Постанова

від 14.10.2009 по справі 27/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/134

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.10.2009                                                                                           № 27/134

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Бегейович Р.В. –  (дов. № 291 від 30.07.2009)

 від відповідача - Здрак О.Я. – (дов. б/н від 01.09.2009)

 від третьої особи: не з"явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклайн"

 на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009

 у справі № 27/134 (суддя Дідиченко М.А.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклайн"

 третя особа відповідача           ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжна"

 про                                                   стягнення 12317,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Первісний позов заявлено про стягнення заборгованості в сумі 12317,75 грн. за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполучення від 16.10.2008 .

Зустрічний позов заявлено про стягнення вартості зіпсованого майна в сумі 26791,78 грн., вартості понесених додаткових витрат, пов'язаних із закупівлею зіпсованого майна, в сумі 12987,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134:

-  первісний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стеклайн” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прометей” присуджено заборгованість у розмірі 9854,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 98,54 грн. та 94,40 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, в решті вимог за первісним позовом відмовлено;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прометей” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стеклайн” присуджено збитки у розмірі 13237,98 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 132,38 грн. та 39,27 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, в решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Суд першої інстанції, виходячи з норм статей Цивільного кодексу України, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України та договору сторін, дійшов висновку про наявність спільної вини позивача та відповідача в зіпсуванні спірного майна, і враховуючи вищевикладене, розподілив витрати сторін, а саме, плату за надані позивачем послуги з транспортування спірного вантажу та  вартість зіпсованого майна, порівну.

В задоволенні вимог позивача по зустрічному позову про стягнення вартості понесених додаткових витрат, пов'язаних із закупівлею зіпсованого майна, у розмірі 12987,67 грн., суд відмовив з посиланням на те, що з наданих позивачем по зустрічному позову доказів придбання стекла, а саме накладних, неможливо встановити, чи дійсно ним було куплено скло виду  Low-e 4 mm та скло Float 4 mm, а не інше, яке коштує дорожче.

Крім того, як зазначає суд в спірному рішенні, позивач по зустрічному позову не надав доказів, що дане скло було придбане для відновлення його порушеного права, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач по зустрічному позову не подав доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між понесеними збитками, які поніс позивач по зустрічному позову, та діями відповідача по зустрічному позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Стеклайн”, відповідач за первісним позовом, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 у справі № 27/134 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог за первісним позовом відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовами спірного Договору (п. 2.2), Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (ст. 17) та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України (п. 8.20) визначений обов'язок перевізника контролювати весь процес завантаження вантажу та повна матеріальна відповідальність за збереження вантажу, а отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності спільної вини сторін.

Ухвалою від 22.07.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Ропій Л. М. апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “„Стеклайн”  прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 04.09.2009 справу № 27/134 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

В судове засідання 07.09.2009 року представники третьої особи не з'явилися.

Ухвалою від 07.09.2009 року розгляд справи відкладено на 16.09.2009 року.

16.09.2009 року, у зв'язку перебуванням головуючого судді – Пашкіної С.А. у щорічній відпустці, а судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, судове засідання не відбулося.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 05.10.2009 справу № 27/134 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Коротун О. М., Синиці О.Ф.

Ухвалою від 05.10.2009 року розгляд справи призначений на 14.10.2009 року.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/7 від 12.10.2009 справу № 27/134 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

В судове засіданні представники третьої особи  не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Представник апелянта надав пояснення по справі, в яких підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив суд рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог за первісним позовом відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

07.10.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Прометей” (позивач за первісним позовом) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Стеклайн” (відповідач за первісним позовом) підписали замовлення (далі Замовлення), предметом якого є перевезення вантажу (скло) масою 19721 кг (10 ящиків) за маршрутом Чехостова (Польща) –Київ (Україна).

