Постанова

від 25.08.2009 по справі 31/246

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/246

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.08.2009                                                                                           № 31/246

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Суліма  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Даценко О.Я. – представник за дов. б/н від 16.04.2009р.;

 від відповідача - Галченко О.О. – представник за дов. б/н від 08.06.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Жовта річка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2009

 у справі № 31/246 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Кавернат"

 до                                                   ТОВ "Жовта річка"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 30755,24 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кавернат” (далі – позивач) у травні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Жовта річка” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 25499,25 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4674, 78 грн. пені, 581,21 грн. 3% річних, 307,55 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. у справі             № 31/246 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22500,00 грн. основного боргу,2338,00 грн. пені, 581,21 грн. 3% річних, 25499,25 грн. інфляційних, 307,55 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 526, 625, Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України з огляду на те, що  відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. у справі № 31/246 в частині стягнення штрафних санкцій та нарахування інфляційного збільшення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Крім того, апелянт зазначив, що загальна сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у період затримки платежу становить 25499,25 грн. Дана сума включає в себе суму основного боргу та суму інфляційного збільшення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2009р. у справі № 31/246, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.08.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. по справі № 31/246 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/636 від 21.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 31/246 колегії суддів у складі:  - Сулім В.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Острович С.Е.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 27.05.2009р. було укладено договір на виконання проектних робіт  № 2705-04 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 2.1 договору є зобов'язання замовника (відповідач) доручити, а виконавця (позивач) виконати в строк та на умовах цього договору проектну документацію по об'єкту – “Супермаркет “Велика Кишеня”, розташований в Дніпропетровській області, м. Жовті Води на перетині вулиць Кропоткіна і Петровського” загальною площею 2300 м. кв. в дві стадії.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору загальна вартість проектних робіт становить без ПДВ – 37500,00 грн., ПДВ (20%) – 7500,00 грн., загальна вартість робіт з ПДВ – 45000,00 грн. Вартість проектних робіт може змінюватись в результаті зміни об'єму робіт та зміни вартості виконання робіт, про що складається та підписується сторонами додаткова угода.

Згідно п. 5.2 договору замовник в термін 5 днів з моменту одержання акту і проектної документації, виконаної по договору, зобов'язаний прийняти її і надіслати виконавцеві підписаний акт здачі-прийняття або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Відповідно до п. 6.3 договору остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених цим договором (п. 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач належним чином та повністю виконав усі проектні роботи на суму 45000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт: АТПР 1006-04 від 10.06.2008р. та АТПР 1707-01 від 17.07.2008р. (копії актів знаходяться  в матеріалах справи).  

Згідно з умовами договору та графіком фінансування (аркуш справи 16) відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем наступним чином:

22500,00 грн. – аванс, що перераховується протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору (п.п. 6.1, 6.2 договору);

9000,00 грн. – оплата за виготовлення альбомів проектної документації стадії “Проект”, що перераховується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт;

13500,00 грн. – оплата за виготовлення альбомів проектної документації стадії “Робоча документація”, що перераховується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт;

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній в порушення умов вказаного договору з позивачем за виконані роботи лише частково в сумі  22500,00грн.

На день слухання справи в суді першої інстанції борг відповідача перед позивачем складав 22500,00 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 25500,00 грн.

  Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2 договору у випадку невчасної оплати або несплати за виконані роботи замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день, таку ж відповідальність несе виконавець за невчасне виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Київський апеляційний господарський суд в зв'язку з вищевикладеним здійснив перерахунок пені, заявленої до стягнення позивачем.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає лише частковому задоволенню з урахуванням періоду прострочення та розміру фактично прострочених сум, а саме зі сплати авансу в розмірі 22500,00 грн. за період з 04.06.2008р. – 18.06.2008р. в розмірі 221,75 грн., зі сплати за виготовлення альбомів проектної документації стадії “Проект” 9000,00 грн.за період з 18.06.2008р. – 17.12.2008р. в розмірі 1074,09 грн. виходячи з розміру заборгованості за вищенаведеними актами за кожен день прострочки платежу, а саме за 182 дні., зі сплати за виготовлення альбомів проектної документації стадії “Робоча документації” 13500,00 грн. за період з 25.07.2008р. – 23.01.2009р. в розмірі 1611,70 грн. виходячи з розміру заборгованості за вищенаведеними актами за кожен день прострочки платежу, а саме за 182 дні. Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що пеня підлягала б сплаті у розмірі 2907,54 грн.

Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення пені лише в частині 2338,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми інфляційних за період з червня 2008 року по  березень 2009 року, дійшов висновку, що інфляційні підлягають стягненню в сумі 2999,25 грн.

Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції та розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 581,21 грн.

 Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. по даній справі підлягає зміні в частині стягнення з відповідача інфляційних  з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Жовта річка” – частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.     

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим її задоволенням.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргою також надмірно сплатив 11,91 грн. державного мита. Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення оскаржувалося в частині стягнення штрафних санкцій та нарахування інфляційного збільшення.

Отже, апелянт повинен був сплатити державне мито в сумі 142,09 грн., а фактично сплатив 154,00 грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Жовта річка” задовольнити частково.

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. у справі № 31/246 змінити в частині стягнення інфляційних,  державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Жовта річка”  (м. Київ-103, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 34582724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кавернат” (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, код ЄДРПОУ 32732827) 2999,25 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять  гривень 25 копійок) інфляційних, 284,18 грн. (двісті вісімдесят чотири  гривні 18 копійок) державного мита та 288,75 грн. (двісті вісімдесят вісім  гривень 75 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Жовта річка”  (м. Київ-103, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 34582724) з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 11,91 грн., згідно платіжного доручення № 948740 від 14.07.2009р. (наявне в матеріалах справи).

4. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

5.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кавернат” (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, код ЄДРПОУ 32732827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Жовта річка” (м. Київ-103, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 34582724) 127,49 грн. (сто двадцять сім гривень 49 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.   Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7.  Матеріали справи № 31/246 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді