Рішення

від 14.09.2009 по справі 36/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/311

14.09.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські

                      телекомунікаційні мережі»

До                     Закритого акціонерного товариства «СТАР –ПАБЛІШІНГ»

Про                       стягнення  11243,01 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача         Плюта Р.В. –по дов. № б/н від 20.07.2009р.

Від відповідача     не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські телекомунікаційні мережі»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «СТАР –ПАБЛІШІНГ»11 243 грн. 01 коп., із яких  898 грн. 63 коп. заборгованість за договорами оренди,  1926 грн. 10 коп. інфляційні, 327 грн. 28 коп. –3% річних.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представником позивача подана заява про уточнення розміру  позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягонути з відповідача  8989 грн. 63 коп. основного боргу, 673 грн. 58 коп. інфляційних, 100 грн. 34 коп. –3% річних.

         Відповідач в засідання суду не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду  від  30.07.2009р. та 12.08.2009р.

        Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 07.09.2009р. (м. Київ, вул. І.Франка,17-В, кв.37).  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

         В судовому засіданні 14.09.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.04.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Воля –ІСП»(Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Воля –Паблішінг»(Орендар) було укладено договір №А-4 оренди приміщення для офісу (далі –Договір).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець  передав, а Орендар прийняв в оренду нежиле приміщення (об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. І.Франка, 17 Б, кв. 37 для використання під офіс  загальною площею 5,7 кв. м., що підтверджується  актом прийому –передачі від  01.04.2002 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1.  Договору встановлено, що договір  укладений на невизначений термін.

31 березня 2008 року між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору №А-4 оренди приміщення для офісу від 01.04.2002р., відповідно до якої  сторони погодили припинити дію договору з 31 березня 2008 року.

31 березня 2008 року між сторонами був підписаний акт приймання –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач повернув орендоване приміщення позивачу.

Спір виник внаслідок того, що позивач  вважає, що відповідач не виконав основного обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати по Договору у період з 01.05.2007р. по 31.03.2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4 138 грн. 20 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.1 Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 376 грн. 20 коп.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з 05.01.2007р. по 31.03.2008р., що становить 4 138 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.  

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 138 грн. 20 коп. обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

          Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

         Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України підлягають стягненню 673 грн. 58 коп. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, а також  100 грн. 34 коп. - 3% річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

01 квітня 2008 року  між сторонами був підписаний договір №01/04-08А2 оренди приміщення, відповідно до якого позивач передав відповідачу  нежитлове приміщення по вул.. І. Франка, 17-В, кв. 37  у м. Києві загальною площею 2 кв.м. Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому –передачі від 01 квітня 2-008 року.

Строк дії договору сторони визначили з  01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року.

Згідно п. 5.1 Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 480 грн. 00 коп. на місяць.

          Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Оскільки сторони в договорі  №01/04-08А2 від 01 квітня 2008 року не обумовили строки оплати відповідачем орендної плати, тому відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивач 07.04.2009р.  направив на адресу   відповідача  претензію за №01 від 03.04.2009р.   з вимогою  сплатити  суму основного боргу в розмірі 4851 грн. 43 коп. (за період з квітня 20-08 року по лютий 2009 роук) до 01 травня 2009року.

         Як вбачається із матеріалів справи відповідач дану вимогу залишив без задоволення.

     З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення  основного боргу в сумі 4 851 грн. 43 коп.  грн. 38 коп. суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

        Витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «СТАР –ПАБЛІШІНГ»

(м. Київ, вул.. Івана Франка, 17- В, кв. 37, код 31451655) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські  телекомунікаційні мережі»(м. Київ, вул.. М. Донця, 12а, к. 4, код 30785479) 8989 грн. 63 коп. основного боргу, 673 грн. 58 коп. інфляційні, 100 грн. 34 коп. -3% річних, 102 грн. державного мита  та 312 грн. 50 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяТрофименко Т.Ю.