Рішення

від 11.08.2009 по справі 32/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/338

11.08.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»   

До                     Державного підприємства «Ресурспостач»

Про                   повернення гарантійного внеску та стягнення щтрафних санкцій та збитків

                                                                                        Суддя  ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача       Свириденко М.А., Лапід О.Б. –предст.,

Від Відповідача   Панов М.С. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Ресурспостач»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача суму гарантійного внеску у розмірі 3 583 219,45 грн., 10 602,40 грн. - 3 % річних, 42 409,61 грн. пені та 235 875,54 грн. збитків.   

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»зазначило наступне. Позивачем з метою забезпечення участі в аукціоні з реалізації матеріальних цінностей державного резерву за лотом № 565 на рахунок Відповідача було перераховано гарантійний внесок в розмірі 3 583 219,45 грн. на підставі попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009, укладеного між сторонами.  Торги за лотом № 565 були визнані такими, що не відбулись. Однак, Відповідач в порушення умов попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009 та вимог Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 26.03.2008, суму гарантійного внеску в розмірі 3 583 219,45 грн. не повернув Позивачу. Крім того, Позивач зазначив, що у зв'язку з неповерненням Відповідачем зазначених грошових коштів, Позивач не розрахувався за товар, поставлений на підставі договору поставки № 06-05/09 від 06.05.2009, укладеного з іншою особою, у зв'язку з чим у нього виникли зобов'язання щодо сплати штрафу в розмірі 235 875,54 грн. Вказану суму Позивач визначив як збитки, спричинені Державним підприємством «Ресурспостач»та наполягав на стягненні з Відповідача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державне підприємство «Ресурспостач»зазначило, що гарантійний внесок у розмірі                       3 583 219,45 грн. не був повернутий Позивачу, оскільки постановами про арешт коштів боржника були накладені арешти на кошти Відповідача в розмірі 2 844 440,13 грн. За таких обставин Відповідач зазначив, що він був позбавлений можливості вчасно повернути гарантійний внесок Позивачу. Державне підприємство «Ресурспостач» просило відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій в сумі 53 012,01 грн. та збитків у сумі 235 875,54 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З метою прийняття участі в Аукціоні з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, який проведено 24.04.2009 о 15-00 год. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 28, кім. 305, з метою придбання матеріальних цінностей, які були запропоновані до реалізації за лотом № 565, між сторонами укладено попередній договір № 4-1013 від 17.04.2009. Предметом зазначеного договору є укладення договору купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву на аукціоні за лотом № 565 протягом п'яти робочих днів з дати визначення переможця аукціону та оформлення відповідного протоколу комісії Держкомрезерву України (п. 1.1 та п. 1.2 попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009).

Пунктом 2.1.1 попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009 Позивач зобов'язаний не пізніше ніж за один день до дати проведення аукціону внести гарантійний внесок у сумі 3 583 219,45 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 «Про затвердження Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву»визначено процедуру реалізації матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобілізаційного, та матеріальних цінностей, що закладаються до державного резерву на підставі окремих актів Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до абзацу третього статті 3 та абзацу шостого частини четвертої статті 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що учасниками аукціону є суб'єкти господарювання (резиденти або нерезиденти), які подали заявку на участь в аукціоні та сплатили гарантійний внесок.

На виконання викладених умов попереднього договору та Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву Позивачем  платіжним дорученням № 125 від 22.04.2009 здійснено перерахування на рахунок Відповідача гарантійного внеску в розмірі 3 583 219,45 грн.

Оскільки 28.04.2009 на офіційному веб-сайті Держкомрезерву з'явилась інформація про результати аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву 24.04.2009, в якій були відсутні дані про підприємство переможця торгів по лоту № 565, тобто вважається, що датою визнання торгів такими, що не відбулись, є 28.04.2009, у зв'язку з чим Позивач листом вих. № 35 від 29.04.2009 звернувся до Відповідача з вимогою про повернення гарантійного внеску у розмірі 3 583 219,45 грн.

Пунктом 2.2.3 попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009 Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу гарантійний внесок протягом п'яти календарних днів після настання підстав для його повернення, визначених Порядком реалізації.

Відповідно до п. 14 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву гарантійний внесок повертається учаснику протягом п'яти календарних днів після виникнення підстави для його повернення. Такими підставами можуть бути: відкликання учасником заявки до закінчення строку її подання; відхилення комісією заявки; повернення заявки, що надійшла з порушенням строку подання; укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону; визнання торгів такими, що не відбулися.

Листом вих. № 46 від 25.06.2009 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про повернення гарантійного внеску.

Однак, Відповідач, порушуючи взяті на себе за попереднім договором № 4-1013 від 17.04.2009 зобов'язання, а також вимоги Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву гарантійний внесок Позивачу не повернув, чим заборгував перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»                                    3 583 219,45 грн.

Відповідач вказану заборгованість перед Позивачем визнає.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача суми гарантійного внеску у розмірі 3 583 219,45 грн., у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за неповернутий гарантійний внесок суд погоджується з розрахунком 3% річних від простроченої суми у розмірі 10 602,40 грн.,  здійсненим Позивачем з урахуванням наявної суми заборгованості у відповідному періоді, та вважає такий обґрунтованими.

          Стосовно вимог Позивача про стягнення з Державного підприємства «Ресурспостач»пені в розмірі 42 409,61 грн. зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасне повернення гарантійного внеску Позивачем не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями п 3.2 попереднього договору № 4-1013 від 17.04.2009 передбачено зобов'язання Відповідача щодо повернення гарантійного внеску з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, у разі прострочення його повернення на строк понад 20 робочих днів.

Однак, Позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на суму простроченої заборгованості до суду не надано, вимог щодо такого стягнення не заявлялося.

          В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»про стягнення з Державного підприємства «Ресурспостач»235 875,54 грн. збитків суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Таким чином, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»позовні вимоги про стягнення збитків з Відповідача  не мають обґрунтованих підстав, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Державного підприємства «Ресурспостач»та визначеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»збитками.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Статтею 3 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не більше 25 500 грн.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції – України»платіжним дорученням № 341 від 09.06.2009 до Державного бюджету України сплачено 38 721,07 грн. Враховуючи викладене, надмірно сплачене державне мито в розмірі 13 221,07 грн. в силу положень статті 47 ГПК України підлягає поверненню на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»(03115, м. Київ, пл. Святошинська, б. 1, кв. 272, код 33061270) 3 583 219,45 грн. суми гарантійного внеску, 10 602,40 грн. –3% річних від простроченої суми, 23 666,55 грн. державного мита та 290,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –України»(03115, м. Київ, пл. Святошинська, б. 1, кв. 272, код 33061270) 13 221,07 грн. державного мита, надмірно сплаченого платіжним дорученням № 341 від 09.06.2009, оригінал якого міститься в матеріалах господарської справи № 32/338.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              О.О.Хрипун

            Дата підписання рішення: 20.08.2009