Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/21945/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/21945/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" до державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України", третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" про стягнення 16293597,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Діденко Н О. (довіреність № 15/15 від 17.03.2015);

від відповідача – не з'явилися

від третьої особи - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 16293597,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 16.05.0214 № 16/05, укладеної з ТОВ "Укрбудконтракт", набув право вимоги до відповідача по договору підряду № від 31.07.2012 № ДП/12013 у сумі 8631866,51 грн, а також за прострочення сплати борну позивач заявляє до стягнення 606595,55 грн пені, 6442154,25 грн інфляційних втрат, 612980,77 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2015.

Ухвалами суду від 16.09.2015 та від 09.10.2015 відкладався розгляд справи на 09.10.2015 та на 21.10.2015.

08.10.2015 представник позивача через відділ діловодства суду подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 8631866,51 грн основного боргу, 611084,62 грн пені, 6442154,25 грн інфляційних втрат та 616245,88 грн 3 % річних.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 21.10.2015 не з'явилися

У судовому засіданні 21.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.07.2012 між державним підприємством "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України" (відповідач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" (третя особа, генпідрядник) укладено договір № ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва (договір підряду).

Генпідрядник зобов'язується виконати, а замовник оплатити будівельно-монтажні роботи з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва (п. 1.1 договору підряду).

Ціна цього договору, згідно з протоколом погодження договірної ціни та договірною ціною становить 291593196,67 грн, крім того ПДВ 20% - 58318639,33 грн, загальна вартість – 349911836,00 грн, в тому числі:

- на 2012 рік – 133246980,00 грн, крім того ПДП 20% - 26649396,00 грн, загальна вартість – 159896376,00 грн;

- на 2013 рік – 158346216,67 грн, крім того ПДВ 20% - 31669243,33 грн, загальна вартість – 190015460,00 грн (п. 3.1 договору підряду).

Ціна цього договору динамічна та може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору підряду).

Генпідрядник виконує, а замовник оплачує 1 етап робіт відповідно до тендерної пропозиції генпідрядника та до погодженого календарного графіку виконання та фінансування робіт, за умови відстрочки платежів до 120 календарних днів за фактично виконані роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) (п. 4.1 договору підряду).

Остаточна оплата робіт за цим договором, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 „Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва”, у розмірі 5% від вартості фактичної будівельно-монтажних робіт за цим договором здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації крім випадків передбачених п. 4.5 договору (п. 4.3 договору).

Заявлена до стягнення сума заборгованості за договором підряду, яку третя особа переуступила позивачу виходить з актів приймання виконаних будівельних робіт за 2012 рік та початок 2013 (на суму 37880,40 грн), а тому суд дійшов висновку, що наявні акти не можуть свідчити про завершення робіт по договору. Таким чином, відсутні підстави для встановлення судом наявності акту готовності об'єкта до експлуатації для вирахування 5% вартості фактичної будівельно-монтажних робіт в разі його відсутності.

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за цим договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок (п. 4.5 договору підряду).

Суд зазначає, що сам факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

При цьому, на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності вказав Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004).

До того ж, суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, третьої особою були виконані підрядні роботи згідно договору підряду на суму 8725770,38 грн, а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2012 № 11-1, від 20.12.2012 № 12-3, від 20.12.2012 № 12-1 від 28.02.2013, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також тертя особа поставила відповідачу будівельні матеріали на суму 6096,13 грн, що підвереджується видатковою накладною від 13.02.2013 № 3.

Проте, відповідач за виконані підрядні роботи та поставлені матеріали розрахувався частково на суму 100000,00 грн, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8631866,51 грн.

Так, згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що за договором підряду строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт настав: по актами приймання виконаних будівельних робіт: від 28.11.2012 № 11-1 строк настав 27.03.2013, від 20.12.2012 № 12-3, від 20.12.2012 до 18.04.2013, від 28.02.2013№ 12-1 до 27.06.2013.

