Рішення

від 13.10.2009 по справі 14/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/287

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.10.09 р.                                                                                     Справа № 14/287                               

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”,

                     ЄДРПОУ 34828746, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля”, ЄДРПОУ 32442295,

                         м.Макіївка

про стягнення  1 303 000 грн.  97 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Войтух О.М.-по дов.

від відповідача: Алтухова О.С.-нач. юр. від.

В засіданні суду брали участь:

                                                               Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                               оголошувались перерви з 08.09. по 22.09.2009р.,

                                                               з 22.09. по 30.09.2009р., з 30.09. по 13.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, про стягнення грошових коштів в сумі 1303000 грн. 97 коп., у тому числі безпідставно отримані грошові кошти в сумі 1219131,42 грн., три проценти річних в сумі 18 036,46 грн. та інфляція в сумі 65 833,09 грн.

В заяві від 21.09.2009р. №262 позивачем уточнено найменування особи, на чию користь мають бути стягнені кошти - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що ним згідно платіжних доручень у вересні 2008р. безпідставно було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1219131,42 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2009р. №14/75 визнав позовні вимоги частково в сумі 1219131,42 грн. Одночасно, відповідачем, внаслідок відсутності його вини у безпідставному знаходженні коштів позивача, заявлене клопотання про зменьшення заявленого позивачем до стягнення розміру інфляції та трьох процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.08.2008р. між сторонами був підписаний договір №П08/2 на постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінам та в кількості, вказаними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.2 договору №П 08/2 від 01.08.2008р. постачальник постачає товар партіями протягом строку постачання. Об'єми та строки постачань товару щомісячно погоджуються сторонами та вказуються у відповідних специфікаціях.

Як встановлено судом, згідно специфікації №1 від 01.08.2008р. до договору №П08/2 від 01.08.2008р. відповідач в серпні 2008р. зобов'язався поставити позивачу вугілля марки „Г 0-100”  в кількості 24 000 тн. за ціною 1 083,33 грн. без ПДВ за тону.

Одночасно, за приписом п.4.1 договору №П08/2 від 01.08.2008р. за належну до постачання партію товару оплата здійснюється позивачем шляхом стовідсоткової попередньої оплати, (якщо інше не визначено у специфікації), в національній валюті України на підставі виставленого відповідачем рахунку.

Кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється позивачем протягом з банківських днів з моменту передачі документів, визначених в п.2.5 договору (п.4.3 договору).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №408 від 06.08.2008р., №31 від 06.08.2008р., №28 від 06.08.2008р., №407 від 06.08.2008р., №37 від 08.08.2008р., №412 від 08.08.2008р., №413 від 08.08.2008р., №414 від 11.08.2008р., №415 від 12.08.2008р. позивачем за серпень 2008р. здійснено попередню оплату продукції за вказаним договором на суму 21 215 828,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі вугільної продукції від 29.08.2008р. та рахунку-фактури №85/8 від 31.08.2008р. відповідачем у серпні 2008р. на виконання умов договору №П08/2 від 01.08.2008р. було поставлено позивачу вугілля марки „Г 0-100”  в кількості 21 369,46 тон на загальну суму 25 696 696,58 грн.

Крім цього, у вересні 2008р. згідно платіжних доручень №31 від 06.08.2008р. та №545 від 06.08.2008р. було здійснено передоплату за вугілля за вересень 2008р. в розмірі 5 700 000,00 грн.

Проте, як встановлено судом, відповідної специфікації до договору №П08/2 від 01.08.2008р. на постачання вугілля у вересні 2008р. сторонами підписано не було.

Таким чином, враховуючи, що сторонами не було підписано специфікації до договору №П08/2 від 01.08.2008р. на постачання вугілля у вересні 2008р., суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 1219131,42 грн. (21215828,00 грн.+5700000,00 грн.-25696696,58 грн.) отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути  потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються  окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від  економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2009р. №14/75 визнав позовні вимоги частково в сумі 1219131,42 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, виходячи з того, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, враховуючи відсутність підстав для знаходження у відповідача грошових коштів позивача в сумі 1 219 131,42 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 219 131,42 грн. підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1 219 131,42 грн., позивачем згідно із ст.625 Цивільного кодексу України також заявлені вимоги про стягнення з відповідача за лютий-червень 2009р. трьох процентів річних в сумі 18 036,46 грн. та інфляції в сумі 65833,09 грн. за лютий-червень 2009р.

За висновками суду, вказані позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Положеннями глави 83 Цивільного кодексу України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто, позадоговірні зобов'язання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

В свою чергу, за змістом  ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти. При цьому, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи з правової природи зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна, їх виникнення пов'язується законом з фактом безпідставного набуття  майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), який, у випадку заперечення проти такого факту набувачем встановлюється судовим рішенням.

Таким чином, позадоговірні зобов'язання, врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, виникають саме на підставі рішення суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів.  

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що настання обов'язку із сплати трьох відсотків річних та витрат від інфляції можливо лише за одночасної  наявності двох умов: існування грошового зобов'язання та його прострочення.

Незважаючи на грошовий характер зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів, встановленого ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України, з урахуванням, при цьому, висновків суду про виникнення позадоговірних зобов'язань, передбачених главою 83 Цивільного кодексу України, на підставі судового рішення про повернення набувачем  безпідставно набутих грошових коштів, відсутність у положеннях діючого цивільного законодавства України чітких строків повернення безпідставно одержаних грошових коштів кредитору, суд доходить висновку, що зобов'язання які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили.  

Крім цього, слід зазначити, що положеннями глави 83 Цивільного кодексу України передбачений виключний перелік правових наслідків щодо позадоговірних зобов'язань, врегульованих даною главою, при цьому, її приписами не передбачена можливість застосування до відповідних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача за трьох процентів річних в сумі 18 036,46 грн. та інфляції в сумі 65833,09 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк  до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк грошові кошти в сумі 1219131 грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 12248 грн. 21 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 296 грн. 10 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка відмовити.

В судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.10.2009р.

Суддя