Рішення

від 14.10.2009 по справі 32/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/68

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.10.09 р.                                                                                     Справа № 32/68                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулинич К.В. довіреність від 01.03.09р.

від відповідача: Стародуб К.В. довіреність від 28.07.09р.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІРБІС – ДОН”                    м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг груп”                          м. Донецьк

про стягнення 116119,65грн.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІРБІС – ДОН” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг груп” м. Донецьк про стягнення 1163119,65грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 1-31/08 від 31.08.07р., укладеного між сторонами, утворилась заборгованість в загальній сумі 1163119,65грн. Також, просив суд застосувати заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.

          23.09.09р. позивачем була подана заява про уточнення розрахунку пені в сумі 118150,03грн., яку суд оцінює як заяву про часткове зменшення позовних вимог щодо стягнення пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що дії з боку ТОВ „Інтертрейдінг груп” щодо виконання угоди (як-то: отримання товару, підписання актів прийому – передачі та інше), за якою стягується спірна заборгованість, вчинювались незаконно призначеним керівництвом, тому цей договір є недійсним, а, як слід, стягнення грошових коштів – безпідставним.

Представником відповідача під час розгляду справи були заявлені клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, громадянина Карпенко А.А. та ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”, а, також, просив розгляд даної справи здійснювати у колегіальному складі суддів.

Суд зауважив до відповідача про необхідність обґрунтування залучення вказаних осіб до участі у справі, а саме визначити, яким чином рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки громадянина Карпенко А.А. та ВАТ „Нікопольський завод феросплавів” щодо однієї із сторін.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.10.09р., представник відповідача відмовився від раніше заявленого клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”.

Вимоги суду щодо обґрунтування (пояснень) впливу рішення на права та обов'язки громадянина Карпенко А.А. по відношенню до позивача або відповідача, останнім залишились невиконаними, та, як слід, суд не задовольняє таке клопотання за безпідставністю.

Щодо клопотання про розгляд дан?ої справи у колегіальному скл?аді суддів, то воно, також, відхиляється як таке, що позбавлене належних правових обґрунтувань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

31.08.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІРБІС – ДОН” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг груп” був укладений договір поставки № 1-31/08, згідно з яким на умовах, викладених у розділах даного договору, продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, за цінами та у кількості і в строки, зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, та які є його невід'ємною частиною (п. 1.1. договору).

Ціна товару визначена у національній валюті України та може змінюватись на підставі наказів, розпоряджень, рішень та постанов Мінпаливенерго, Антимонопольного комітету та інших компетентних органів (п. 2.1. договору).

Згідно з розділом 3 договору „Умови та строки поставки” кожна партія товару поставляється покупцю на умовах FCA станція відправлення (відповідно правил Інкотермс в редакції 2000 року) та в строки, визначені у специфікаціях до даної партії товару (кількості вагонів, відвантажених на протязі однієї залізничної доби та/або наступні за одним маршрутом по одному товаротранспортному документу).

Датою (моментом) поставки товару є дата штампу станції відправлення на залізничній квитанції (залізничній накладній).

У пункті 3.7 договору зазначено, що по кожній партії товару продавець (позивач) на протязі 7 днів від дати відвантаження зобов'язується надати покупцю (відповідачу) наступні товаросупровідні документи: залізничну накладну (один оригінал або копію, засвідчену печаткою вантажовідправника); оригінал сертифікату (посвідчення) якості виробника; оригінал рахунку – фактури; лист вантажовідправника, підтверджуючий право власності покупця на відвантажену партію товару; бухгалтерську та податкову накладну; акт прийому – передачі партії товару. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється при виконанні умов поставки за даним договором (пункти 3.1., 3.3 договору).

Умови та порядок розрахунків визначені у розділі 5 договору, а саме: розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування коштів в національній валюті покупцем на розрахунковий рахунок продавця на протязі одного банківського дня з моменту надання покупцю оригіналів наступних документів: посвідчення якості, залізничної квитанції, листа проперехід власності за умови прийняття вагонів за якістю та кількістю вантажовідправника. За взаємною домовленістю сторін допускається попередня оплата за вугільну продукцію.

Відповідно до пункту 5.3. звірка взаємних розрахунків між сторонами здійснюється щомісячно, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Акт, складений за результатами звірки, є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Як визначено у договорі, він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.07р. У разі, якщо станом на 31.12.07р. між сторонами залишаться невиконані зобов'язання з поставки та/або оплати товару, строк дії договору продовжується до повного виконання своїх зобов'язань.

26.12.07р. сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № 1-31/08 від 31.08.07р., в якій було визначено, що договір діє до 31.12.08р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність сім партій вугільної продукції на загальну суму 1234918,91грн., що підтверджується відповідними актами прийому – передачі, підписаними сторонами, виставленими рахунками – фактурами (арк. справи 13-26), а, також, залізничними квитанціями про приймання вантажу.