16.10.2008 позивач як Перевізник та відповідач як Замовник уклали договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні  (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів відповідача власним автомобільним транспортом по території України та іноземних держав згідно замовленням відповідача, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Замовлення та Договору Перевізник надав Замовнику послуги з міжнародного перевезення вантажу - 10 ящиків скла за маршрутом Чехостова (Польща) –Київ (Україна). Вказаний факт підтверджується доданими до матеріалів справи CMR А № 1001494 (т. 1 а. с. 40), митною декларацією (т. 1 а. с. 41) та сторонами не заперечується.

Згідно Замовлення вартість послуг з перевезення спірного вантажу становить 2500 доларів США в гривневому еквівалентні по курсу НБУ на дату розвантаження. Стягнення вказаної суми з Замовника є предметом первісного позову.

Як слідує з матеріалів справи, при розвантаженні вантажу на території Замовника частина скла виявилась зіпсованою (битою). Вказаний факт також не заперечується сторонами. При прийманні скла на складі Замовника було складено Акт від 21.10.2008 (т. 1 а. с. 37), яким визначено кількість зіпсованого скла. Вказаний акт підписано, в тому числі, водієм Перевізника, який безпосередньо здійснював спірне перевезення.

Згідно вказаного Акту, вартість зіпсованого скла становить 26791,78 грн., які Замовник просить стягнути з Перевізника згідно зустрічного позову.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Сторонами не заперечується, що пошкодження спірного вантажу сталось внаслідок пошкодження його упаковки підчас транспортування, проте Перевізник вважає, що вказане пошкодження сталось внаслідок порушення правил пакування спірного вантажу та неналежного його завантаження, що є обов'язком вантажовідправника, а тому саме він має відповідати перед Замовником за завдані збитки. Замовник. В свою чергу, вказує на те, що обов'язок перевірки правильності завантаження спірного вантажу покладений на Перевізника, а тому саме він і має відшкодовувати завдані збитки.

На підтвердження факту пошкодження вантажу Замовником додано до матеріалів справи акт огляду (т. 1 а. с. 38) та звіт інспекції від 24.10.2007 року (т. 1 а. с. 131-133), яка була проведена Компанією “Екліс”.

Як вбачається із звіту інспекції, в автомобілі Volvo д.н. 2233КХВ/18341КХ було виявлено в ящику Р2214730 - 28 листів битого скла, в ящику Р2217419 - 27 листів битого скла та в ящику Р2217363 1 лист битого скла. Загальна вартість пошкодженого вантажу складає 2 445, 91 евро.

Також, актом інспекції було встановлено, що по результатам огляду пірамід для транспортування було виявлено:

-          високий ступінь пошкодження металу іржею по всій площі;

- деформація (зігнуті стійки);

- чорна резина неміцно закріплена до металевих стійок піраміди.

Внаслідок деформації стійок піраміди для транспортування, дерев'яні ящики під впливом сил транспортної інерції були зміщені з місць установки, що призвело за собою послаблення кріплення і пошкодження скла. Враховуючи характер та локалізацію пошкодження вантажу, причина пошкодження –неналежна підготовка піраміди для транспортування до перевезення вантажу.

Отже, з матеріалів справи слідує, що пошкодження спірного вантажу сталось саме внаслідок наявності деформації стійок піраміди для транспортування скла.

При цьому, посилання Перевізника на те, що вказаний звіт не можна приймати в якості належного доказу по справі, оскільки він проводився не незалежною експертною установою, а комерційною компанією “Екліс” на замовлення третьої особи, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що, як слідує із вказаного акту, його складено та підписано аварійним комісаром, якому Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. N 8 (п. 2), надано повноважень на з'ясування причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків.

Крім того, Перевізник не був позбавлений права, при виявлені пошкодження спірного вантажу, провести експертизу із залученням незалежної експертної установи.

Також колегія суддів не вважає обґрунтованими посилання Замовника на те, що пошкодження спірного вантажу сталось внаслідок недбалих дій водія Перевізника, оскільки Замовником на підтвердження зазначених обставин не надано жодного документального доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відносно до ст. 924 ЦУ України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Правовідносини між позивачем як Перевізником та відповідачем як Замовником щодо спірного вантажу за умовами укладеного між ними Договору регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), яка ратифікована Україною 17.05.2007 року (далі Конвенція).

