Вирок

від 12.12.2007 по справі 1-179/07

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-179/07

Вирок

Іменем України

12 грудня 2007 рокуКомсомольський міський суд

Полтавської області

в складі головуючого суддіОкунь Т.В.

при секретаріГончар С.Т.

з участю прокурораПожарова О.О..

захисникаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Комсомольську кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого в силу ст.89, за ч. 1 ст. 122 КК України,

Встановив:

Підсудний вчинив умисний злочин середньої тяжкості за таких обставин:

07 січня 2007 року близько 20-00 год. ОСОБА_2 знаходячись біля 3-го під'їзду будинку №27 по вул. Миру в м. Комсомольську, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_3, у відповідь на зауваження потерпілого, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком в область голови, та завдав удару ногою по нозі потерпілому, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої голені.

Свою вину в пред'явленому обвинуваченні підсудний визнав. Підтвердив суду, що 07 січня 2007 року він, разом із своїм знайомим ОСОБА_4, при виході із власного під'їзду посварився з потерпілим через зроблене тим зауваження та погрозу побити їх обох. Підізвавши їх до себе, потерпілий, який знаходився в нетверезому стані і сидів на лавочці почав погрожувати їм з ОСОБА_4 розправою і на його пропозицію "піти проспатися" наніс удар в область обличчя. Між ними зав'язалась бійка, в яку втрутились також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Бійка припинилась лише коли потерпілий упав долу і втратив свідомість.

Потерпілий суду також підтвердив, що сварка почалася через зроблене ним зауваження підсудному, який є його сусідом, з приводу того, що він разом із своїми приятелями смітять у під'їзді. Потерпілий показав, що він саме сидів на лавочці, коли хлопці вийшли з під'їзду. Через виниклу суперечку ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком по голові, а він обхватив його за тулуб. Підсудний наніс йому сильний удар по нозі, від чого він відчув дуже сильний біль, а потім підбіг іще один хлопець і почав наносити удари яким-то твердим предметом по голові. Від болю в нозі та нанесених по голові ударів він упав долу і втратив свідомість. Прийшов до тями вже лежачі на лавочці. Якісь незнайомі хлопці довели його до квартири. На його прохання сусідка визвала швидку. Претензій матеріального характеру до підсудного не має.

Факт нанесення підсудним тілесних ушкоджень потерпілому, в т.ч. завдання удару ногою, був підтверджений суду свідком ОСОБА_4, а за наслідками показань, даних ним під час відтворення події злочину ( а.с. 132-137) , судово-медичним експертом підтверджений механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, який не протирічить об'єктивним судово-медичним даним, отриманим при судово-медичній експертизі потерпілого ОСОБА_3 ( а.с. 140).

За висновком судово-медичної експертизи ( а.с. 78-79 ) тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої голені із зміщенням кістних відломків утворилось від дії тупих предметів, і за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що викликало тривалий розлад здоров'я. Згадане тілесне ушкодження не є характерними для падіння тіла з висоти власного росту як при наданні тілу прискорення так і без

2

нього. Допитаний в суді в порядку ст.311 КПК України експерт, що проводив судово-медичну експертизу по справі не виключив можливість заподіяння згаданого тілесного ушкодження внаслідок удару ногою, взутою у взуття. .

Враховуючи, що умисел підсудного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, відповідальність в даному випадку настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне, тобто дії підсудного, які виразились в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесного ушкодження, органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний ОСОБА_2 злочин не є тяжким і тяжких наслідків від скоєного не настало.

За висновком ЛКК ОСОБА_2 практично здоровий, працездатний, не потребує примусового лікування від наркоманії та алкоголізму.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

За місцем навчання підсудний характеризується як учень з низьким рівнем знань та вихованості. До трудової діяльності відноситься безвідповідально, проявляючи неорганізованість. Має чисельні пропуски занять без поважних причин. Емоційно вразливий. Переважний настрій -байдужість до всього, що відбувається довкола.

За висновком психолого-психіатричної експертизи ( а.с. 85) ОСОБА_2 психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав і не страждає, виявляє ознаки наслідків раннього органічного ураження ЦНС з психопатизацією особистості. Під дію п.п.2,3 ст.19 та ст..20 КК України не підпадає.

Проживає в сім'ї з матір'ю. Батько проживає окремо і у участі у вихованні дитини не приймає.

Враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного ОСОБА_2, приймаючи до уваги факт вчинення злочину в неповнолітньому віці, що дає суду можливість визнати дані обставини в якості пом'якшуючих покарання, і таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи підсудного, яка щиро розкаявся та визнав свою вину, що розцінено судом в якості його позитивної характеристики, суд, приймаючи до уваги, що призначення покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КК України в даному випадку є недоцільним, вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України, шляхом призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 50 КК України та приймаючи до уваги, що покарання наряду з іншим має на меті виправлення засудженого, суд, з врахуванням працездатності підсудного та стану його здоров'я, вважає, що найбільш дієвим заходом примусу до штука Д.О., що сприятиме його виправленню, має бути призначений реальний вид покарання у вигляді громадських робіт з врахуванням особливостей, передбачених ст. 100 КК України.

Питання про речові докази вирішене судом у відповідно до вимог ст.81 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України з застосуванням ст..69 КК України до 100 годин громадських робіт.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі - карту Черкаської області залишити потерпілому, як йому належну.

На вирок суд протягом 15 днів з часу проголошення вироку може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області.