Постанова

від 13.10.2011 по справі 18/101-16/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 18/101-16/49

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 від 11.08.2011р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 02.08.2011р. у справі № 18/101-16/49

за позовом підприємця ОСОБА_2, с.Угорники, м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_3 міської ради, м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Інвестбудсервіс ЛТДВ» , м.Івано-Франківськ

про визнання права власності на нерухоме майно - торговий павільйон «³кінгВ» по вул. Гната Хоткевича, 65 Б в м. Івано-Франківську

за участю представників сторін:

від позивача не з?явився

від відповідача ОСОБА_4

від третьої особи ОСОБА_5

Представникам відповідача та третьої особи роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено. Заяви про відвід суддів не надходили.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011р. у справі №18/101-16/49 (суддя Калашник В.О.) в позові підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Інвестбудсервіс ЛТДВ» про визнання права власності на нерухоме майно - торговий павільйон «³кінгВ» по вул. Гната Хоткевича, 65 Б в м. Івано-Франківську -відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач не являється власником земельної ділянки площею 0,0101 га, на якій знаходиться торговий павільйон, і дана земельна ділянка не перебуває в оренді позивача, оскільки термін дії договору оренди землі від 11.12.2006року закінчився, відтак, з посиланням на ст.376 ЦК України, не знайшов підстав для задоволення позовних вимог. Також зазначив про порушення позивачем приписів ст.ст.24, 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» щодо проведення реконструкції павільйону.

Дане рішення оскаржується позивачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Як на підставу для скасування рішення скаржник посилається на те, що суд безпідставно прийшов до висновку, що торговий павільйон підприємця ОСОБА_2 є тимчасовим об?єктом і не підпадає під статус об'єкта нерухомого майна, не взявши до уваги, що технічним паспортом від 03.11.2010р., експертним висновком №29/06-10 від 25.06.10р. підтверджується факт відповідності торгового павільйону державним будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та екологічним нормам і правилам, а згідно довідки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області торговому павільйону «Вікінг»присвоєно поштову адресу: вул.Г.Хоткевича, 65Б, що підтверджує статус даного об'єкту як нерухомого. Також вказує про хибний висновок місцевого суду щодо встановлення факту відсутності права власності та права користування земельною ділянкою у зв'язку з закінченням договору оренди землі від 11.12.2006р., не взявши до уваги, що на момент звернення підприємця з позовом до суду термін дії договору оренди рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2009р. №660 був продовжений до 06.11.2010р. Окрім того, скаржник зазначає, що здійснення реконструкції торгового павільйону погоджувався рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради; тощо.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 22.09.2011р. підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.48-49, том ІІІ) та усними поясненнями представників в судових засіданнях.

Третя особа подала заперечення на апеляційну скаргу, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Представник третьої особи, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи заперечення.

Представник позивача в судове засідання 13.10.2011р. не з?явився, натомість 13.10.2011р. о 10:00год. позивачем через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю забезпечити участь представника в дане судове засідання.

Представники відповідача та третьої особи заперечили щодо відкладення розгляду справи.

Оскільки доводи сторін були викладені представниками в попередньому судовому засіданні, явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, а також враховуючи строк розгляду справи, встановлений ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, відтак, відхилила клопотання позивача як безпідставне та документально необґрунтоване.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Позивач на підставі договору купівлі-продажу майна №1/1 від 10.01.1999 року, набув право власності павільйон металевий, який розташований по вул.Г.Хоткевича (а.с.102-103, том ІІ).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №38 від 20.02.1999р. позивачу дозволено продовжити тимчасово терміном на 1 рік розташування в районі торгового ринку на вул. Г.Хоткевича павільйон-кафе площею 24 кв.м. (а.с.104, том ІІ).

Рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради за №286 від 20.06.2000р., №399 від 05.09.2001р., №81 від 19.02.2002р. строк розташування даного павільйону продовжувався (а.с.106-109, том ІІ).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 27.01.2001р. №36, ТзОВ "Торговий дім "Інвестбудсервіс ЛТД" надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим приміщенням торгового центру та підвального паркінгу на території існуючого продуктового ринку на вул. Г. Хоткевича, 65а в м. Івано-Франківську (а.с.27, том ІІ).

03.06.2002р. між виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар отримав в строкове платне володіння і користування земельну ділянку на вул.Г.Хоткевича (поруч з №65а ) площею 0,0101 га для розміщення торгового павільйону та його обслуговування , терміном на 3 роки (а.с.86-87, том ІІ).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради за №81 від 11.03.2005р., підприємцю ОСОБА_2 було продовжено дозвіл на розміщення торгового павільйону "Вікінг", терміном на один рік на вул.Г.Хоткевича ( район продуктового ринку) при умові демонтажу протягом 30 днів з часу повідомлення про початок будівництва (дозвіл на розміщення тимчасового закладу торгівлі торгівлі діє в межах терміну дії договору оренди земельної ділянки) - а.с.110, том ІІ.

Рішеннями ОСОБА_3 міської ради від 02.08.2005р. позивачу було продовжено термін оренди земельної ділянки на вул.Г.Хоткевича, площею 0,0101га для обслуговування торгового павільйону терміном на 3 роки (а.с.100, том ІІ).

Рішенням івано-Франківської міської ради від 06.07.2006р. "Про передачу земельних ділянок в оренду для підприємницької діяльності та продовження термінів оренди земельних ділянок", позивачу продовжено термін оренди земельної ділянки на 3 роки (а.с.13, том І, а.с.101, том ІІ).

На підставі вказаного рішення, 11.12.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі (зареєстровано в ОСОБА_3 відділі ОСОБА_3 філії УДЗК за №040729400343 від 06.11.2007р.), відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування торгового павільйону "Вікінг" на вул. ОСОБА_6, поруч будинку 65 а, площею 0,0101 га, терміном на 3 роки (а.с.8-9, том І).

Рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №304 від 12.08.2006р., №455 від 18.09.2007р., позивачу продовжувався дозвіл на розміщення тимчасового закладу торгівлі - торгового павільйону "Вікінг" терміном на один рік або до початку будівництва багатоповерхового житлового будинку (а.с.111-113, том ІІ).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №288 від 25.06.2008р., ТзОВ "Торговий дім "Інвестбудсервіс ЛТД" дозволено будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованим приміщенням торгового центру та підвального паркінгу на території на території існуючого продуктового ринку в межах власної земельної ділянки на вул. Г.Хоткевича, 65а в м. Івано-Франківську (а.с.28, том ІІ).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №574 від 20.11.2008р., позивачу продовжено дозвіл на розташування тимчасового закладу торгівлі павільйону -кафе "Вікінг" площею 65,0кв.м, строком на 1 рік за згодою ТзОВ "Торговий дім "Інвестбудсервіс ЛТД", або до початку будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями торгового центру і підвального паркінгу на території продуктового ринку (початком будівництва вважається дозвіл на вищевказане будівництво ТзОВ "Торговий дім "Інвестбудсервіс ЛТД" від 25.06.2008р. №288); у випадку початку будівництва підприємець ОСОБА_2 зобов"язана в тридцятиденний термін з дня повідомлення про початок будівництва демонтувати павільйон (а.с.113, том ІІ). Такі ж умови містить рішення виконавчого комітету №660 від 29.12.2009р (а.с.29, том ІІ).

