Рішення

від 12.10.2009 по справі 29/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/258

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.10.09 р.                                                                                     Справа № 29/258                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Джарти В.В.             

При секретарі  Косенко Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Часов'ярського регіонального виробничого управління м. Часов Яр

До відповідача: Виконавчий комітет Сіверської міської ради Донецької області м. Сіверськ

Предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 39 769 55 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Костоглод Н.А., довір. №03-60 від     22.12.08 р.,   Чистякова О.В., довір. № 03-205 від 23.09.09 р.

Від відповідач: Рибачук О.А., довір. №9/04-932 від   01.09.09 р.

    СУТЬ СПРАВИ:     

           Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” в особі Часов'ярського регіонального виробничого управління м. Часов Яр звернулось із позовом до Виконавчого комітету Сіверської міської ради Донецької області м. Сіверськ про відшкодування збитків у розмірі 39 769 55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист № 02/2692 від 16.10.08р., розрахунок собівартості тарифів за висновками державної інспекції по контролю за цінами у Донецькій області розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг та на Закони України „Про місцеве самоврядування” „ Про житлово-комунальні послуги”, Про  засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” , Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання”.

            Крім того, позивач свої вимоги обґрунтовує, посилаючись на норми ст.ст. 8, 1173 ЦК України та ст.. 224 ГК України.

            Відповідач, у судовому засіданні 24.09.09р. надав суду відзив, яким проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність. Крім того, пояснив:

-  По-перше -  при прийнятті  рішення від 17.12.08р № 196, „Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”, що надаються РВУ КП „Компанія „Вода Донбасу”, виконком Сіверської міської ради керувався Регламентом роботи виконкому, в якому не вказано, що останній повинен був вказувати дати вступу рішення в законну силу;

- По-друге – посилання позивача на норми ст.. 1173 ЦК України, в якій передбачена відповідальність, за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів – є безпідставним, оскільки на даний час, рішення, прийняте  виконком Сіверської міської ради  17.12.08р № 196, „Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”, що надаються РВУ КП „Компанія „Вода Донбасу” незаконним та недійсним визнано не було.

           У судовому засіданні, яке відбулось 12.10.09року, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, надав заяву про зміну підстави позовних вимог, якою просить суд відшкодувати заподіяну відповідачем шкоду на загальну суму 39 769 55 грн., посилаючись на норми                                ст.. 1173ЦК України.

Відповідач, в судовому засіданні  від 12.10.09 р. заперечив проти заявленого представником позивача клопотання про зміну підстав позову та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

 Клопотання щодо фіксації судового процесу  сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

 Вищевказані матеріали судом розглянуті та додані до матеріалів справи.

Суд розглядає позовні вимоги позивача згідно уточнень.

  З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд встановив:

Відповідно до положень статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини 1 статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Враховуючи викладене та керуючись ЗУ „Про місцеве самоврядування”,  Про  засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання”, позивач направив на адресу відповідача лист № 02/2692 від 16.10.08року, яким запропонував останньому узгодити тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, посилаючись на розрахунки собівартості з висновками №№ 695, 696 від 27.10.08року Державної інспекції по контролю за цінами у Донецькій області про розрахунок економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг

Відповідно до ст.11  Цивільного  кодексу  України, підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є цивільним правопорушенням  і тягне за собою виникнення зобов»язань внаслідок заподіяння шкоди, змістом яких є право потерпілого на відшкодування завданої йому шкоди і обов»язок порушника компенсувати шкоду.

За статтею 174 ГК України, господарські зобов»язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб»єкту або суб»єктом господарювання.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

        Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Статтею 73 цього Закону передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

        З пояснень позивача вбачається, що заподіяння шкоди підтверджується  актами-рахунками, які були сплачені Споживачами за старими тарифами, в той час, як рішення було вже прийняте.

         Звернення позивача з позовом до Виконавчого комітету Сіверської міської ради м. Сіверськ зумовлено тим, що останнім, публікація прийнятого 17.12.08року рішення № 196, якім встановлені нові тарифи на водопостачання та водовідведення, була здійснена лише 09.02.09року, тобто через 23 дні після прийняття, чим порушено 10-денний строк для публікації, передбачений  ст.. 12 ЗУ „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

          Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який цілком або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

        Господарський суд встановив, що оспорюване рішення виконавчого комітету Сіверської міської ради м. Сіверськ містить вищезазначені ознаки, а тому є регуляторним актом, в зв'язку з чим порядок прийняття такого рішення регламентується нормами зазначеного Закону.

        Розділ 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", містить вичерпне визначення понять, принципів та встановлює єдині для всіх регуляторних органів вимоги щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики, в тому числі і щодо погодження проектів регуляторних актів на місцевому рівні.

        Відповідно до статті 21 вказаного Закону, проекти регуляторних актів, які розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціально уповноваженого органу.

          Статтею 36 вказаного Закону встановлені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

            Так, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо відсутній аналіз регуляторного впливу або проект регуляторного акта не був оприлюднений.

          Пункт 1 Постанови КМ України, від 11.03.2004, № 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта", встановлює вимоги до проведення аналізу впливу регуляторного акта, проект якого розроблений регуляторним органом. Аналіз проводиться до оприлюднення проекту акта.

          Як було зазначено раніш, в газеті „Сіверські вісті” № 44, від 31.10.08року був надрукований проект рішення виконкому Сіверської міської ради „Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються КП „Компанія „Вода Донбасу”, копія якого долучена до матеріалів справи.

         В газеті „Сіверські вісті” № 52 від 26.12.08року був надрукований звіт про базове відстеження результативності регуляторного акта, як того вимагає чинне законодавство, який є в матеріалах справи.

         А, вже у № 2 газети „Сіверські вісті” від 09.01.09року було надруковано рішення Сіверської міської ради від 17.12.08року № 196 „Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються КП „Компанія „Вода Донбасу”.

         Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

         Водночас, за статтею 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

        Отже, зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду.

Однак, зі змісту позовної заяви вбачається, що дії чи бездіяльність Виконавчого комітету Сіверської міської ради м. Сіверськ щодо опублікування рішення № 196 від 17.12.08року, яким встановлені нові тарифи на водопостачання та водовідведення, у встановленому порядку судом не оцінювались і не були визнані неправомірними, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись.

Крім того, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

У своїй позовній заяві, позивач послався лише на акти-рахунки, які були видані його підприємством за старими цінами та належним чином не обґрунтував дану суму, не надав належних підстав задля відшкодування шкоди, а також не встановив причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (якщо така мала місце) та шкодою.

        Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1)          протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2)          заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3)          причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4)          вина заподіювача шкоди;

5)          обґрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання  відповідальності.

        Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач необґрунтував заявлені позовні вимоги, належними доказами не довів факт та розмір заподіяної відповідачем матеріальної шкоди, протиправний характер дій відповідача та наявність його вини у заподіянні шкоди позивачеві й причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та шкодою, якої зазнав позивач.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         На підставі ст.ст. 11, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 25, 33, 34, 38, 42, 43, 49, 78,  82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          В позовних вимогах   Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Часов'ярського регіонального виробничого управління м. Часов Яр до Виконавчого комітету Сіверської міської ради Донецької області м. Сіверськ про відшкодування шкоди в розмірі 39 769 55 грн. -  відмовити.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 16.10.2009р.

Суддя