Як зазначає позивач, першу партію товару на суму 201984,16грн. відповідач повністю оплатив, друга партія товару на суму 109384,27грн. оплачена частково в розмірі 48015,84грн., інші п'ять партій поставленої продукції відповідачем взагалі не оплачені, тому на момент звернення до суду з позовом заборгованість на вугільну продукцію відповідача перед ТОВ „ІРБІС – ДОН” складає 987482,90грн.

Суд одразу зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не оспорювався факт поставки товару за реквізитами, визначеними договором. При цьому, вказувалось, що наслідки отримання товару породжують відповідні зобов'язання для громадянина Карпенко А.А. особисто, оскільки, зазначена особа не мала належних повноважень для вчинення дій від імені відповідача.

Твердження відповідача про те, що ТОВ „Інтертрейдінг груп” не несе зобов'язання щодо розрахунку з позивачем, оскільки  дії, направлені на виконання умов договору поставки, вчинювались незаконно обраним керівництвом (директором Карпенко А.А.), є хибними з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, у цій статті закріплена загальна правова презумпція того, що дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Саме цим зумовлений обов'язок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно та розумно, а, також, не перевищувати своїх повноважень.

В даному випадку відповідачем не було доведено суду, що на момент вчинення Карпенко А.А., як директора ТОВ „Інтертрейдінг груп”, дій щодо підписання актів прийому – передачі, отримання товару за договором поставки № 1-31/08 від 31.08.07р. та інше, позивач знав або не міг не знати про те, що Карпенко А.А. є незаконним керівником ТОВ „Інтертрейдінг груп”.

Так, нелегітимність Карпенко А.А., як керівника, була встановлена лише рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13.02.09р., тоді як спірна заборгованість виникла за поставками в період з вересня 2008р. по жовтень 2008р. Крім того, відповідач не довів, що за час виконання договору мало місце повідомлення позивача про наявність спірних питань щодо повноважень керівних органів ТОВ „Інтертрейдінг груп”.

Зазначене правове регулювання знайшло своє відображення в Пленумі Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, у пункті 42 якого вказано, що: „При вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968р.”

Більш того, з боку відповідача не надано жодного доказу, який би вказував на те, що отримання товару за раніше укладеним договором поставки, часткова оплата за цим договором відбувались всупереч інтересів юридичної особи, який (договір), до речі, був підписаний генеральним директором Коваленко Д.В., та який в теперішній час є поновленим керівником відповідача.

Тобто, договір укладався в інтересах ТОВ „Інтертрейдінг груп”, в силу ст. 204 ЦК України є правомірним правочином, та, як слід, його виконання (як поставка, так і прийняття продукції) не може розцінюватись судом, як протиправна поведінка сторін правочину.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку оплати поставлений товар у зв'язку з їх необґрунтованістю.  

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На претензію № 10/09 від 10.07.09р., надіслану позивачем відповідачу, про погашення простроченої заборгованості на суму 987482,90грн., відповіді від останнього не отримано.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення оплати партії товару.

За таких обставин, вимога позивача з урахуванням заяви від 23.09.09р. про стягнення з відповідача пені в розмірі 118150,03грн., також, підлягає задоволенню.

В судовому засіданні, призначеному на 09.10.09р., представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження по справі № 32/68 до розгляду по суті пов'язаної з нею справи № 32/106пд.

Клопотання судом не задоволено з огляду на наведені вище висновки щодо змісту правовідносин сторін в розумінні ст. 92 ЦК України (тобто, не має підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи).

Окремо, суд зауважує, що за наслідками розгляду справи № 32/106пд відповідач не позбавляється звернутись з заявою про перегляд рішення по справі № 32/68 за нововиявленими обставинами (якщо такі будуть встановлені), та/або в іншій спосіб (в тому числі за позовним провадженням) здійснити захист своїх прав щодо спірної заборгованості (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

Зазначене, також, стосується посилань відповідача на порушення кримінальної справи від 13.10.09р. (копія постанови долучена до матеріалів справи).

Клопотання позивача про забезпечення позову, також, відхиляється судом, оскільки ТОВ „ІРБІС – ДОН” не надано доказів неплатоспроможності відповідача, яка утруднить або зробить неможливим виконання рішення по даній справі.

Правова позиція відповідача щодо невизнання позову не може розцінюватись як обставина, що обумовлює застосування судом заходів до забезпечення позовних вимог.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 92, 204, 526,625 ЦК України,  керуючись                 ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІРБІС – ДОН” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг груп” м. Донецьк про стягнення 1105632,93грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг груп” (83017, м. Донецьк, пр. Ілліча, 29/175; ЄДРПОУ 34366096; рахунок 26002050203104 в ЗАТ КБ „ПриватБанк”; код банку 305299 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІРБІС – ДОН” (83004, м. Донецьк, вул. Артема, 181б/156; ЄДРПОУ 33577095; рахунок 26004001935000 у ЗАТ „Донгорбанк”, код банку 334970) суму основного боргу в розмірі 987482,90грн., пеню в розмірі 118150,03грн., державне мито в сумі 11056,32грн. та 112,17грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили 26.10.09р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.      

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя