Рішення

від 17.02.2009 по справі 2-107/2009

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-107/2009

РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року    Ясинуватський

міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого                             Доброріза

А.В.

при секретарі                            Зайцевої

О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій

справу за позовом ОСОБА_1до юридичної особи - ТОВ “ТИАРУС”, третя особа

ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому

просив стягнути з відповідача - ТОВ «ТИАРУС» матеріальні збитки в сумі 5115

гривень 46 копійок, та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, заподіяні

позивачеві в результаті пошкодження його автомобіля «DAEWOO FSO Lanos TF696», реєстраційний номер

НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час

знаходження автомобіля на платній автостоянці, яка належить відпові­дачеві, в

ніч з 15 на 16 вересня 2008 року.

Позивач посилався на те, що під час знаходження автомобіля на стоянці,

автомо­білю завдані пошкодження заднього бамперу та заднього правого крила.

Вартість від­новлюваного ремонту автомобіля складає 4815,46 гривні, вартість

автотоварознавчої оцінки - 300 гривень, а всього матеріальні збитки складають

5115,46 гривні. Просив відшкодувати майнову та моральну шкоду, так як відповідач

ухиляється від відшкоду­вання завданої йому шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги про відшкодування

майнової шкоди, а також просив відшкодувати йому і моральну шкоду, посилаючись

на те, що він тривалий час не міг користуватися автомобілем який йому конче

потрібен, так як по­шкодження належного йому транспортного засобу негативно

позначилось на його ро­боті, потягло істотні вимушені зміни у його життєвих і

виробничих стосунках.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, та пояснив, що місце, де

позивач паркував свій автомобіль, є не охоронюваною автостоянкою, а територією,

яка належить физкультурно-оздоровчому комплексу (ФОК) «Атлантіс», вважав, що

сам факт пошкодження автомобіля під час знаходження його на парковці ФОК «Атлантіс»

- не доведено.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 також заперечував проти по­зову,

вважав, що на стоянці автомобіль позивача не міг бути пошкоджений.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що

позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст.950 ЦК України встановлює, що за втрату (нестачу) або

пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних

підставах. Згідно з ч.2 цієї статті, професійний зберігач відповідає за втрату

(нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок

непереборної сили, або через такі властиво­сті речі, про які зберігач,

приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслі­док умислу чи

грубої необережності поклажодавця.

З пояснень сторін та матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем

(по­клажодавцем) та відповідачем (зберігачем) був укладений договір зберігання,

відпові­дно до якого, на підставі ч.1 ст.936 ЦК України, одна сторона

(зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною

(поклажодавцем), і повернути її покла­жодавцеві у схоронності.

Відповідно до абзацу третього частини 2 ст.977 ЦК України прийняття  автотранс­портного засобу на зберігання

посвідчується квитанцією.

Згідно квитанції, наданої позивачем, їм була оплачена стоянка належного

йому ав­томобіля по 30 вересня 2008 року включно (а.с.41).

Із змісту ст.208 та частини 1 ст.937 ЦК України виходить, що договір

зберігання між фізичною та юридичною особою повинен укладатися в письмовій

формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на

зберігання посвідчене розпискою, квитанцією, або іншим документом.

Із рішення Ясинуватської міської ради №18/363 від 14 червня 2007 року

відомо, що ТОВ «ТИАРУС» передано в оренду земельну ділянку площею 0,525 га під

розміщення фізкультурно-оздоровчого центру в місті Ясинуватій, мікрорайон

Центральний, 25, та затверджено проект землеустрою по відводу цієї ділянки

(а.с.86).

Із представлених позивачем та відповідачем рекламних буклетів, та пояснень

сто­рін видно, що за вказаною адресою ТОВ «ТИАРУС» розмістило

фізкультурно-оздоров­чий комплекс «Атлантис», який крім інших послуг також

цілодобово надавав послуги по зберіганню транспортних засобів на автостоянці.

