Постанова

від 25.05.2010 по справі 16/19-420

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.05.10 Справа № 16/19-420

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, № б/н від 19.04.10

та

апеляційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-Плюс», м. Вінниця, № б/н від б/д

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10

у справі № 16/19-420

за позовом: Виробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-Плюс», м. Вінниця

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

про стягнення матеріальних збитків у розмірі 129 221, 30 грн. (в т.ч. вартість втраченого товару у розмірі - 97 221, 30 грн., штраф, сплачений підприємством, у розмірі 32 000, 00 грн.), 1 292, 21 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність № б/н від 20.05.10);

від відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність № б/н від 20.03.09).

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 (суддя С.Хома) позов Виробничо-комерційного приватного підприємства В«Тонус-плюсВ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково: вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства В«Тонус-плюсВ» матеріальні збитки у вигляді вартості втраченого товару в розмірі 97 221, 30 грн.; 5 191, 30 грн. оплати за проведення судової експертизи та 972, 21 грн. державного мита та 88, 78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого підприємством у розмірі 32 000, 00 грн., в позові відмовлено.

На вказане рішення сторонами (позивачем і відповідачем) подано апеляційні скарги.

Зокрема, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - в поданій апеляційній скарзі зазначає про відсутність вини перевізника у виникненні пожежі, що, на думку скаржника, згідно п. 1 ст 617 ЦК України є підставою для звільнення його від відповідальності. На підставі наведеного відповідач просить рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 скасувати в частині часткового задоволення позову, в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.10 подані відповідачем матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.05.10.

Позивач -Виробничо-комерційне приватне підприємство В«Тонус-плюсВ» -в поданій апеляційній скарзі зазначив про те, що оскільки основною підставою для застосування ОСОБА_5 «Москвін»штрафних санкцій стало не порушення строку поставки (10.09.08), а зрив строків виконання покрівельних робіт, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 32 000, 00 грн. підлягали до задоволення господарським судом першої інстанції. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого позивачем, у розмірі 32 000, 00 грн. В цій частині просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.10 подані позивачем матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.05.10 до спільного розгляду з апеляційною скаргою відповідача.

Позивач - Виробничо-комерційне приватне підприємство В«Тонус-плюсВ» - з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, не погодився, вважає їх безпідставними, просить в задоволенні апеляційної скарги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 -проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, також заперечив.

В судовому засіданні 25.05.10 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в своїх апеляційних скаргах та у запереченнях на апеляційні скарги опонентів.

Розглянувши матеріали апеляційних скарг, заперечення та відзиву, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 слід залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено господарським судом Тернопільської області, у відповідності до укладеного між сторонами у справі договору-заявки без номера про надання одноразової транспортної послуги від 10.09.08, Перевізник (відповідач у справі) зобов'язався за дорученням і за рахунок Замовника (позивача у справі), надавати послуги по перевезенню вантажів у міжнародних сполученнях та на території України, тобто організовувати перевезення наземним транспортом, зокрема, на наступних умовах: 1) маршрут: м.Дніпродзержинськ -м.Вінниця; 2) дата завантаження: 10.09.08; 3) адреса місця завантаження: вул. Торгова, 2; 8) найменування вантажу: єврорубероїд на пал.; 10) вага: до 20 тон, за кожну наступну штраф в розмірі 100, 00 грн.; 11) об'єм: 86 м.куб; 12) марка ОСОБА_6 № НОМЕР_1 № причепа ВС 4461 ХХ; 13) водій: ОСОБА_7, тел.0975804727; 15) сума, форма та порядок оплати: 2800 б/н с НДС.

Крім того, як вірно проаналізовано місцевим господарським судом, згідно п. 19 вказаного договору-заявки сторони погодили, що Клієнт і Перевізник будуть звільнятися від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за договором, що з'явилася наслідком нездоланної сили (форс-мажорних обставин, визнані такими Торгово-Промисловою Палатою України).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України щодо законодавчого визначення та юридичного змісту договору про надання послуг, ч. 1 ст. 509 ЦК України щодо поняття зобов'язання, ч. 1 статті 526 ЦК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язання сторонами.

Встановлено господарським судом Тернопільської області при розгляді спору між сторонами також те, що на виконання умов договору-заявки № без номера від 10.09.08 вантаж для перевезення, (уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв.) був отриманий представником Виробничо-комерційне приватне підприємство «Тонус-плюс»та був завантажений вантажовідправником -товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський торговий дім»на транспорт відповідача 10.09.08 в м. Дніпродзержинську. Факт прийняття відповідачем вантажу до перевезення документально підтверджений товарно-транспортними накладними № ПТД05922 та № ПТД05920.

