Постанова

від 12.10.2009 по справі 46/452

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/452

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.10.2009                                                                                           № 46/452

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Студенця  В.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Янкевич Л.Д.;

 від відповідача - Яковенко П.А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2008

 у справі № 46/452 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

 до                                                   Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                   визнання недійсною односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Рівнегаз” (далі – ВАТ „Рівнегаз”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі – ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) про визнання недійсною односторонньої угоди ДК „Газ України” № 31/19-4864 від 25.05.2007 про зарахування зустрічних однорідних вимог по договору № 06/07-189 від 31.01.2007 та договору         № 01/1-560 від 19.03.2001.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.08.2007 позовну заяву                ВАТ „Рівнегаз” з доданими до неї документами на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2007 ухвалу господарського суду м. Києва від 13.08.2007 скасовано, а матеріали позовної заяви передано до господарського суду м. Києва на розгляд по суті.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.12.2007 справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 46/452.

Ухвалою Верховного суду України від 10.01.2008 відмовлено ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2007.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2008 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсною заяву ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”     № 31/19-4864 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.05.2007.            

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2008     ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог      ВАТ „Рівнегаз” відмовити повністю.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 12.08.2008.

          На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду, призначеному на 12.08.2008, оголошено перерву до 28.08.2008.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 зупинено провадження у справі № 46/452 до вирішення справи № 37/565.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 провадження у справі № 46/452 поновлено та призначено на 12.10.2009.

          ВАТ „Рівнегаз” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечувало та просило рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ДК „Газ України” (Постачальник) та ВАТ „Рівнегаз” (Покупець) 19.03.2001 укладено договір № 10/1-560 на постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю в 2001 році імпортований природний газ, а Покупець – прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Також між ДК „Газ України” (Замовник) та ВАТ „Рівнегаз” (Виконавець) 31.01.2007 укладено договір № 06/07-189 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році, за умовами якого Замовник зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі Виконавця, природний газ, а Виконавець – здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.-01.12.2005 у справі № 14/231 відмовлено в задоволені первісного позову ДК „Газ України”        НАК „Нафтогаз України” до ВАТ „Рівнегаз” про стягнення 19 658 116, 71 грн. та  зустрічного позову ВАТ „Рівнегаз” до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про визнання недійсним договору на постачання природного газу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 у справі № 14/231 рішення господарського суду Рівненської області від                   17.11.-01.12.2005 у справі № 14/231 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з ВАТ „Рівнегаз” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 19 169 576, 32 грн. основного боргу, 347 068, 92 грн.  інфляційних нарахувань та 141 471, 47 грн. 3% річних.

В решті рішення суду залишено без зміни.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 25.05.2007 звернулось до            ВАТ „Рівнегаз” із заявою № 31/19-4864 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначено, що відповідно до договору від 31.01.2007 № 06/07-189 ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” має зобов'язання перед ВАТ „Рівнегаз” з оплати 2 787 777, 34 грн., в т.ч. ПДВ – 464 629, 56 грн. за послуги з транспортування природного газу.

ВАТ „Рівнегаз” має зобов'язання перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” з оплати  14 449 530, 98 грн., в т.ч. ПДВ – 2 408 255, 17 грн. за природний газ для потреб промисловості за договором від 19.03.2001 № 10/1-560.

Керуючись ст. 601 ЦК України ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” зменшило дебіторську заборгованість ВАТ „Рівнегаз” на суму 2 787 777, 34 грн. за договором від 19.03.2001 № 10/1-560 та відповідно відобразило в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення кредиторської заборгованості перед ВАТ „Рівнегаз” за договором від 31.01.2007 № 06/07-189.

Зобов'язання ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ „Рівнегаз” на суму 2 787 777, 34 грн., в т.ч. ПДВ – 464 629, 56 грн., за договорами від 19.03.2001              № 10/1-560 та від 31.01.2007 № 06/07-189 припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

ВАТ „Рівнегаз” листом № 1352 від 13.06.2007 „Про розгляд заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог” повідомило ДК „Газ України”                НАК „Нафтогаз України”, зокрема про те, що дана заява суперечить нормам чинного законодавства, так як по договору № 06/07-189 передбачена оплата за надані транспортні послуги, а по договору № 10/1-560 оплата за поставлений природний газ, що не є однорідними. Крім того, заборгованість по договору № 10/1-560 (справа 14/231) ВАТ „Рівнегаз” оскаржується, 19.04.2007 подана заява про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами. Однорідність вимог, що є предметом зарахування, передбачає їх юридичну однорідність. Право на стягнення заборгованості підтверджене судовим рішенням, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.

За таких обставин, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не була прийнята до виконання ВАТ „Рівнегаз”.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами ( ч. 3 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із змісту ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом ( ст. 602 ЦК України).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в ДК „Газ України         НАК „Нафтогаз України” були наявні умови, передбачені ст. 601 ЦК України для зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначених в заяві ДК „Газ України”      НАК „Нафтогаз України” від 25.05.2007 № 31/19-4864 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому ВАТ „Рівнегаз”, відповідно до ст. 33 ГПК України не надало доказів того, що існували підстави, передбачені ст. 602 ЦК України, які не допускають зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України, зокрема передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978, з наступними змінами та доповненнями, „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.  

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що наведені        ВАТ „Рівнегаз” обставини не можуть бути підставою для визнання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-4864 від 25.05.2007 недійсною, а тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2009 слід скасувати.

Доводи ВАТ „Рівнегаз” стосовно того, що заборгованість по договору                № 10/1-560 від 19.03.2001, наявність якої встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 у справі № 14/231 не може бути зарахована як однорідна вимога по заяві ДК „Газ України”, бо таке зарахування можливе лише при проведенні виконавчого провадження в період його добровільного виконання по заяві боржника, колегією суддів до уваги не приймаються з таких підстав.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( ст.115 ГПК України).

З прийняттям постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі № 14/231 зобов'язання за договором на постачання природного газу № 10/1-560 від 19.03.2001 не припинились.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому Закон України „Про виконавче провадження” не містить заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601     ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду.

Оскільки зобов'язання (права та обов'язки) за договором на постачання природного газу № 10/1-560 від 19.03.2001 не припинились, а Закон України „Про виконавче провадження” не містить заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процесі виконання судового рішення, та не регулює відносини щодо припинення зобов'язань за договором, то зарахування може бути проведено у процесі виконання судового рішення за умов, передбачених ст. 601 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2008 слід скасувати та прийняти нове, яким у позові повністю відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2008 у справі № 46/452 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Рівнегаз” (33027, м. Рівне, вул. Білякова, 4, ідентифікаційний код 03366701) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва на виконання даної постанови видати наказ в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

5. Матеріали справи № 46/452 повернути господарському суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.10.09 (відправлено)