Згідно ч. 1 ст. 1 Конвенції „настоящая Конвенция применяется ко всякому договору дорожной перевозки грузов за вознаграждение посредством автомобилей, когда указанные в договоре место принятия к перевозке груза и место, предусмотренное для сдачи груза, находятся на территории двух различных стран, из которых по крайней мере одна является участвующей в Конвенции. Применение Конвенции не зависит от местожительства и национальности заключающих договор сторон”.

Згідно ст. 3 Конвенції „При применении настоящей Конвенции транспортер отвечает, как за свои собственные действия и упущения, за действия и упущения своих агентов и всех других лиц, к услугам которых он прибегает для выполнения перевозки, когда эти агенты или лица выполняют возложенные на них обязанности.

Згідно част. 1, 3 ст. 17 Конвенції „транспортер несет ответственность за полную или частичную потерю груза или за его повреждение, происшедшее в промежуток времени между принятием груза к перевозке и его сдачей, а также за просрочку доставки.

Транспортер не может ссылаться для сложения с себя ответственности ни на дефекты автомобиля, которым он пользуется для выполнения перевозки, ни на вину лица, у которого был нанят автомобиль, или агентов последнего.”

Згідно ч. 4 ст. 17 Конвенції „ с соблюдением постановлений, содержащихся в пункте 2 и 5 статьи 18, транспортер освобождается от лежащей на нем ответственности, когда потеря или повреждение груза являются следствием особого риска, неразрывно связанного с одним или несколькими из обстоятельств, зокрема, с отсутствием или неисправностью упаковки грузов, по своей природе подверженных порче и повреждению без упаковки или при неудовлетворительной упаковке их.

Отже, для того, щоб встановити особу, винну у спричинення спірних збитків, слід визначити, до чиїх обов'язків відноситься перевірка правильності завантаження вантажу.

Відповідно до п. 5.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України встановлюються наступні вимоги до упаковки:

- вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;

- упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт;

- упаковка має відповідати кліматичним умовам;

- упаковка має відповідати вимогам митного режиму;

- упаковка може виконувати рекламні цілі.

Відповідно до п. 5.3, 5.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України при виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами тощо.

Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам.

Пунктом 10.16 Правил перевезення вантажів транспортом України передбачено, що замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів, а також застосування тари та упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Відповідно до п. 57 Статуту автомобільного транспорту УРСР вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав'язування вантажів здійснюються вантажовідправником, а вивантаження вантажу з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.

Шофер зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу, а також повідомити вантажовідправника про помічені несправності у кріпленні і укладці вантажу, що загрожують його збереженню. Вантажовідправник на вимогу шофера зобов'язаний усунути виявлені неправильності в укладці і кріпленні вантажу.

Згідно із п. 8.20 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілісності рухомого складу, а також сповістити замовника про виявленні недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Спірним Договором, а саме п. 2.1 та 2.2 передбачено, що до обов'язків Замовника відноситься забезпечення упакування та кріплення вантажу по нормам, які гарантують зберігання вантажу, в той же час, Перевізник повинен контролювати процес завантаження/розвантаження та повідомляти замовника про всі виявлені недоліки та проставити необхідні підтверджуючі відмітки в CMR-накладній.

Накладна CMR, якою оформлене спірне перевезення, не містить жодних відміток водія позивача щодо пошкодження іржею пірамід для транспортування скла.

Колегія суддів погоджується судом першої інстанції, який не прийняв до уваги посилання Перевізника на те, що водій не міг помітити недоліки пірамід для транспортування, оскільки вантаж був ззовні зафіксований стальними стрічками та обтягнутий плівкою, адже згідно п. 2.2 Договору Перевізника зобов'язано здійснювати контроль за процесом завантаження, у тому числі зовнішнього стану упаковки, а не тільки результат остаточного завантаження.