Строк оплати за видатковою накладною від 13.02.2013 № 3 є дата поставки матеріалів – 13.02.2013 у відповідності до статті 692 ЦК України, оскільки іншого строку оплати за поставлені матеріали в договорі не встановлено.

16.05.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" (первісний кредитор, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № 16/05, умовами якого передбачено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова. 33/43 у Голосіївському районі м. Києва від 31.07.2012 № ДП/12-13 року, укладеним між первісним кредитором та державним підприємством "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України" (договір відступлення права вимог).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати та отримати від боржника заборгованість у розмірі 8631866,51 грн за основним договору (п. 1.2 договору відступлення права вимоги).

Цей договір є невід'ємною частиною основного договору та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором (п. 4.1 договору відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від 16.05.2014 № 16-06/01, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення в цінний лист та повідомлення про отримання кореспонденції.

Проте, відповідач заборгованість перед позивачем у розмірі 8631866,51 грн за договором про відступлення права вимоги не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, зокрема погашення заборгованості у розмірі 8631866,51 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що третя особа виконала свої зобов'язання за договором належним чином, зокрема, всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень по актам приймання виконаних будівельних робіт та згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати.

Відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого заборгував цесіонарію 8631866,51 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини у невиконанні зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8631866,51 грн обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 611084,62 грн пені нарахованої за період з 29.03.2013 по 12.12.2013.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 договору підряду у випадку несвоєчасної оплати робіт згідно з цим договором, за виключенням настання обставин, передбачених п. 4.5 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені невірно зазначено дату початку нарахування пені та не враховано шестимісячний строк нарахування пені по деяким простроченим платежам.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені, з урахуванням часткової оплати та в рамках періоду визначеному позивачем.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн)Період простроченняЗагальна сума пені

1561871,1010.04.2013-27.09.2013103083,49

3488002,0519.04.2013-18.10.2013243395,65

3538016,8319.04.2013-18.10.2013246885,55

37880,4028.06.2013-27.12.20132516,71

6096,1313.06.2014-14.08.2013146,98

Таким чином, суд задовольняє стягнення з відповідача пені в розмірі 596028,38 грн відповідно до власного розрахунку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 616245,88 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.03.2013 по 21.08.2015 та збитків від інфляції в розмірі 6442154,25 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з травня 2013 по травень 2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3% річних та збитків від інфляції наданого позивачем, судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних та збитків від інфляції невірно зазначено дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції по деяким простроченим платежам.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок 3% річних, з урахуванням часткової оплати.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняЗагальна сума 3% річних

1561871,1010.04.2013-21.08.2015110914,24

3488002,0519.04.2013-21.08.2015245115,76

3538016,8319.04.2013-21.08.2015248630,50

37880,4028.06.2013-21.08.20152444,06

6096,1313.06.2014-21.08.2015400,84

Таким чином, суд задовольняє стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 607505,40 грн відповідно до власного розрахунку.

При розрахунку збитків від інфляції на суму заборгованості, судом вирахувано суму збитків від інфляції, яка є більшою за суму збитків від інфляції заявленою позивачем у позові.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 6442154,25 грн, визначеному позивачем.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України" (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7, ідентифікаційний код - 37403126), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Срфіївська Борщагівка, вул. Волошкова, 42/2, офіс 1, ідентифікаційний код - 33776341) 8631866,51 грн (вісім мільйонів шістсот тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят шість грн 51 коп.)– заборгованості, 596028,38 грн (п'ятсот дев'яносто шість тисяч двадцять вісім грн 38 коп.) пені, 607505,40 грн (шістсот сім тисяч п'ятко п'ять грн 40 коп.) 3% річних, 6442154,25 грн (шість мільйонів чотириста сорок дві тисячі сто п'ятдесят чотири) збитків від інфляції та 72973,32 грн (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят три грн 32 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 27.10.2015.

Суддя                                                                                          Я.А. Карабань