Рішення

від 15.03.2007 по справі 8/4пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/4пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                          83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                             іменем України

15.03.07 р.                                                                                                               Справа № 8/4пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Митроль", ЄДРПОУ 23112374,

                      м.Краматорськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний

                          завод ім.Куйбишева", ЄДРПОУ 00191187, м.Краматорськ

про визнання угоди дійсною та визнання права власності

Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Крупченко І.В.-по дов.

від відповідача: Анікіна В.М.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                             Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                             оголошувались перерви з 20.02. по 15.03.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Митроль", м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Краматорський металургійний завод ім.Куйбишева", м.Краматорськ, про визнання дійсним договору купівлі-продажу №47 від 28.12.2006р., про визнання права власності на окремо розташовану будівлю складу збірного залізобетону літ."Г-1" інв.№100-93 загальною площею 375,80 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, 14.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірне майно, внаслідок укладання та повного виконання біржового договору №47 від 28.12.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.01.2007р. заперечень по суті позовних вимог не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно з наданим до матеріалів справи витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно ВАТ "Краматорський металургійний завод ім.Куйбишева" та ТОВ "Райбер ЛТД" на праві власності належить, відповідно, 42/100 та 58/100 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Краматорськ, вул.Адміністративна, 14.

За приписом ст.362 Цивільного кодексу України продавець має право продати свою частку іншій особі у разі, якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця.

Заявою №821 від 26.12.2006р. ТОВ "Райбер ЛТД" було повідомлено відповідача про свою відмову від переважного права купівлі належної відповідачу частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Краматорськ, вул.Адміністративна, 14.

28.12.2006р. між  відповідачем в особі брокера Ткаченко В.М. брокерської контори №1 ТБ "Експерт Універсал" та позивачем в особі брокера Купченко І.В. брокерської контори №2 ТБ "Експерт Універсал" був підписаний біржовий договір №47.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання передати, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити вартість будівлі складу збірного залізобетону літ."Г-1" інв.№100-93 загальною площею 375,80 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, 14.

Відповідно до ст.185 Господарського кодексу України до укладання господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.

Згідно із ст.15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених у вказаній статті умов.

Як встановлено судом, за своїм змістом договір №47 від 28.12.2006р. являє собою договір купівлі-продажу майна, допущеного до обігу на товарній біржі, а учасниками вказаного контракту є члени біржі.

Вказаний контракт поданий до реєстрації та зареєстрований на біржі згідно із ч.1 ст.15 Закону України "Про товарну біржу", що підтверджується підписом та печаткою повноважного представника товарної біржі на зворотній стороні спірного контракту.

Згідно із ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки,   єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Одночасно, частиною 2 ст.15 Закону України "Про товарну біржу" передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, за змістом ст.220 Цивільного кодексу України сторони можуть звернутися до суду з вимогами про визнання дійсним лише того договору, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вказувалось вище, угоди, зареєстровані на біржі, згідно із ст.15 Закону України "Про товарну біржу" не підлягають нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, звернення до суду з вимогами про визнання дійсним біржового договору на підставі норм ст.220 Цивільного кодексу України є неправомірним, внаслідок чого позовні вимоги про визнання дійсним біржового договору №47 від 28.12.2006р. підлягають залишенню без задоволення.

Вимоги позивача про визнання права власності на спірний об'єкт підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 48 Закону України "Про власність" передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право осіб на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності, зокрема, у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За висновками суду, виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, право власності позивача на спірний об'єкт відповідачем не заперечується, не оспорюється.

В судових засіданнях відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо наявності у позивача права власності на спірне майно, а, навпаки, повідомлено суд про визнання ним права власності позивача на це майно.

Вказані обставини також підтверджуються поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача на спірний об'єкт нерухомості, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на цей об'єкт.

За приписом ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За приписом ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації  лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Як вказувалось вище, угоди, зареєстровані на біржі, згідно із ст.15 Закону України "Про товарну біржу" не підлягають нотаріальному посвідченню.

Одночасно, згідно із ст.656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на   біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписом п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. N671 (далі по тексту "Порядок") державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до п.6 Порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Як встановлено судом, позивачем відповідних доказів проведення державної реєстрації біржового договору №47 від 28.12.2006р. до матеріалів справи не надано, внаслідок чого, за висновками суду, вказаний договір відповідно до вимог ст.210 Цивільного кодексу України не є вчиненим, тобто є таким, що не має юридичної сили.

За таких обставин, враховуючи, що право власності позивача на спірне майно фактично з боку відповідача не оспорюється, виходячи з того, що біржовий договір №47 від 28.12.2006р. не містить доказів проведення його державної реєстрації, позов в частині вимог про визнання права власності на спірне майно підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 477,30 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

Таким чином, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 392,30 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України згідно із ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                             ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Митроль", м.Краматорськ до Відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод ім.Куйбишева", м.Краматорськ, про визнання дійсним договору купівлі-продажу №47 від 28.12.2006р., про визнання права власності на окремо розташовану будівлю складу збірного залізобетону літ."Г-1" інв.№100-93 загальною площею 375,80 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, 14.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Митроль", м.Краматорськ з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 392 грн. 30 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 15.03.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.03.2007р.

Суддя