Підприємець ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво торгового павільйону "Вікінг", що знаходиться на вул.Гната Хоткевича ,65 Б в м. Івано-Франківську. Як на підставу позовних вимог позивач зазначив, що ним було придбано за оплатним договором купівлі-продажу павільйон у власника, яким було здійснено самочинне будівництво торгового павільйону «Вікінг», в подальшому, за погодженням виконкому ОСОБА_3 міської ради (однак без належного дозволу та затвердженого проекту) ним було збільшено площу павільйону. Відтак, зазначив, що оскільки розміщення зазначеного об'єкту не порушує прав сусідніх власників та землекористувачів, не суперечить вимогам Державних будівельних, архітектурних, санітарних, пожежних та екологічних норм і правил України, що підтверджується висновком №29/06-10 експертного дослідження, проведеного експертом ОСОБА_7, просить визнати на даний павільйон право власності на підставі ст.376 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши подані сторонами докази на їх відповідність фактичним обставинам та матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що приміщення торгового павільйону збудовані позивачем самовільно. Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки врегульовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до статті 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року №923) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

З огляду на те, що спірний об'єкт у встановленому порядку в експлуатацію не прийнятий, документи, які підтверджують його відповідність будівельним нормам, стандартам та правилам, санітарно-епідеміологічним нормам, правилам пожежної безпеки в матеріалах справи відсутні, а наданий позивачем висновок №29/06-10 експертного дослідження по визначенню вартості та відповідності збудованого торгового павільйону по вул.Г.Хоткевича Державним будівельним нормам, виготовлений у 2010р. експертом ОСОБА_7, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником торгового металевого павільйону, придбаного згідно договору купівлі-продажу майна від 10.01.1999р. Згідно акту приймання-передачі торгового павільйону, такий розміщений по вул.Г.Хоткевича (район овочевого магазину, поряд з автобусною зупинкою)-а.с.103, том ІІ.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №38 від 20.02.1999р. позивачу дозволено продовжити тимчасово терміном на 1 рік розташування в районі торгового ринку на вул. Г.Хоткевича павільйон-кафе площею 24 кв.м. В подальшому, рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради за 2000р-2008рр. строк розташування даного павільйону продовжувався, відповідно, на один рік. При цьому, рішеннями виконкому від 20.06.2000р., від 05.09.2001р. підприємця зобов'язано провести благоустрій прилеглої території, при необхідності провести реконструкцію чи заміну торгових павільйонів чи кіосків, влаштувати мощення покращеного типу згідно проектної документації (а.с.106, 108, том ІІ).

Стаття 181 ЦК України визначає, що об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення відносяться до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що переміщення торгівельного павільйону по вул.Гната Хоткевича, 65б в м.Івано-Франківську є неможливим без знецінення та зміни його призначення, оскільки позивачем придбавався металевий павільйон, рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради надано дозвіл на розташування в районі торгового ринку на вул. Г.Хоткевича саме павільйону (кіоску), відтак, в силу ст. 181 ЦК України, такий не відноситься до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що приміщення торгового павільйону відноситься до нерухомого майна, а відтак на нього може бути визнано право власності, вважаються судовою колегією безпідставними.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника, що на момент звернення підприємця з позовом до суду термін дії договору оренди рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2009р. №660 був продовжений до 06.11.2010р. Оскільки договір оренди від 11.12.2006р. укладений терміном на три роки, тобто договір припинив свою дію 12.12.2009р., а з позовом позивач звернувся 28.09.2010р., відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач на момент звернення з позовом не був належним користувачем земельної ділянки площею 0,0101 га , на якій розміщено спірний торговий павільйон.

Згідно пункту "б" ст.80 та ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна", зокрема, передбачено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об"єктами права комунальної власності.

Оскільки власником земельної ділянки є ОСОБА_3 міська рада, відтак, поислання позивача на те, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2009р. №660 договір оренди був продовжений до 06.11.2010р., вважається судовою колегією безпідставним.

Аналізуючи норми ст.376 ЦК України, слід зауважити, що законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Оскільки позивачу земельну ділянку надано виключно для розміщення торгового павільйону, а не під збудоване нерухоме майно, а власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно, господарський суд першої інстанцій правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, відповідно до ст. 26 Закону України В«Про основи містобудуванняВ» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на вказане, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011 року у справі №18/101-16/49 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

судді Галушко Н.А.

ОСОБА_1