Рішення

від 24.09.2009 по справі 11/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

24.09.2009                                                                                                  Справа  № 11/252

за позовом                    закритого акціонерного товариства „Житлово-побутове підприємство”, м. Ужгород  

до відповідача          виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород             

про                              визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

    Суддя О.В. Васьковський

                                              Представники:

від позивача –  Лизанець Ю.М. голова правління

від відповідача –не з'явився (у судовому засіданні 23.09.09 - Орбан Н.Л. (дов. від 10.07.09 №08-11/289)

За участю прокурора –Костак В.В. (у судовому засіданні 23.09.09 -  Роман М.С. –прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області

СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство „Житлово-побутове підприємство”,               м. Ужгород  (далі –позивач) звернулося з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі –відповідач) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно –фундамент готовністю 5%  та знаходиться  в м. Ужгороді по вул. Гвардійській, 15/1 „А”.

                    Позивач просить позов задоволити. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 376 Цивільного кодексу України та вказує, що між ним та власником земельної ділянки відсутні будь-які суперечності стосовно діяльності ринку та спорудження на цій території адмінбудинку для розміщення адміністративної служби ринку.

          Відповідач письмових заперечень проти позовних вимог не подав. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив викладені у позові обставини та погодився з вимогами позивача.

          Прокурор письмових пояснень щодо позовних вимог, під час розгляду у суді першої інстанції не подав, проте у судовому засіданні усно заперечив позовні вимоги, зокрема, вказав, що позивачем в порушення приписів ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” було самочинно збудовано фундамент на земельній ділянці, яка виділена позивачу у постійне користування без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та затвердження проекту. Не встановлено цільове призначення зазначеної будівлі та чи не буде це будівництво перешкоджати використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.

У судовому засіданні 23.09.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України  та підписано 07.10.09.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 22.01.97 №11 ”Про погодження розміщення об'єктів та дозволу на проектування” позивачу надано дозвіл на влаштування ринку на закріпленій території по вул. Загорській, 26.

Ринок розміщений на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні  позивача, відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ЗК №002165 від 23.06.07, виданого на підставі рішення Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.09.97 №47. Згідно вказаного держаного акту позивачу надано у постійне користування 2,99 гектарів землі під гуртожитками, адміністративним та житловими будинками.

На вказаній земельній ділянці, а саме на закріпленій території, де влаштований ринок, позивач самовільно побудував фундамент літ. А (готовністю 5%), що підтверджується довідкою КП „БТІ м. Ужгороді” від 25.09.07 за №1877 та технічним паспортом. Згідно діючого адресного плану об'єкту надано поштову адресу: м. Ужгород, вул. Гвардійська, 15/1 „а”, що підтверджується довідкою топо-геодезичною службою Управління архітектури та містобудування від 26.09.07.

Згідно постанови №25 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 26.09.07, прийнятої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, згідно із Законом України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфер містобудування” та Положення про накладення штрафів правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.0.95 №24, на позивача накладено штраф у сумі         1992,00 грн. за порушення ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Позивач платіжним дорученням №228 від 27.09.07 сплатив суму штрафу у повному обсязі.

          Відповідно до рішення Ужгородської міської ради IV сесії V скликання від 23.05.08 №727 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок” позивачу надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 1000 кв. м. під фундаментом по вул. Гвардійській, 15/1а. У судовому засіданні керівник позивача пояснив, що через скрутний фінансовий стан немає можливості на даний час викупити вказану земельну ділянку на якій розташований фундамент. Фундамент закладався як частина адмінбудівлі для забезпечення діяльності ринку, однак у подальшу позивач не виключає використання його як площадки для здійснення торгівлі.  

          Позивач просить суд визнати за ним право власності на фундамент як самочинно збудований, посилаючись на ст. 376 Цивільного кодексу України.

          Прокурор заперечив позовні вимоги позивача та доводить, що фундамент збудований позивачем на земельній ділянці, яка виділена йому у постійне користування без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та затвердження проекту та в обґрунтування посилається на ст. 22 Закону України „Про основи містобудування”. Також, невідомим є цільове призначення зазначеної будівлі, та чи буде використовуватися надана позивачу земельна ділянка за цільовим призначенням.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

          Частина 1 ст. 22 Закону  України „Про основи містобудування” визначає, що забудова  земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після  виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

          Частина 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає, що житловий будинок, будівля,  споруда, інше нерухоме майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони  збудовані  або будуються на  земельній  ділянці, що не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття  права власності не встановлена судом.

          Згідно із ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Як вбачається із матеріалів справи фундамент збудований на земельній ділянці, яка виділена позивачу у постійне користування, і такі дії не порушують права інших осіб. Сам відповідач не має заперечень стосовно визнання за позивачем права власності на збудоване нерухоме майно.

          За таких обставин, позов слід задоволити повністю та визнати за позивачем право власності на фундамент який знаходиться  в м. Ужгороді по вул. Гвардійській, 15/1 „А”.

Керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 34, 43, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд   

     В И Р І Ш И В :

позов задоволити повністю.

          Визнати за закритим акціонерним товариством „Житлово-побутове підприємство”    (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 21, код 01275466) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно – фундамент, який знаходиться  в м. Ужгороді по вул. Гвардійській, 15/1 „А”.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.09.