Рішення

від 14.10.2009 по справі 16/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/244

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.10.09 р.                                                                                     Справа № 16/244                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк    

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк

про стягнення 43183,30 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Жабський В.І. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009р. порушено провадження по справі за позовом Приватного підприємства „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк про стягнення 43183,30 грн., у тому числі суму заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 40355,02грн., суму пені в розмірі 1291,76грн., суму 3% річних в розмірі 325,87грн., суму індексу інфляції в розмірі 1210,65грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 27.08.2009р. – 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреності на отримання товару, претензію № 01 від 20.03.2009р., акт звірки розрахунків від 20.03.2009р., несвоєчасну оплату прийнятого товару, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані штрафні санкції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі                  до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву від 12.10.2009р. про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 40355,02грн.,            суму 3% річних в розмірі 459,00грн., суму індексу інфляції в розмірі 1266,10грн., посилаючись на несвоєчасну оплату прийнятого товару.

Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд  встановив:

Відповідно до видаткових накладних № Д1/РН-2117 від 12.08.2008р., № Д1/РН-2136 від 18.08.2008р., № Д1/РН-2624 від 05.02.2009р., № Д1/РН-2644 від 12.02.2009р., № Д1/РН-2640 від 12.02.2009р., № Д1/РН-2649 від 13.02.2009р., № Д1/РН-2659 від 17.02.2009р., № Д1/РН-2687 від 17.02.2009р. позивач здійснив поставку товару на користь відповідача на загальну суму 40355,02грн.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Таким чином, між сторонами склалися цивільні правовідносини відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представників                на вказаних накладних, згідно довіреностей серія ЯПК № 910178 від 12.08.2008р., серія ЯПК               № 910856 від 12.08.2009р.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач направив на адресу відповідача претензію за № 1 від 19.05.2009р. з вимогою оплатити наявну суму заборгованості за поставлений товар. Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Згідно наданого позивачем акту звірки розрахунків станом на 20.03.2009р., який підписаний відповідачем без заперечень, сума заборгованості становить 40355,02грн.

На момент розгляду справи Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару                       не виконав в повному обсязі, до матеріалів справи доказів оплати товару на суму  40355,02грн. не надано, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 40355,02грн. є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 459,00грн., суми індексу інфляції в розмірі 1266,10грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача розмір 3% річних складає 459,00грн. та індекс інфляції становить 1266,10грн.

Наданий позивачем розрахунок пеня визнаний судом невірним та таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки вимога позивача про оплату суми заборгованості була отримана відповідачем 20.05.2009р., то, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, боржник повинен виконати обов'язок з оплати в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто нарахування суми індексу інфляції та 3% річних повинні нараховуватись з 27.05.2009р.

Отже за розрахунком суду розмір суми 3% річних складає 437,82грн., виходячи з наступного розрахунку:

період нарахування :  з 27.05.2009р. по 05.10.2009р. – 132 дні прострочення

40355,02грн. * 3% : 365 * 132 дня прострочення = 437,82грн.

Сума індексу інфляції за розрахунком суму складає 1210,62грн., виходячи з наступного розрахунку:

середній індекс інфляції за період з квітня по вересень 2009р. становить 1,03

40355,02грн. * 1,03 – 40355,02грн. = 1210,62грн.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 437,82грн. та індекс інфляції в розмірі 1210,62грн.

Позивач звернувся до суду з клопотанням від 15.07.2009р. про забезпечення позову,                     в якому просить з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

Суд розглянув заявлені вимоги позивача та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який  подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивач не надав доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, існування реальної загрози порушення прав та інтересів заявника, та не довів, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційного розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України за № 693 від 08.07.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з 14.07.2009р. складав 118,00грн.

Оскільки позивачем квитанцією за № 61 від 30.06.2009р. були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Приватному підприємству „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк довідки про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194,50грн., відповідно до п.13 Постанови КМУ № 1258 від 21.12.2005р., у зв'язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст.525, 530, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                      В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості               за поставлену продукцію в розмірі 40355,02грн., суми 3% річних в розмірі 459,00грн., суми індексу інфляції в розмірі 1266,10грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” м.Донецьк (юридична адреса: вул.Светлова, 1а, м.Донецьк, 83009;  фактична адреса: пр.Партизанський, 1-Д, м.Донецьк, 83009; ЄДРПОУ 30711276; р/р 26002334472001 ДРУ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Приватного підприємства „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк (вул.Челюскінців, буд.144, кв.48, м.Донецьк, 83001; ЄДРПОУ 34665344; р/р 26002170678611 Юзівське відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) суму заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 40355,02грн., 3% річних в розмірі 437,82грн., індекс інфляції в розмірі 1210,62грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 420,03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Видати Приватному підприємству „ТРАК-ДИЗЕЛЬ” м.Донецьк (вул.Челюскінців, буд.144, кв.48, м.Донецьк, 83001; ЄДРПОУ 34665344; р/р 26002170678611 Юзівське відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) довідку про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194,50грн., сплачених квитанцією за № 61 від 30.06.2009р. на суму 312,50грн., відповідно до п.13 Постанови КМУ № 1258 від 21.12.2005р., у зв'язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 14.10.2009р.

Суддя                                                                                              

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, Усправу № 16/244

вик. Єрохіна В.В.