Належним чином досліджено господарським судом при розгляді спору між сторонами також акт про пожежу, складений 11.09.08 комісією у складі державного інспектора з пожежного нагляду Знам'янського району ОСОБА_6, понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та власника вантажівки ОСОБА_2. Зокрема, із вказаного акту вбачається, що 11.09.08 о 2 год. 20 хв. виникла пожежа за адресою: м.Знам'янка, автошлях Київ-Луганськ-Ізварино, 4 км; назва об'єкта причеп д.н.НОМЕР_2, 1995 року випуску, вантажний автомобіль НОМЕР_3, 1998 року випуску; власник: ОСОБА_2; місце виявлення пожежі: причеп бортовий д.н. НОМЕР_4 1995 року випуску; пожежу виявлено о 2 год. 20 хв. ; повідомлення про пожежу надійшло о 2 год. 40 хв. до підрозділу МНС України гр. ОСОБА_10О; пожежу ліквідовано залученими до гасіння силами та засобами пожежників о 5 год. 50 хв. 11.09.08. Вказаним актом також зафіксовано факт знищення пожежею товару - уніфлексу ЕПП 5040 кв.м, уніфлексу ЕКП сланець сірий 690 кв.м., власником якого є ВКП В«Тонус-плюсВ» директор ОСОБА_11, а також прицепу бортового марки FRUEHAUF кузов VFKTF34С1S3RA1743. Розмір прямих збитків встановлений в акті у сумі 206 354, 00 грн., з яких 138 354, 00 грн. - вантаж, 68 000, 00 грн. - причеп бортовий. Розмір побічних збитків, згідно акту, складає 13 000, 00 грн.

Вірно наголосив господарський суд першої інстанції також на тому, що причина пожежі в акті від 11.09.08 встановлена, а саме: загорання заднього правого колеса бортового причепа.

Досліджуючи питання причин виникнення пожежі, господарський суд першої інстанції також вірно проаналізував наявну в матеріалах справи копію висновку Державного інспектора з пожежного нагляду Знам'янського району старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_12 від 16.09.08, яким встановлено, що причиною виникнення пожежі стало руйнування рухомих вузлів та деталей внаслідок потрапляння в них чужорідних деталей, а саме загорання заднього правого колеса бортового причепа від попадання сталевого дроту в рухомі механізми заднього правого колеса бортового причепа.

Вірно проаналізував господарський суд також договір поставки № 39 від 08.01.08, укладений між ОСОБА_5 «Придніпровський торговий дім»(ОСОБА_13) та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Тонус-плюс»(Покупець), згідно з умовами п. 1.1 якого ОСОБА_13 зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Належним чином проаналізовано господарським судом п.п. 5.3, 5.4 Договору № 39 від 08.01.08 щодо умов оплати (100% передплата партії продукції, зазначеної в рахунку-фактурі ОСОБА_13, або, за домовленістю, з відстрочкою платежу до 30 днів). Проаналізовано в оскаржуваному рішенні на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (платіжні доручення № 25/7 від 25.07.08 та № 25/4 від 25.07.08) також факт проплати позивачем ОСОБА_13 - ОСОБА_5 «Придніпровський торговий дім»на підставі виставлених рахунків 188 052, 00 грн. В свою чергу, ОСОБА_13 10.09.08 передав у власність Покупця (позивача у справі) продукцію, а саме уніфлекс ЕПП в кількості 5040 м.кв. та уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м. кв., який, в подальшому був знищений в результаті пожежі. Вартість знищеного вантажу становить 97 221, 30 грн.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено додержання позивачем вимог, встановлених у ст. 925 ЦК України, якою передбачено, що позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. Так, У відповідності із вказаною нормою матеріального права, позивачем 25.09.08 було надіслано відповідачу претензію з вимогою протягом одного місяця з дня її одержання перерахувати вартість знищеного вантажу, що становить 97 221, 30 грн. та відшкодувати різницю по придбанню нового аналогічного, що становить 41 132, 70 грн. У відповіді від 20.10.08 на вказану претензію позивача відповідач зазначив про безпідставність його вимог у зв'язку із відсутністю вини перевізника у втраті вантажу.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення матеріальних збитків у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 97 221, 30 грн., місцевий господарський суд першої інстанції вірно застосував ч. 1 ст. 924 ЦК України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім того, господарський суд вірно застосував і ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт»щодо обов'язку автомобільного перевізника відшкодувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Колегія суддів наголошує, що згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник не відповідає за збереження, зокрема, вантажу за наявності обставин, що він не міг запобігти або усунення яких від нього не залежало. Крім того, згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Встановлено господарським судом першої інстанції також наявність вини перевізника у втраті вантажу. При цьому, вказаний висновок місцевого господарського суду ґрунтується на аналізі письмових пояснень водія ОСОБА_7 (працює водієм у відповідача згідно трудового договору № 19010801177), відібраних 11.09.08 державним інспектором з пожежного нагляду Знам'янського району лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_12, а також нормах п.п 12.1. пункту 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, абз. а п. 2.3., п. 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01, п. 7.3. ДСТУ 3649-97. «ЗАСОБИ ТРАНСПОРТНІ ДОРОЖНІ. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю», затверджені наказом Держстандарту України № 611 від 29.09.97. Вказаний висновок підтверджений також висновком № №4639/4640 від 22.02.09 комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваному рішенні господарського суду, щодо підставності позовних вимог Виробничо-комерційного приватного підприємства В«Тонус-ПлюсВ» про стягнення з відповідача 97 221, 30 грн. матеріальних збитків у вигляді вартості втраченого товару. При цьому відповідач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів відсутності своєї вини у знищенні вантажу ні при розголялді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Щодо позовних вимог Виробничо-комерційного приватного підприємства В«Тонус-ПлюсВ» про стягнення з відповідача матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого підприємством, у розмірі 32 000, 00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді позовних вимог в цій частині господарський суд першої інстанції вірно встановив, що у відповідності до п. 1.1. договору № 21/04 від 21.04.08 на виконання покрівельних робіт, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Московін», останній (Замовник) доручив, а позивач (Виконавець) зобов'язався виконати покрівельні роботи на об'єкті Замовника: об'єкт незавершеного будівництва по адресу м. Вінниця вул. Північна,9 (перша черга -площа покрівельних робіт 7 560 м.кв.).

