Рішення

від 11.02.2010 по справі 2-15/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

апеляційний суд черкаської області

Справа № 22ц-181 2010 р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія 26 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючої Магди Л.Ф.

суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.

при секретарі Іскрі І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Сарнівської сільської ради, третьої особи -приватного нотаріуса Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області про визнання недійсним рішення сільської ради, свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання права власності на частину Житлового будинку з надвірними спорудами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судова палата, -

встановила:

29.10.2008 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору дарування частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті 24.09.1993 року матері ОСОБА_6.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював предмет та підстави своїх вимог і за № 9605 від 12.10.2009 року надійшло уточнення, відповідно до якого після огляду інвентарної справи, йому стало відомо, що рішенням Сарнівської сільської ради № 22 від 21.11.2005 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» було оформлено право власності на ім'я ОСОБА_7 на житловий будинок в с. Сарни по вул. Щорса, 45. 28.12.2005 року видано Свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 087371 на ім'я ОСОБА_7 30.12.2005 року ОСОБА_7 подарував житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами під № 45, розташований по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району, ОСОБА_3. Договір зареєстровано за № 3807. Вважає, що рішення Сарнівської сільської ради № 22 від 21.11.2005 року, Свідоцтво про право власності від 28.12.2005 року та Договір Дарування від 30.12.2005 року порушують його законні права, через наступне: відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору (ст. 121 ЦК УРСР). Згідно довідки виконкому Сарнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 403/82 - 23 від 08 жовтня 2009 року станом на 16.12.1993 року в погосподарському № 258 були зареєстровані: ОСОБА_7, голова двору, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно архівної довідки Трудового архіву Монастирищенського району № 677 від 27.11.2008 року ОСОБА_4 працював фуражиром колгоспу «Перемога» с. Сарни Монастирищенського району із 01.01.1988 року до 31.12.1991 року. Із 01.01.1992 року до 31.12.2001 року працював трактористом КСП «Сарнівське», СТОВ «Аграрник» с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області. Підстава: Фонд КСП «Сарнівське», книги обліку трудового стажу та книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1988 - 2001 роки. Зі складу членів колгоспного двору він не виходив, будь - яких заяв про відмову від своєї частки у майні не подавав. До теперішнього часу продовжує користуватися господарськими спорудами даного будинку - вирощує худобу. Просив визнати недійсним рішення Сарнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 22 від 21.11.2005 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.12.2005 року серія ЯЯЯ № 087371; визнати недійсним договір дарування житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами під № 45 по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області; визнати за ним, ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку із надвірними спорудами під № 45 по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 року позов задоволений частково.

Визнані рішення Сарнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської і області № 22 від 21.11.2005 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.12.2005 року серії ЯЯЯ № 087371, договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами під № 45 по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області частково недійсними.

Визнане право власності ОСОБА_4 на 1/9 частину житлового будинку - А, з надвірними спорудами: хлів-Б, прибудова -б, хлів - В, хлів - г, вбиральня - Д, хлів - Ж, льох - з, хлів - Е, л кухня - Л, воріт з хвірткою - №1, криниці - К, під № 45 по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району Черкаської області. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення як незаконне і необгрунтоване та відмовити у задоволенні позову, постільки суд неповно дослідив всі обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд безпідставно вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сарнівської сільської ради № 22 від 21.11.2005 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» було оформлено право власності на ім'я ОСОБА_7 на житловий будинок в с. Сарни по вул. Щорса, 45. 28.12. 2005 року, видано Свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 087371 на ім'я ОСОБА_7 30.12.2005 року ОСОБА_7 подарував житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами під № 45, розташований по вул. Щорса в с. Сарни Монастирищенського району, ОСОБА_3. Договір зареєстровано за № 3807. Від ОСОБА_7, який помер 21.12.2008 року та від ОСОБА_3 надійшло заперечення на позовну заяву № 11482 від 11.12.2008 року, відповідно до якого вони вважають, що в позові про визнання права в порядку спадкування слід відмовити за безпідставністю та у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із позовом. Вважають, що позивач пропустив строк позовної давності, так як вибув із двору в помешкання співмешканки ОСОБА_10 у 1998 році, із якою проживають однією сім'єю до цього часу, мають дочку ОСОБА_11. Також вважають, що реєстрація позивача по господарській книзі по вул. Щорса, 45, хоч фактично позивач проживає в будинку по вул. Щорса, 47, який рахується за ОСОБА_10, формально не породжує правових наслідків: володіння, користування житловим будинком. Він не користується, не володіє будинком з 1998 року, усвідомлюючи, що право власності на будинок реалізує він, ОСОБА_3. Більш того, ОСОБА_4 впродовж трьох останніх років бачив, що він ОСОБА_3, проводить капітальний ремонт будинку, внутрішні роботи, кваліфікуються, як євроремонт, однак не пред'являв вимог щодо визнання права за ним на частку в будинку. Тільки тепер, зважаючи на поліпшення домоволодіння, витрати на яке перевищують вартість самого володіння в сільській місцевості, ОСОБА_4 вирішив поліпшити своє матеріальне становище за рахунок брата ОСОБА_3. ОСОБА_4 не працює більше 10 років. Він же працює вахтовим методом, переносить складності, ущемлення для себе та сім'ї, за для забезпечення належного рівня життя. Строк позовної давності пропущений без поважної причини, що є підставою у відповідності до ст. 80 ЦК України в редакції 1963 року для відмови у позові. Просив постановити рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю та за пропуском строку позовної давності.

Згідно довідки № 373 від 08.12.2008 року Сарнівської сільської ради соціальний тип двору сім'ї ОСОБА_4 був колгоспний і таким рахувався до 2000 року (а.с. 107);

Положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

Відповідно до довідки Сарнівської сільської ради від 7.02.2009 року ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_6 не приймав участі у ремонті буд. № 45 по вул. Щорса, спільного господарства не вів, земельний податок не сплачував. На сьогоднішній день в будинку не проживає, спільного господарства не веде (а.с. 178).

Згідно довідки № 264 від 21.07.2008 року ОСОБА_4 постійно проживав у спірному будинку до 1998 року (а.с. 7).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк позовної давності не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 121 ЦК України у редакції 1963 року, яка виключена відповідно до Закону України від 16.12.1993 року, при відсутності згоди спір про володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг 16 років.

Після досягнення позивачем ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття та припинення колгоспного двору позивач позов про виділ чи розділ колгоспного двору не подавав і звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частину майна як член колгоспного двору тільки 12.10.2009 року, після смерті матері 24.09.1993 року свідоцтво про право на спадщину не оформляв, у 1998 року вибув з двору на інше постійне місце проживання і не претендував на частину майна.

Відповідно до вимог статті 75, 76 ЦПК у редакції 1963 року позовна давність застосовується в обов'язковому порядку судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 не надав суду жодних доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності, після досягнення повноліття та припинення колгоспного двору, тому колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення районного суду від 18.11.2009 року та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80 ЦК УРСР, ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України судова палата, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.11.2009 рою скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Сарнівської сільської ради, третьої особи - приватного нотаріуса Монастирищенського районного нотаріального округу Черкаської області про визнання недійсним рішення сільської ради, свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання права власності на частину Житлового будинку з надвірними спорудами відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі 2 місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді