Рішення

від 12.08.2009 по справі 32/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/362

12.08.09

За позовом              Приватного підприємства «Фірма «Діал»    

До             Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська продовольча компанія»

Про                           стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                                                                   Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                    Шуневич Д.А. –предст.,

Від Відповідача          не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма «Діал»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська продовольча компанія»про стягнення з останнього суми основного боргу в розмірі 9 290,40 грн. та 1 098,29 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не виконані  зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно з видатковими накладними, які додані до позовної  заяви. У зв'язку з наявною заборгованістю Відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України Позивач просить стягнути суму боргу та пені в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутими між Позивачем та Відповідачем домовленостями Приватним підприємством «Фірма «Діал»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська продовольча компанія»було здійснено поставку товару –офісних меблів, що підтверджується видатковими накладними, які в копіях залучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні, з приводу оплати яких виник спір у даній справі, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, а саме: № 225_05 від 30.06.2006 на суму 5 883,76 грн., № 226_05 від 30.06.2006 на суму 1 971,13 грн., № 257_05 від 30.06.2006 на суму 857,76 грн., № 279_06 від 30.06.2006 на суму 2 077,75 грн. Так, останні підтверджують вчинення відповідного правочину між сторонами. Про отримання Відповідачем товару за вказаними видатковими накладними свідчить довіреність серії ЯШЛ № 721295 від 30.06.2006, а надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару підтверджує наявність у Відповідача зобов'язання щодо оплати товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків складеним за період з 01.01.2007 по 26.11.2008 заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 9 290,40 грн., та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  Відповідачем не представлено.

Зазначений акт звірки складений станом на 26.11.2008 підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, та у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, фактично є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою вих. № 19/09 від 19.09.2006 у якій вимагав провести розрахунки за поставлену та неоплачену продукцію. Листом від 15.12.2006 вих. № 3-15/12 Позивач вдруге звернувся до Відповідача з вимогами негайного погашення заборгованості. Направлення зазначених вимог Відповідачу підтверджується поштовими чеками № 9806 від 20.09.2006 та № 3981 від 19.12.2006, описом вкладенням у цінний лист.

Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 9 290,40 грн. є таким, що настав, розрахунку за отриманий товар, переданий згідно з видатковими накладними наданими до справи, Відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 9 290,40 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю Українська продовольча компанія»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 9 290,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 1 098,29 грн., обчисленої Позивачем виходячи з суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 9 290,40 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставлених офісних меблів Позивачем не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Заявлені позовні вимоги Відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків з Позивачем у розмірі 9 290,40 грн. до суду не представлено, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі               9 290,40 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська продовольча компанія»(м. Київ, просп. Московський, 21; 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, код 30407526) на користь Приватного підприємства «Фірма «Діал»(03150, м. Київ, вул. Тверська, 6, код 30212993) 9 290,40 грн. основного боргу, 91,22 грн. державного мита, 279,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 17.08.2009