Належним чином проаналізував суд першої інстанції положення, погоджені сторонами у п. 1.2. договору № 21/04 від 21.04.08, а саме щодо обов'язків Виконавця приймати замовлення від Замовника і виконувати покрівельні роботи згідно вимог ГОСТу і технічних умов; а також надавати матеріали згідно графіка поставок (додаткова угода № 1). У п.п. 3.1., 3.2., 4.1 сторони погодили початком робіт 21.04.08; закінченням робіт - 15.10.08 та встановили загальну вартість покрівельних робіт першої черги в сумі 1 600 000, 00 грн. Як вірно зазначено господарським судом в оскаржуваному рішенні, у п. 6.3. договору № 21/04 від 21.04.08, сторонами передбачена відповідальність Виконавця за невиконання графіку поставок і зрив строків виконання робіт у вигляді штрафу в розмірі двох процентів від суми Договору. Щодо графіку поставок покрівельних матеріалів, то його сторони закріпили в п. 1 додаткової угоди № 1 від 21.04.08 до договору № 21/04 від 21.04.08, а саме: уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 2 300 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 2 800 м.кв. до 30.08.08, уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 5 040 м.кв. до 10.09.08, уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 4 600 м.кв. до 01.10.08.

У зв'язку з порушенням позивачем у справі узгодженого графіку поставки (щодо поставки уніфлекс ЕКП сланець сірий в кількості 690 м.кв. та уніфлекс ЕПП в кількості 5 040 м.кв.), Замовником за договором № 21/04 від 21.04.08було скеровано Виконавця (позивачу у справі) претензії № 320/09 від 20.09.08 та № 23/09 від 23.09.08 з вимогою сплатити штрафні санкції згідно п.6.3. договору № 21/04 від 21.04.08, а саме 2% від суми договору, що складає 32 000 грн. Вказаний штраф позивачем було сплачено згідно платіжного доручення № 03/2-3 від 03.02.09.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним застосування місцевим господарським судом до правовідносин між сторонами положень ч. 1 ст. 224 ГК України щодо обов'язку відшкодування збитків учасником господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, ч. 2 ст. 224 ГК України щодо поняття збитків, ст. 225 ГК України щодо складу та розміру відшкодування збитків. На підставі аналізу вказаних норм матеріального права місцевим господарським судом вірно наголошено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати у вигляді штрафних санкцій сплачених іншим суб'єктам, що понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною. Беручи до уваги строк поставки покрівельних матеріалів, узгоджений в додатковій угоді № 1 від 21.04.08, а саме до 10.09.08, а також зважаючи на те, що договір-заявку без номера про надання одноразової транспортної послуги між сторонами у справі укладено лише 10.09.08, місцевий господарський суд вірно встановив відсутність причинового зв'язку між втратою товару, що перевозився відповідачем, та порушенням позивачем умов договору № 21/04 від 21.04.08 на виконання покрівельних робіт, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Московін», на підставі чого правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Виробничо-комерційного приватного підприємства В«Тонус-плюсВ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого підприємством у розмірі 32 000, 00 грн.

Щодо посилань скаржників як на відсутність вини перевізника у виникненні пожежі, так і на те, що підставою для застосування ОСОБА_5 «Москвін»штрафних санкцій стало не порушення строку поставки, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Таким чином, посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є безпідставними, документально не обґрунтованими, належним чином дослідженими господарським судом, а відтак, скаржники, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржників, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.10 у справі № 16/19-420 залишити без змін, апеляційні скарги -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

ОСОБА_14Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник