Постанова

від 10.11.2010 по справі 2а-2776/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

Дніпровський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 22-61-36

П О С Т А Н О В А

10 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Рябової О.Д.,

при секретарі Дроздовій Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України Дніпровського району м. Херсона, про спонукання до виконання дій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на підставі ст.1 абз.2 розділу І, є дитиною війни. На підставі ст.6 розділу 2 та ст.1 розділу 4 цього Закону їй повинна з 01.01.2006 року щомісячно виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачі всупереч вимогам ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не нараховує їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого законодавством та провести відповідні виплати за період з 01.01.2007р. по 01.10.2010р. за рахунок Державного бюджету України та зобов'язати відповідача з 01.10.2010р.нарахувати та виплачувати пенсію відповідно до норм законодавства; судові витрати покласти на відповідача.

Під час проведення попереднього судового засідання позивач змінила позовні вимоги, просила суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона щодо не нарахування надбавки до пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за 2010 рік в межах шестимісячного строку до дня звернення з позовом до суду; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона здійснити перерахунок надбавки до пенсії з урахування підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за 2010 рік в межах шестимісячного строку до дня звернення з позовом до суду.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про слухання справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала заяву про слухання справи без їх участі. Надала письмові заперечення проти позовних вимог, пояснивши, що визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни» має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту, окрім того, бюджетом Пенсійного фонду не передбачено кошти на зазначені соціальні допомоги.

На підставі ч.4 ст.122 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ОСОБА_1, 05.03.1939р.н., відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни та їй на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та паспорті позивача, копії яких є в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.

У 2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV, то вони є безпідставними.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Не визначеність у Законі іншого, ніж вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом «дитина війни», не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недоречними та судом до уваги не приймається.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону № 2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про прояв відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону № 2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава бере на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов'язків, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи наведене, законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період який враховує 6 - ти місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України і на день звернення до суду, тобто з 20.04.2010 року по 20.10.2010 року.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача щомісяця провадити нарахування та забезпечити виплату з 01.10.2010 року щомісячної державної допомоги до пенсії як В«дитині війниВ» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначати відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.22, 46, 150 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 160, 162, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м.Херсона про зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона щодо не нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 20.04.2010 року по 10.11.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 20.04.2010 року по 10.11.2010 року з урахуванням вже проведених нарахувань та виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя Рябова О.Д.