Постанова

від 17.10.2006 по справі 14/234

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/234

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.10.2006                                                                                           № 14/234

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Студенця  В.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Башмаков К.О.,

 від відповідача -Перевезник П.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" (Закрите акціонерне товариство)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2006

 у справі № 14/234 (Калатай Н.Ф.)

 за первісним позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Валєос"

 до                                                   Вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" (Закрите акціонерне товариство)

 про            стягнення 11 712 грн.

зазустрічним позовом       Вищого навчального закладу Київський славістичний університет (Закрите акціонерне товариство)

 до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Валєос”

 про                                                  визнання недійсним п. 3.3 договору б/н від 01.08.2005.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2006 порушено провадження у справі № 14/234 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Валєос” (далі – ТОВ “Валєос”) до Вищого навчального закладу Київський славістичний університет (Закрите акціонерне товариство) (далі –Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет (ЗАТ) про стягнення 11 712 грн.

          Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет (ЗАТ) до прийняття рішення зі спору звернулося до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до ТОВ “Валєос” про визнання недійсним п. 3.3 договору б/н від 01.08.2005.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2006 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет (ЗАТ) подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2006 в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в рішенні господарського суду м. Києва не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

          ТОВ “Валєос” проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив суд рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2006 залишити без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          З урахуванням того, що позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на пункті договору, який позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним, то первісно підлягає розгляду зустрічний позов.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          За зустрічним позовом.

Між ТОВ “Валєос” та Вищим навчальним закладом Київський славістичний університет (ЗАТ) 01.08.2005 укладено договір на охорону об'єкту за умовами якого університет доручив, а товариство прийняло на себе зобов'язання по здійсненню охорони об'єкту навчального закладу, який знаходиться за адресою: с.м.т. Коцюбинське, вул. Паркова, 2 на умовах і в порядку, передбаченому договором (п. 1.1 договору).

          Згідно п. 3.3 договору у випадку дострокового розірвання договору сторона – ініціатор сплачує неустойку в розмірі 2-х місячної вартості робіт по договору.

          За виконання робіт з охорони об'єкту університет зобов'язався сплачувати товариству за кожний місяць виходячи з розрахунку 8 гривень чол./час, з урахуванням ПДВ (п. 4.1 договору).

          Сторони в договорі встановили, що договір діє до 31.12.2005 (п. 6.2 договору).

          Договір може бути розірваний на вимогу сторони, після здійснення всіх зобов'язань за договором (п. 6.3 договору).

          Про розірвання договору одна сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше місячного строку (п. 6.4 договору).

          Якщо сторони не повідомили про розірвання договору до дня його закінчення, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 6.5 договору).

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

          Отже, внаслідок укладення між сторонами 01.08.2005 договору на охорону об'єкту, між ними виникли господарські зобов'язання.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Отже, виходячи із змісту ст. ст. 173, 230 ГК України штрафні санкції застосовуються до учасників господарських відносин як за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, так і за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що штрафні санкції застосовуються до учасників господарських відносин, зокрема, як за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, а Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет зобов'язання щодо утримання або відмови від дострокового розірвання договору не приймав, і ст.ст. 188, 206 ГК України, якими передбачений порядок розірвання договору, не встановлена заборона щодо ініціювання дострокового розірвання договору, то п. 3.3 договору, яким встановлена відповідальність за ініціювання дострокового розірвання договору не відповідає ст. ст. 173, 188, 206, 230 ГК України і тому, на підставі ст.207 ГК України підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням того, що п. 3.3 договору не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним, то колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва за зустрічним позовом підлягає скасуванню, а зустрічний позов задоволенню частково.

Провадження у справі за зустрічним позовом в частині залишити силі інші частини договору на охорону об'єкта, укладеного 01.08.2005 між ТОВ „Валєос” та Вищим навчальним закладом Київський славістичний університет ( окрім п. 3.3 договору) і сам договір в цілому підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що договір, окрім п. 3.3 договору, не оспорюється і тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

За первісним позовом .

Між ТОВ “Валєос” та Вищим навчальним закладом Київський славістичний університет (ЗАТ) 01.08.2005 укладено договір на охорону об'єкту за умовами якого університет доручив, а товариство прийняло на себе зобов'язання по здійсненню охорони об'єкту навчального закладу, який знаходиться за адресою: с.м.т. Коцюбинське, вул. Паркова, 2 на умовах і в порядку, передбаченому договором (п. 1.1 договору).

          Згідно п. 3.3 договору у випадку дострокового розірвання договору сторона – ініціатор сплачує неустойку в розмірі 2-х місячної вартості робіт по договору.

          За виконання робіт з охорони об'єкту університет зобов'язався сплачувати товариству за кожний місяць виходячи з розрахунку 8 гривень чол./час, з урахуванням ПДВ (п. 4.1 договору).

          Строк дії договору сторонами встановлений до 31.12.2005 ( п. 6.2 договору).

          Договір може бути розірваний на вимогу сторони, після здійснення всіх зобов'язань за договором (п. 6.3 договору).

          Про розірвання договору одна сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше місячного строку (п. 6.4 договору).

Якщо сторони не повідомили про розірвання договору до дня його закінчення, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 6.5 договору).

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

          Отже, внаслідок укладення між сторонами 01.08.2005 договору на охорону об'єкту, між ними виникли господарські зобов'язання.

Згідно ст. 179 ГК України майново – господарські зобов'язання , які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько – договірними зобов'язаннями.

          При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь – які умови договору, що не суперечить законодавству.

          Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом , іншими нормативно – правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Враховуючи те, що п.3.3 договору, яким встановлена відповідальність сторін у вигляді неустойки за ініціювання дострокового розірвання договору не відповідає вимогам закону і визнаний недійсним за зустрічним позовом, то позовні вимоги ТОВ „Валєос”, які грунтуюиться на п. 3.3 договору є необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню, то рішення господарського суду м. Києва в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню, а в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ „Валєос”.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2006 у справі № 14/234 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Визнати недійсним з моменту укладення пункт 3.3 договору на охорону об'єкта, укладеного 01 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Валєос” та Вищим навчальним закладом Київський славістичний університет ( закрите акціонерне товариство).

5. В іншій частині провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню.

6. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю „Валєос” ( 02090, м. Київ, Харківське шосе, 7, р/р 26003286387001 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842, код ЄДРПОУ 31570570) на користь Вищого навчального закладу Київський славістичний університет ( закрите акціонерне товариство) ( 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9, р/р 26003002233001 в філії КМД АТ „Індекс – банк”, МФО 300818, код ЄДРПОУ 24376833) 85 ( вісімдесят п'ять) грн. державного мита, 118 ( сто вісімнадцять) грн.. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 101 ( сто одну) грн. 10 коп. за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

7. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

8. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.

9. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

23.10.06 (відправлено)