позивачу грошових коштів в розмірі 517 800,00 грн. з 10.03.2009.

Згідно з п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005                              № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Позивачем належного перерахунку штрафних санкцій згідно з положеннями закону до суду не надано, тобто не було надано розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання - 517 800,00 грн., тому вимоги про стягнення пені є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки Відповідач-1 є таким, що прострочив виконання зобов'язань з 10.03.2009, а вказаний розрахунок наданий Позивачем за період з лютого 2008 року по березень 2009 року.

За розрахунком суду борг з урахуванням індексу інфляції за березень 2009 року від простроченої заборгованості складає 525 049,20 грн., які підлягають стягненню в силу закону.

Сума 3% річних розрахована судом відповідно до періоду прострочення з 10.03.2009 по 27.04.2009, тобто з моменту виникнення заборгованості по кінцеву дату періоду, який був заявлений Позивачем, та складає 2 085,39 грн.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч. 9 ст. 78 ГК України).

Пунктом 5.2 Статуту КП «Київський метрополітен»визначено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним власником або уповноваженим ним органом на праві господарського відання, тому особливості його господарської діяльності регулюються положеннями ст. 75 ГК України.

Субсидіарна відповідальність органу, до сфери управління якого входить таке підприємство, чинним законодавством не передбачена. Однак, будівництво метрополітену як об'єкту права власності територіальної громади (комунальна власність) є замовленням територіальної громади. Функції замовника виконує Відповідач-1 за дорученням органу, який діє від імені територіальної громади. Метрополітен як створена річ може бути переданим Відповідачу-1 у господарське відання для здійснення своєї господарської діяльності. Визначена п. 1.4 Договору умова про те, що фінансування здійснюється за рахунок коштів міського бюджету є визначальною ознакою субсидіарної відповідальності за Договором замовника та розпорядника бюджетних коштів –Київської міської державної адміністрації.

Тобто відповідальними за оплату виконаних робіт є замовник (Відповідач-1) та особа, яка несе субсидіарну відповідальність (Відповідач-2).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Абз. 2 ч. 2 ст. 619 ЦК України передбачає якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Тобто, чинним законодавством передбачено право Позивача на звернення до Відповідача-2, як до особи, що несе субсидіарну відповідальність, з вимогою про виконання зобов'язань за Договором поставки № 10 від 27.06.2007.

Однак, суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМ» про стягнення з  Комунального підприємства «Київський метрополітен»заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки                № 10 від 27.06.2007.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, суд позбавлений права стягувати з субсидіарного відповідача –Київської міської державної адміністрації грошових коштів за Договором поставки № 10 від 27.06.2007 та додаткових угод до нього, в той же час, Позивач не позбавлений права на звернення до Відповідача-2, як до особи, що несе субсидіарну відповідальність, з вимогою про виконання зобов'язань за Договором поставки № 10 від 27.06.2007.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМ» в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен»517 800,00 грн. заборгованості, 7 249,20 грн. інфляційних нарахувань за березень 2009 року та 2 085,39 грн. – 3 % річних. При цьому, суд зазначає, що Позивач не позбавлений права звернутись до Відповідача-2, як до особи, що несе субсидіарну відповідальність, з вимогою про виконання зобов'язань за Договором поставки № 10 від 27.06.2007 у добровільному порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача-1, оскільки спір виник з вини Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМ»(49005, Дніпропетровська обл., просп. Карла Маркса, 1-А, оф. 701 ,код 34410244) 517 800,00 грн. заборгованості, 7 249,20 грн. інфляційних нарахувань, 2 085,39 грн. нарахувань 3 % річних, 5 271,34 грн. державного мита, 171,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 28.09.2009