З огляду на те, що Замовник повинен був здійснити упакування та кріплення вантажу по нормам, які гарантують зберігання вантажу під час транспортування, а Перевізник - контролювати процес завантаження та кріплення,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності спільної вини відповідача та позивача в даних господарських правовідносинах.

Згідно ст. 25 Конвенції „В случае повреждения груза транспортер должен уплатить сумму, соответствующую обесценению груза, исчисляемую с принятием за основу стоимости груза, установленной в соответствии с положениями пунктов 1, 2 и 4 статьи 23.

Размер возмещения не может, однако, превышать:

a) в случае если вследствие повреждения обесценению подвергся весь перевозимый груз, суммы возмещения, которое причиталось бы при потере всего груза;

          b) в случае если вследствие повреждения обесценению подверглась лишь часть перевозимого груза, суммы, которая причиталась бы при потере той части груза, которая оказалась поврежденной.”

Згідно част. 1, 2 ст. 23 Конвенції „Когда, согласно постановлениям настоящей Конвенции, транспортер обязан возместить ущерб, вызванный полной или частичной потерей груза, размер подлежащей возмещению суммы определяется на основании стоимости груза в месте и во время принятия его для перевозки.

Стоимость груза определяется на основании биржевой котировки или, за отсутствием таковой, на основании текущей рыночной цены, или же, при отсутствии и той и другой, на основании обычной стоимости товара такого же рода и качества.”

До зустрічної позовної заяви Замовник подав розрахунок збитків внаслідок бою скла з розрахунку 36, 82 грн. за 1 кв. метр вартості скла Low-e 4 mm та 31, 90 грн. за скло Float 4 mm.

Проте, як вбачається з поданого розрахунку, до вартості 1 кв. метра скла включено вартість повернення вантажовідправнику металевих стійок, що, на думку колегії суддів є недоведеним, адже а ні доказів вартості зазначених стійок, а ні обґрунтування включення вартості їх повернення до вартості 1 кв.м. скла, а ні доказів того, що зазначені стійки підлягають поверненню вантажоодержувачу Замовником суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про перерахунок вартості 1 кв. метр скла Low-e 4 mm та скла Float 4 mm.

Проте, судом першої інстанції при розрахунку вартості 1 кв. м. скла Float 4 mm допущено арифметичну помилку, внаслідок чого, замість дійсної вартості 1 кв. м. вказаного скла – 31,54 грн., зазначено 31,51 грн.

Отже, за перерахунком суду 1 кв. метр вартості скла Low-e 4 mm становить 36, 43 грн., а 1 кв. метр вартості скла Float 4 mm –31,54 грн.

Таким чином, вартість пошкодженого товару становить 26494,41 грн. згідно наступного розрахунку:

202, 44 кв. м * 31,54 грн. = 6384,96 грн.

195, 21 кв. м * 36, 43 грн. = 7 111, 50 грн.

7, 23 кв. м * 31, 54 грн. = 228,03 грн.

202, 44 кв. м * 31, 54 грн. = 6384,96  грн.

202, 44 кв. м * 31, 54 грн. = 6384,96 грн.

Враховуючи спільну вину позивача та відповідача у пошкодженні спірного вантажу, збитки внаслідок пошкодження скла, які підлягають стягненню з позивача становлять 13247,20 грн. (26494,41 грн. / 2). Рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог Замовника про стягнення з Перевізника суми додаткових витрат на закупівлю зіпсованого скла у Приватного підприємства “Тактик дистриб'юшн” у розмірі 12 987, 68 грн. слід зазначити наступне.   

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причиннонаслідковий зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

За відсутності хоча б одної з зазначених умов, у суду відсутні правові підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

На підтвердження понесених додаткових збитків Замовник подав видаткові накладні № Т-0000916 від 17.10.2008 року та № Т-0000919 від 20.10.2008 року.

