Постанова

від 15.09.2015 по справі 921/562/13-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 921/562/13-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І.Хабіб

суддів Л.С. Данко

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, №3.3-5/9539 від 19.08.2015

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2015 у справі № 921/562/13-г/16, винесену за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області від 09.12.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання наказу, виданого на виконання рішення господарського суду

у справі № 921/562/13-г/16

про солідарне cтягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної лінії № 03-1/33 від 12.03.2008 в сумі 9094110,23 грн, з яких 8538596,96 грн заборгованість по кредиту, 555513, 27 грн несплачених відсотків.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ», м.Київ

Боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Тернопіль

Боржник 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інтеграл», м.Тернопіль

За участю представників сторін:

стягувача: не з'явився

боржника 1: не з'явився

боржника 2: не з'явився

органу виконання: ОСОБА_2 - нач. відділу( довіреність в матеріалах справи);

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/562/13-г/16 розподілено до розгляду колегії у складі: головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.15 у склад колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Данко Л.С.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» звернулося до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області , в якій просило визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 09.12.2014, рєстраційний номер виконавчого провадження №45766180, про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 у справі № 921/562/13-г/16; зобов'язати відкрити виконавче провадження із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 у справі № 921/562/13-г/16 на підставі заяви ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" № 279 від 05.12.2014 та зазначенням в ній двох боржників: ТОВ "Інтеграл" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл".

29.05.2015 стягувач ( скаржник) подав доповнення до скарги.

Скаржник вважає, що постанова від 09.12.2014 (реєстраційний номер виконавчого провадження № 45766180) про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014, винесена з порушенням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачена альтернатива: зазначати одного боржника в наказі, або визначати в наказі обох боржників та їх солідарну відповідальність.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.06.15 у справі № 921/562/13-г/16 (суддя Хома С.О.) скаргу ТОВ «Компанії з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» задоволено. Доводи скаржника визнано правомірними. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області від 09.12.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), зобов'язано Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження та винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 № 921/562/13-г/16про солідарне стягнення з боржників ТОВ "Інтеграл" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" заборгованості.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження", постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.02.2012, постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 86 , 115, 116, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

При задоволенні скарги місцевий суд виходив з того, що наказ суду має відповідати резолютивній частині рішення; при солідарному стягненні з боржників видається один наказ; ч.2 ст.18 "Про виконавче провадження" передбачена мажливість зазначення у виконавчому документі про солідарне стягнення. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того суд вказав, що в Законі України «Про виконавче провадження» та в Положенні про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень відсутні норми, які б забороняли введення двох або більше боржників до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, вважає її неправомірною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Скаржник вважає, що судом неправильно застосовані положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у виконавчому документі зазначається, зокрема, найменування боржника, його місцезнаходження тощо, а не боржників. Також скаржник посилається на ст. 116 ГПК України та вказує, якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти декількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває у різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення , яка підлягає виконанню за даним наказом, та до того боржника, який зобов'язаний його виконати у певній частині.

Крім того, посилаючись Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджене наказом Мін'юсту України від 20.03.2003 №43/5, скаржник вказує що до Єдиного реєстру вносяться дані щодо боржника, а не боржників. Вважає, що суд проігнорував розділ 6 Інструкції користувача комп'ютерної програми « ВП - виконавець» , де зазначено, що у ком'ютерній програмі у вкладці «боржник» неможливо ввести дані щодо декількох боржників.

В судовму засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Стягувач та боржники відзиви на апеляційну скаргу не подали, явки своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому порядку.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2014 у справі № 921/562/13-г/16 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» до відповідача 1 -ТОВ «Інтеграл», м.Тернопіль та відповідача 2- ТОВ «НВФ «Інтеграл», м.Тернопіль про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1, а.с. 270-275).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2014 у справі № 921/562/13-г/16, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ В«ІнтегралВ» (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, код ЄДРПОУ 22604135) та ТОВ В«Науково-виробнича фірма В«ІнтегралВ» (46010, м. Тернопіль, вул.Текстильна, 28, код ЄДРПОУ 32220131) на користь ТОВ В«Компанія з управління активами В«ІЗІ ЛайфВ» (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 92/1, код ЄДРПОУ 35379813) заборгованість за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/33 від 12.03.2008 в сумі 9 094 110,23 грн., з яких 8 538 596,96 грн. - заборгованість по кредиту та 555 513,27 грн. - заборгованість по несплачених відсотках( т.2, а.с. 72-84).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 921/562/13-г/16( т.2, а.с. 122-127).

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.10. 2014 Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 20.11.2014 №921/562/13-г/16 про солідарне стягнення з ТОВ В«ІнтегралВ» та ТОВ В«Науково-виробнича фірма В«ІнтегралВ» на користь ТОВ В«Компанія з управління активами В«ІЗІ ЛайфВ» заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/33 від 12.03.2008 в сумі 9 094 110, 23 грн, з яких 8 538 596,96 грн - заборгованість по кредиту та 555 513,27 грн - заборгованість по несплачених відсотках, із строком пред'явлення його до виконання - до 28 жовтня 2015 року включно(т.2, а.с.88).

Стягувач- ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" пред'явив наказ до виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Тернопільській області від 09.12.2014 ВП № 45766180 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа - наказу господарського суду Тернопільської області № 921/562 / 13-г/16, виданого 20.11.2014, на підставі п.6 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону( т.3, а.с. 10).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною 5 статті 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частиною 4 названої ст. 116 ГПК України якщо судове рішення ухвалено на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває у різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом, та до того боржника, який зобов'язаний його виконати у певній частині.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, з наступними змінами та доповненнями, вказано, якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Про видачу одного наказу на виконання рішення суду про солідарне стягнення з боржників суми боргу вказано також в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 N 01-08/530, згідно з яким якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Згідно з ч.1 ст. 18 ЗУ « Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 2 ст.18 ЗУ « Про виконавче провадження» встановлено, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону ( п.6 ч.1 ст. 26 ЗУ « Про виконавче провадження»).

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 921/562/13-г/16 присуджено до стягнення солідарно з ТОВ В«ІнтегралВ» та ТОВ В«Науково-виробнича фірма В«ІнтегралВ» на користь ТОВ В«Компанія з управління активами В«ІЗІ ЛайфВ»заборгованість за кредитним договором. На виконання вказаної постанови Господарський суд Тернопільської області видав наказ від 20.11 2014 № 921/562/13-г/16 про солідарне стягнення з ТОВ В«ІнтегралВ» та ТОВ В«Науково-виробнича фірма В«ІнтегралВ» на користь ТОВ В«Компанія з управління активами В«ІЗІ ЛайфВ» заборгованості

Отже, наказ суду від 20.11 2014 № 921/562/13-г/16 відповідає як нормам ст.ст.84,116 ГПК України, так і нормам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду перешої інстанції про відсутність підстав, встановлених ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про неможливість відкрити виконавче провадження щодо двох боржників та його посилання на Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень та Інструкцію користувача комп'ютерної програми «ВП - виконавець», оскільки названі акти не можуть суперечити Закону чи змінювати його.

Водночас, відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» від 17 жовтня 2012 року N 9, з наступними змінами і доповненнями, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому у пункті 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 В«Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладено правову позицію, за якою вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Отже, господарський суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, не може відмовити в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним, однак в будь-якому разі має враховувати положення, викладене в названій вище постанові пленуму Вищого господарського суду України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012 у справі №4/73.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання доводів стягувача правомірними та про задоволення скарги. Однак суд мав не скасовувати постанову державного виконавця, а мав визнати її недійсною.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що п.3 резолютивної частини ухвали належить змінити, замість скасувати постанову державного виконавця, вказати визнати недійсною постанову. В решті ухвалу належить залишити без змін.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування ухвалита для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 104, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2015 у справі №921/562/13-г/16 в частині пункту 3 резолютивної частини ухвали змінити, замінивши слово «скасувати» словами «визнати недійсною». В решті ухвалу залишити без змін.

2 . У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 21.09.2015

ОСОБА_3 Хабіб

Суддя Л.С. Данко

Суддя Я.О. Юрченко