Ухвала

від 23.07.2008 по справі 11-315/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня

2008 року                                                                               м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів

судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської

області в складі:

головуючого-судді                                           Дячука

В.М. ,

суддів:                                                               Ткачук

Н.В.,  Томенчука Б.М. ,

з участю:       прокурора                                   Вирсти Т.П.,

потерпілого                                                      ОСОБА_1

захисника                                                         ОСОБА_2.,

засудженого                                                     ОСОБА_3

розглянувши

23 липня 2008 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за

апеляцією потерпілого ОСОБА_1. на вирок Тисменицького районного суду від 21 травня

2008 року,  -

встановила:

Вказаним       вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1.н.,  уродженець і житель

с.  Пшеничники Тисменицького

району,  з неповною середньою

освітою,  різноробочий ДП

"Перемога",  неодружений,  українець, 

громадянин України,  військовозобов'язаний,  згідно 

ст.  89 КК України не судимий, -

засуджений за  ст.  185 ч.3 КК України із застосуванням  ст.  69

КК України до штрафу розміром - 850 грн..

Справа

№11-315/2008 р.                                              Головуючий

у 1 інстанції Струтинський P.P.

Категорія  ст. 

ст.  185 ч.3 КК України                        Доповідач: Ткачук Н.В.

За

вироком ОСОБА_3визнаний винним в тому, 

що він 14.01.2008 року біля 21 год.

в АДРЕСА_1,  вчинив таємне

викрадення майна потерпілого ОСОБА_1. на загальну суму 6238, 54 грн.,  поєднане з проникненням у житло.

В апеляції

потерпілий ОСОБА_1вважає,  що не всіх

осіб,  причетних до злочину,  притягнуто до кримінальної відповідальності,  неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_3. за ч.

3  ст. 

185 КК України так як він вчинив крадіжку у великому розмірі,  та призначено м'яке покарання. Просить вирок

скасувати,  справу направити на новий

судовий розгляд.

Подана

прокурором,  який брав участь у розгляді

справи судом першої інстанції,  вважає

апеляція щодо м'якості призначеного покарання, 

до початку розгляду справи ним відкликана.

В

засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3пояснив,  що він розкаюється у вчиненому,  збитки відшкодував,  працює, 

просить вирок залишити в силі.

Заслухавши

доповідь судді,  потерпілого ОСОБА_1 який

підтримав свою апеляцію,  засудженого

ОСОБА_3. та його захисника,  які просили

залишити вирок без змін,  перевіривши

матеріали справи,  мотиви і доводи

апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок

суду про доведеність вини та правильність кваліфікації неправомірних дій

засудженого ОСОБА_3. за  ст.  185 ч.3 КК України в апеляції не

переглядається,  так як справу розглянуто

в порядку ч. 3  ст.  299 КПК України,  про що є згода всіх учасників судового

розгляду.

Покликання

потерпілого ОСОБА_1. в апеляції на м'якість призначеного ОСОБА_3покарання не

заслуговує на увагу з таких підстав.

Як

вбачається з протоколу судового засідання потерпілий стверджував,  що претензій матеріального та морального

характеру не має,  а покарання вважав за

можливе визначити на розсуд суду.

Відповідно

до  ст. 

65 КК України,  суд при

призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного та обставини,  за яких вчинений злочин. Особі,  яка вчинила злочин має бути призначено

покарання,  необхідне і достатнє для її

виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з

вироку,  судом дотримані дані вимоги

закону.

При

призначенні покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого

злочину,  та те,  що ОСОБА_3щиро розкаявся у вчиненому,  активно сприяв розкриттю злочину,  скоїв злочин, 

будучи неповнолітнім,  заподіяні

потерпілому матеріальні та моральні збитки відшкодовано повністю,  згідно 

ст.  89 КК України не

судимий,  працює,  по місцю

праці та проживання характеризується позитивно,  хворіє, 

тому йому обрано покарання із застосуванням  ст.  69

КК України.

Крім

того,  колегія суддів вважає,  що будь-яке реальне покарання є тяжчим від

умовного. А тому,  призначене засудженому

ОСОБА_3покарання відповідає скоєному та особі засудженого.

Таким

чином апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку,  про що йдеться в* апеляції,  не встановлено.

Керуючись  ст. 

ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію

потерпілого ОСОБА_1. залишити без задоволення, 

а вирок Тисменицького районного суду від 21 травня 2008 року відносно

ОСОБА_3- без змін.