Постанова

від 11.10.2011 по справі 2а-2667/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р. Справа № 5478/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дітям війни, -

ВСТАНОВИЛА

13 березня 2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни відповідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2006-2008 років в сумі 3902,91 грн., зобов'язання відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії здійснювати підвищення пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісяця.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо невиплати у підвищенні розміру пенсії позивачу як дитині війни протиправними, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за 2007-2008 роки з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт не погоджується з винесеною постановою суду, вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195 «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми, суд не з'ясував чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок Пенсійного фонду для виплати їх особам, які мають статус дитини війни, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право Пенсійний Фонд проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню з 09 липня по 31 грудня.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22 травня по 31 грудня.

Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Оскільки з 01.01.2009 року відсутні обмеження щодо здійснення виплат згідно зі статтею 6 Закону № 2195, - позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії до припинення або обмеження права на таке.

Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позовна вимога про стягнення з відповідача конкретних сум спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2009 року справі № 2-а-2667/09 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 09.07-31.12.2007 року й нараховувати та виплачувати з 22.05.2008 року до припинення або обмеження права на таке в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: І.В. Глушко

ОСОБА_2