Постанова

від 21.09.2015 по справі 1708/1174/12

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1708/1174/12

ПОСТАНОВА

21.09.2015року суддя Здолбунівського районного суду ОСОБА_1 розглянувши апеляцію прокурора, який приймав участь у справі на вирок Здолбунівського районного суду на вирок Здолбунівського районного суду від 24 квітня 2015 року,

встановив:

Вироком Здолбунівського районного суду від 24 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів по ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання:

по ч.3 ст.212 КК України із застосуванням ст.69 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна;

по ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст.74 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до вимог ст.75 КК України засуджену від призначеного покарання звільнено з іспитовим строком 1 (один) рік та зобов`язано ОСОБА_2 згідно вимог ст.76 КК України не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановою Здолбунівського районного суду від 03 вересня 2015 року апеляцію прокурора було залишено без руху та надано термін для виконання вимог ст.350 КПК України.

17 вересня 2015 року прокурором було подано апеляцію, проте недоліки на які зазначалося в постанові суду від 03.09.2015р. усунуті не були.

Так, в апеляції прокурор знову ж вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м`якості і при цьому, просить призначити більш суворе покарання, а саме: у вигляді штрафу, яке за своїм видом є більш м`яке ніж позбавлення волі до якого засуджена ОСОБА_2 .

В апеляції прокурор посилається, як на підстави, передбачені ст.373 КПК України, щодо зміни вироку, так і на підстави, передбачені ст.378 КПК України, щодо скасування вироку, хоча в резолютивній частині апеляції просить скасувати вирок суду та постановити новий.

Крім того, в апеляції прокурор просить засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України за якою вона не обвинувачувалася та засуджена не була, жодним чином не аргументуючи зміну кваліфікації в апеляції.

Також, в апеляції прокурор просить засудити ОСОБА_2 за ч. 1 ст366 КК України, а звільнити від призначеного покарання на підставі ст.49 КК України вже за ч.2 ст.366 КК України.

Крім того, прокурор в апеляції не послався на аркуші справи, на яких містяться докази.

Таким чином, прокурор не усунув недоліки вказані, як в постанові Здолбунівського районного суду від 03.09.2015р., так і в постанові апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2015 року.

Відповідно до змісту ч.2 ст.352 КПК України якщо у визначений строк, вимоги передбачені ст.350 КПК України не будь виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст.350, 351 КПК України, -

постановив:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у справі на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2015 року визнати такою, що не підлягає розгляду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти діб.

Суддя