Ухвала

від 11.01.2010 по справі 2-371/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого

суддів Франовської К.С.

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

при секретарі судового

засідання ОСОБА_3

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Попільнянського районного суду від 21 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи с.Андрушки Попільнянського р-ну Житомирської області про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення розрахунку при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу, зобов’язання видачі довідки та трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У травні 2009 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що з 22 січня 2009 р. працював у відповідача на посаді слюсаря. 18 квітня 2009 р. подав заяву про^звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та зазначив одну з причин звільнення - стан здоров’я, проте медичної довідки на підтвердження стану здоров’я не надав. Причину звільнення з роботи згідно вимог ст.38 КЗпП України - „за власним бажаннямВ» , позивач вважає неправильною і бажає її змінити на - „у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працюВ» , так, як в період роботи власник не виконував законодавства про оплату праці. При звільненні відповідач не видав йому трудової книжки, не провів розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП, та в порушення вимог ст.49 КЗпП не видав йому довідки про роботу та заробітну плату. Крім того, позивач зазначив, що такими діями відповідача йому завдано моральних страждань. У зв’язку з викладеним позивач просив змінити формулювання причини звільнення його з роботи із „звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП УкраїниВ» на „звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працюВ» , змінити дату звільнення з 18.04.2009 року на день вирішення справи в суді; стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі з січня по квітень 2009 p., вихідну допомогу в розмірі 3-х місячного середнього заробітку, розрозміру заробітної плати та видати трудову книжку, відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Рішенням Попільнянського районного суду від 21 жовтня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи на користь ОСОБА_5 721 грн. 92 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 100 грн. моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, зазначає позивач, суд при розгляді його позовної вимоги про видачу трудової книжки не звернув уваги на запис у книзі обліку і руху трудових книжок щодо реєстрації трудової книжки і дійшов помилкового висновку про її відсутність у зв’язку відсутністю обліку серії та номеру трудової книжки, хоча трудові книжки старого зразку не містять серії та номеру. Також позивач зазначає, що підтвердженням наявності трудової книжки у відповідача є нарахування коштів у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності, виходячи з трудового стажу.

Крім того, позивач вказує, що суд не звернув уваги на невиплату йому заробітної плати за один робочий день у березні 2009 p., 6 днів у квітні 2009 р. та не нарахування йому заробітної плати у подвійному розмірі у святкові та неробочі дні; не врахував положення ст.2 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 серпня 1995 р. „Порядок обчислення середньої заробітної платиВ» та неправильно визначив середній заробіток та дату звільнення; не навів мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання видачі довідки про роботу.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з таких підстав.

Відмовляючи у позові в частині вимог про повернення трудової книжки та внесення в неї запису про роботу, суд першої інстанції інстанції виходив з того, що при прийнятті позивача на роботу трудову книжки він не подав. Такий висновок грунтується на матеріалах справи.

Зокрема, як вбачається з книги обліку руху трудових книжок, запис про одержання відповідальним працівником відділу кадрів трудової книжки від позивача при оформленні його на роботу відсутній. Разом з тим, проти прізвища ОСОБА_5 у книзі обліку і руху трудових книжок відповідальною особою зроблена помітка „без трудової „.

Складениий 23.02.09p. акт свідчить про те, що ОСОБА_5, поступаючи на роботу, трудову книжку не здав, посилаючись на неможливість її одержання на попередньому місці роботи (а.с.17).

Безпідставними є доводи позивача про невиплату зарплати у подвійному розмірі за роботу у вихідні дні та ненарахування заробітної плати за один робочий день у березні та 6 днів у квітні 2009 року. Як свідчать платіжні документи, нарахування заробітної плати здійснено у встановленому порядку за відпрацьований час, на підставі табелів обліку робочого часу та нарядів на виконані роботи (а.с.30-36).

Що стосується компенсації за невикористані 4 дні невикористаної відпустки, то така компенсація ОСОБА_5 при звільненні нарахована і виплачена з урахуванням проведеної натуральної оплати праці.

Правильним є рішення місцевого суду і у частині відмови позивачу у задоволенні вимог про видачу відповідачем довідки про роботу, оскільки, як встановив суд, спір щодо видачі вказаної довідки між сторонами відсутній.

Підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення не встановлено.рахунок при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку, зобов’язати відповідача надати довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і

розміру заробітної плати та видати трудову книжку, відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Рішенням Попільнянського районного суду від 21 жовтня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи на користь ОСОБА_5 721 грн. 92 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 100 грн. моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, зазначає позивач, суд при розгляді його позовної вимоги про видачу трудової книжки не звернув уваги на запис у книзі обліку і руху трудових книжок щодо реєстрації трудової книжки і дійшов помилкового висновку про її відсутність у зв’язку відсутністю обліку серії та номеру трудової книжки, хоча трудові книжки старого зразку не містять серії та номеру. Також позивач зазначає, що підтвердженням наявності трудової книжки у відповідача є нарахування коштів у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності, виходячи з трудового стажу.

Крім того, позивач вказує, що суд не звернув уваги на невиплату йому заробітної плати за один робочий день у березні 2009 p., 6 днів у квітні 2009 р. та не нарахування йому заробітної плати у подвійному розмірі у святкові та неробочі дні; не врахував положення ст.2 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 серпня 1995 р. „Порядок обчислення середньої заробітної платиВ» та неправильно визначив середній заробіток та дату звільнення; не навів мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання видачі довідки про роботу.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з таких підстав.

Відмовляючи у позові в частині вимог про повернення трудової книжки та внесення в неї запису про роботу, суд першої інстанції інстанції виходив з того, що при прийнятті позивача на роботу трудову книжки він не подав. Такий висновок грунтується на матеріалах справи.

Зокрема, як вбачається з книги обліку руху трудових книжок, запис про одержання відповідальним працівником відділу кадрів трудової книжки від позивача при оформленні його на роботу відсутній. Разом з тим, проти прізвища ОСОБА_5 у книзі обліку і руху трудових книжок відповідальною особою зроблена помітка „без трудової „.

Складениий 23.02.09p. акт свідчить про те, що ОСОБА_5, поступаючи на роботу, трудову книжку не здав, посилаючись на неможливість її одержання на попередньому місці роботи (а.с.17).

Безпідставними є доводи позивача про невиплату зарплати у подвійному розмірі за роботу у вихідні дні та ненарахування заробітної плати за один робочий день у березні та 6 днів у квітні 2009 року. Як свідчать платіжні документи, нарахування заробітної плати здійснено у встановленому порядку за відпрацьований час, на підставі табелів обліку робочого часу та нарядів на виконані роботи (а.с.30-36).

Що стосується компенсації за невикористані 4 дні невикористаної відпустки, то така компенсація ОСОБА_5 при звільненні нарахована і виплачена з урахуванням проведеної натуральної оплати праці.

Правильним є рішення місцевого суду і у частині відмови позивачу у задоволенні вимог про видачу відповідачем довідки про роботу, оскільки, як встановив суд, спір щодо видачі вказаної довідки між сторонами відсутній.

Підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 313-315 ЦПУ України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.