Проте, суд не може прийняти вказані документи як належний доказ на підтвердження розміру збитків, які Перевізник має відшкодувати Замовнику, оскільки вказані накладні не містять посилання на те, який саме вид скла був за ними придбаний, а отже, з їх змісту неможливо встановити чи дійсно Замовником було куплено скло виду  Low-e 4 mm та скло Float 4 mm, а не інше, яке коштує дорожче.

Враховуючи, що Замовник не надав доказів, того що дане скло було придбане для відновлення його порушеного права, не можна вважати доведеним наявність між понесеними збитками Замовника та діями Перевізника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом як Перевізника за Договором на користь позивача як Замовника додаткових збитків у розмірі 12 987,68 грн.

Щодо первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованості за перевезення спірного вантажу у розмірі 12317,75 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна на кожне перевезення узгоджується сторонами окремо і зазначається в разових замовленнях відповідача.

Згідно Замовлення вартість послуг з  перевезення  спірного вантажу становить 2500 доларів США в гривневому еквівалентні по курсу НБУ на дату розвантаження, що станом на дату розвантаження становить 12317,75 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу належну суму коштів за виконані послуги на протязі 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт, разом з яким передається рахунок – фактура.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач як Перевізник направляв акт виконаних робіт щодо спірного перевезення та рахунок - фактуру щодо сплати спірної суми відповідачу як Замовнику спірного перевезення (фіскальний чек № 6337 від 13.11.2008, опис вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення № 1015909 з відміткою відповідач про отримання 26.11.2008 (т. 1 а. с. 11-12), проте останній відмовився його оплатити, пославшись на пошкодження вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що підчас спірного перевезення сталося пошкодження 40% вартості скла, що перевозилось за Договором і Замовленням, проти чого сторони не заперечили.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції, згідно якій „плата за перевозку, таможенные сборы и пошлины, а также прочие расходы, связанные с перевозкой груза, подлежат возмещению полностью в случае потери всего груза и в пропорции, соответствующей размеру ущерба при частичной потере”.

Враховуючи спільну вину сторін у пошкодження вантажу, плату за перевезення, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача, слід визначати наступним чином:

- 60 % від заявленої до стягнення суми (7390,65 грн.), що становить оплату за перевезення непошкодженої частини вантажу підлягає стягненню з відповідач на користь позивача;

- з решти, а саме 40 % від заявленої до стягнення суми (4927,10 грн.), що становить оплату за перевезення пошкодженої частини вантажу, з огляду на спільну вину сторін у пошкодженні вантажу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 % (2463,55 грн.)

Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача, становить 9854,20 грн. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом на зазначену суму.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

В той же час, рішення підлягає зміні на виправлення помилки, що її припустився суд першої інстанції при перерахуванні розміру майнових вимог за зустрічним позовом.

Щодо витрат відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 23.06.2009 року у справі № 27/134 первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено частково.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 300 грн. державного мита.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з позивача на користь відповідача 9,22 грн., витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми слід покласти на позивача.

Отже, загалом з позивача на користь відповідача належить стягнути 0,05 грн. судових витрати на державне мито за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стеклайн” на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134 змінти.

3. Викласти п. 5 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року у справі № 27/134 в наступній редакції:

          „ 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прометей”(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 59; код ЄДРПОУ 20600771, р/р 2600083001164 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Киї, МФО 321637, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеклайн”(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10А; код ЄДРПОУ 34981183, р/р 26008002589001 у ВАТКБ „Надра” в м. Києві) збитки у розмірі 13247 (тринадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 132 (сто тридцять дві) грн. 47 коп., та 39 (тридцять дев'ять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прометей”(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 59; код ЄДРПОУ 20600771, р/р 2600083001164 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Киї, МФО 321637, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеклайн”(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10А; код ЄДРПОУ 34981183, р/р 26008002589001 у ВАТКБ „Надра” в м. Києві) 0 (нуль) грн. 5 (п'ять) коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 27/134.

 Головуючий суддя                                                                      Пашкіна С.А.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 20.10.09 (відправлено)