Із пояснень позивача, третьої особи ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та

при­єднаних до справи фотокарток (а.с.63-71) встановлено, що вказана

автостоянка ціло­добово охороняється, огороджена, має тверде покриття,

розмітку, вночі освітлюється, має рекламний щит, на якому вказано, що це

цілодобова автостоянка,  ведеться журнал

обліку заїзду і виїзду транспортних засобів, тобто стоянка відповідає вимогам,

які пред'являються до автостоянок такого типу.

На підставі викладеного суд не приймає до уваги посилання представника

відпові­дача на те, що ця стоянка надає місця для паркування автомобілів і

відповідач не пови­нен нести відповідальність за пошкодження автотранспорту під

час знаходження його на стоянці.

Організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів

на автостоянках регламентують «Правила зберігання транспортних засобів на

автостоян­ках», затверджені постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22

січня 1996 року (далі - Правила). Згідно з пунктом 8 цих Правил,

відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або

постійно знаходиться на території автостоянки, інших вимог несуть працівники

автостоянки. Працівники автостоянки зобов'язані надавати послуги з дотриманням

Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12), знати і викону­вати ці

правила.

Пунктом 27 Правил також встановлено, що автостоянки гарантують схоронність

транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі

їх зни­кнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть

відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідач, як власник автостоянки

пови­нен відшкодувати позивачеві завдану йому шкоду в зв'язку з пошкодженням

автомобіля позивача на стоянці відповідача.

Факт пошкодження автомобіля позивача крім пояснень позивача підтверджено

сві­дками ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також протоколом огляду автотранспорту, складе­ним

державтоінспектором відділення ДАІ міста Ясинувата (а.с.56) в присутності пози­вача,

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 16 вересня 2008 року.

Так, свідок ОСОБА_6 показав, що позивач попутно забирає його з роботи та

завозе на роботу. Ввечері 15 вересня 2008 року при заїзді на автостоянку

автомобіль позивача не мав жодних пошкоджень, а вранці 16 вересня 2008 року, на

стоянці ОСОБА_6 звер­нув увагу позивача, що з правої сторони автомобіля було

пошкоджено задній бампер та заднє праве крило.

Сторож автостоянки, свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що вранці 16 вересня

2008 року позивач ОСОБА_1 показав йому пошкодження на автомобілі, був викли­каний

директор оздоровчого комплексу «Атлантіс» ОСОБА_7 та працівники державтоі­нспекції,

які склали протокол огляду автомобіля, в якому засвідчили пошкодження заднього

бамперу та заднього правого крила автомобіля позивача.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження, розмір

майнової шкоди, завданої позивачу в зв'язку з пошкодженням його автомобіля на

автостоянці відповідача, складає 4815,46 гривні (а.с.11).

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про захист прав споживачів”, при

задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди.    

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань,

розмір майнових збитків, те, що він тривалий час не міг користуватися

автомобілем, а також те, що пошкодження належного йому транспортного засобу

потягло істотні вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, виходячи

із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що

відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, відповідач повинен також відшкодувати

пози­вачу судові витрати по справі - судовий збір - 59 гривень 65 коп., витрати

на інформаційно-тех­нічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень та витрати,

пов'язані з залученням експерта для проведення автотоварознавчого дослідження

по справі - 300 гривень, а всього 389 гривень 65 коп.

Керуючись ст.ст.950, 977 ЦК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИАРУС”, розташованого

в місті Донецьку, Ворошиловський район, проспект 25-річчя РККА, 18,

ідентифікаційний код 33864249, розрахунковий рахунок №26000108717 в ОАО

“Райффайзен Банк Аваль” в місті Києві, МФО 380805,

на користь ОСОБА_1, мешкаючого в АДРЕСА_1, майнову шкоду в розмірі 4815

(чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) гривень 46 коп., а також моральну шкоду в

сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ТОВ “ТИАРУС” на користь ОСОБА_1судові витрати по справі у

розмірі 389 гривень 65 коп.

Рішення  може бути  оскаржено до 

Апеляційного суду  Донецької

області через Ясинуватський 

міськрайонний суд. 

Заяву про апеляційне оскарження рішення 

може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів  з дня проголо­шення рішення суду без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя