Постанова

від 09.10.2009 по справі 2-а-2284/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 2-а-2284/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2009 року м. Сімферополь

Суддя Центрального районн ого суду м. Сімферополя Автон омної Республіки Крим Тимо шенко К.Г. розглянувши у пор ядку письмового провадження адміністративну справу за п озовною заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Центральному райо ні м. Сімферополя АРК про визн ання дій неправомірними, про зобов' язання нараховувати щомісячну соціальну держав ну допомогу та її стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до с уду з позовом до Управління П енсійного Фонду України у Це нтральному районі м. Сімферо поля АРК про визнання дій неп равомірними, зобов' язання н араховувати йому щомісячну с оціальну державну допомогу та її стягнення за період з 01.01.2007 року по 31.07.2009 року у розмірі - 4.226 грн. 40 коп., та з серпня 2009 року.

Свої вимоги позивач мотиву є тим, що йому, як дитині війни , відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соц іальний захист дітей війни» належить право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віко м.

У порушення норм закону від повідач ухиляється від нарах ування та сплати даної допом оги позивачу, у зв' язку з чи м він вимушений звернутися д о суду.

Крім цього, ОСОБА_2 просить поновити йому стро к позовної давності, оскільк и про те, він має право на таку допомогу дізнався лише післ я ухвалення 09.07.2007 р. відповідног о Рішення Конституційного Су ду України із засобів масово ї інформації.

Позивач ОСОБА_2 у письмовому клопотанні до с уду просив розглянути справи у його відсутності у порядку письмового провадження, поз овні вимоги підтримав у повн ому обсязі.

Представник відповідача з а дорученням від 29.04.2009 року за № 4279\09-5 Довгополюк М.А. - так ож надала до суду письмове кл опотання та заперечення на п озов, просила розглянути спр ави у її відсутності у порядк у письмового провадження, у з апереченнях на позов просила відмовити у задоволенні поз ову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали спр ави та дослідивши надані док ази, приходжу до висновку, що в имоги ОСОБА_2 час тково обґрунтовані та підля гають частковому задоволенн ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС Укр аїни у справах щодо оскаржен ня рішень, дій чи бездіяльнос ті суб' єктів владних повнов ажень адміністративні суди п еревіряють, чи прийняті вони : на підставі, у межах повноваж ень та у спосіб, що передбачен і Конституцією та Законами У країни; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, щ о мають значення для прийнят тя рішень; безсторонньо; розс удливо; з урахуванням права о соби на участь у процесі прий няття рішення, тощо.

01.01.2006 р. набув законної сили З У «Про соціальний захист діт ей війни» від 18.11.2004 р., яким встан овлений правовий статус діте й війни та установлені гаран тії їх соціального захисту.

Згідно до ст. 1 даного Закону до дітей війни відносяться г ромадяни України, яким на час закінчення другої світової війни (02.09.1945 р.) було менше 18 років .

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( паспо рт а.с. 5) , має статус д итини війни та право користу ватись пільгами відповідно д о ЗУ «Про соціальний захист д ітей війни» (пенсійне посвід чення - а.с. 6 ).

Відповідно ст. 6 ЗУ «Про соці альний захист дітей війни», у редакції, яка діяла у спірни й період, дітям війни пенсії а бо щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціа льна допомога, що виплачуєть ся замість пенсії, підвищуєт ься на 30 відсотків мінімально ї пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком , згідно зі ст. 28 ЗУ «Про загальн ообов' язкове пенсійне стра хування» встановлена у розмі рі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність.

П.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюд жет на 2006 рік» була зупинена ді я ст. 6 ЗУ «Про соціальний захи ст прав дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 рок у за № 6 рп/2007 визнано таким, що н е відповідає Конституції Укр аїни положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким зупинена дія ст.6 З У «Про соціальний захист діт ей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року п.2 ст. 41 розділу 2 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28.12.2007 року, ви знаний таким, що не відповіда є Конституції України (є неко нституційними).

Відповідно до ч.2 ст.3. ЗУ «Про соціальний захист прав діте й війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встано влені цим Законом, не можуть б ути обмежені або скасовані і ншими нормативно-правовими а ктами.

Ст. 152 Конституції України пе редбачено, що закони, інші пра вові акти або їх окремі полож ення, що визнані неконституц ійними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційни м Судом України рішення про ї х неконституційність.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Консти туції України, при прийнятті нових законів або внесенні з мін до чинних законів не допу скається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобо д, у тому числі і для сімей з ді тьми.

Згідно правової позиції Ко нституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційнос ті положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обм ежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинн им законодавством для окреми х категорій громадян - таке об меження є недопустимим. Прав о на соціальний захист грома дян України встановлено стат тею 46 Конституції України, згі дно з якою пенсії, інші види со ціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існув ання, мають забезпечувати рі вень життя, не нижчий від прож иткового мінімуму, встановле ного законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конст итуції України, виключено за конами України визначаються , зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, мате ринства, батьківства, вихова ння, охорони здоров'я.

Ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи держа вної влади та органи місцево го самоврядування, їх посадо ві особи зобов'язані діяти ли ше на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що передбач ені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону Україн и «Про виконання рішення та з астосування практики Європе йського Суду з прав людини» с уди України застосовують при розгляді справ Конвенцію пр о захист прав людини і осново положних свобод (далі - Конвен ція) та Протоколи до неї і прак тику Європейського Суду як д жерело права.

Відповідно до ст. 1 Протокол у №1 до Конвенції, кожна фізичн а ...особа має право мирно воло діти своїм майном. Ніхто не мо же бути позбавлений своєї вл асності інакше як в інтереса х суспільства і на умовах, пер едбачених законом і загальни ми принципами міжнародного п рава.

Розглядаючи борги у сенсі п оняття «власності», яке міст иться у частині першій ст..1 Пр отоколу № 1 до Конвенції і не о бмежено лише власністю на фі зичні речі та не залежать від формальної класифікації у н аціональному законодавстві , борги, що становлять майно, м ожуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чино м, як власність.

Тому при розгляді справи «К ечко проти України» (заява № 63 134/00) Європейський Суд з прав лю дини зауважив, що в межах своб оди дій держави визначати, як і надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюд жету. Держава може вводити, пр изупиняти чи закінчити випла ту таких надбавок, вносячи ві дповідні зміни до законодавс тва.

Однак, якщо чинне правове по ложення передбачає виплату п евних надбавок і дотримано в сі вимоги, необхідні для цьог о, органи державної влади не м ожуть свідомо відмовляти у ц их виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 р ішення).

У зв'язку з цим, Європейськи й Суд не прийняв до уваги пози цію Уряду України про колізі ю двох нормативних актів - Зак ону України, відповідно до як ого встановлені соціальні ви плати з бюджету і який є діючи м, та Закону України «Про Держ авний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього , на думку Уряду України, прева лювали як спеціальний закон.

Органи державної влади не м ожуть посилатися на відсутні сть коштів як на причину неви конання своїх зобов'язань (ан алогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

У Конституції України Укра їну проголошено демократичн ою, соціальною, правовою держ авою (ст.1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Украї ні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зм іст і спрямованість діяльнос ті держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обо в'язком держави (ст. 3), права і с вободи людини є невідчужуван ими та непорушними (ст.21).

Відповідно до ст.ст. 22 ч.3, 64 Кон ституції України право грома дян на соціальний захист, інш і соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому ч ислі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в у мовах воєнного або надзвичай ного стану на певний строк.

Утверджуючи і забезпечуюч и права і свободи громадян, де ржава окремими законами Укра їни встановила певні соціаль ні пільги, компенсації і гара нтії, що є складовою конститу ційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а том у відповідно до ч ст. ст.6 ч.2, 19 ч.2 , 68 ч.1Конституції України вони є загальнообов'язковими, одн аковою мірою мають додержува тися органами державної влад и, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невик онання державою своїх соціал ьних зобов'язань щодо окреми х осіб ставить громадян у нер івні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що за кономірно призводить до пору шення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держа ви втілено також у ратифіков аних Україною міжнародних ак тах: Міжнародному пакті про е кономічні, соціальні і культ урні права 1966 року, Європейськ ій соціальній хартії (перегл янутій) 1996 року, Конвенції про з ахист прав людини і основопо ложних свобод 1950 року та рішен нях Європейського суду з пра в людини. Зокрема, згідно зі ст аттею 12 Європейської соціаль ної хартії (переглянутої) 1996 ро ку держава зобов'язана підтр имувати функціонування сист еми соціального забезпеченн я, її задовільний рівень, докл адати зусиль для її поступов ого посилення тощо.

Тобто чинне правове положе ння передбачає виплату підви щеної пенсії і якщо дотриман о всі вимоги, необхідні для ць ого, органи державної влади н е можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповід ні положення є чинними.

Оскільки правові положенн я, які передбачають виплату д ітям війни щомісячної соціал ьної грошової допомоги у роз мірі 30% від мінімальної пенсії за віком є чинними, тобто не с касовані, не змінені, і позива ч є «дитиною війни», тому має п раво на її одержання, органи д ержавної влади не можуть сві домо зменшувати ці виплати.

Отже, положення ЗУ «Про Держ авний бюджет України» не мож уть бути застосовані, оскіль ки вони суперечать вищезазна ченим нормам Конституції Укр аїни та міжнародному праву.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 11 К АСУ розгляд і вирішення спра в в адміністративних судах з дійснюється на засадах змага льності сторін та свободи в н аданні ними суду своїх доказ ів і у доведенні перед судом ї х переконливості.

Ч. 1,2,3 ст. 71 КАСУ встановлює, що к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які ґрунтуют ься її вимоги та заперечення . В адміністративних справах про протиправність рішень, д ій чи бездіяльності суб' єкт а владних повноважень обов' язок доказування правомірно сті свого рішення, дії чи безд іяльності покладається на ві дповідача, якщо він заперечу є проти адміністративного по зову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно н адати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути нада ні, та повідомити, де вони знах одяться чи можуть знаходитис я. Суд сприяє у реалізації цьо го обов' язку і витребує нео бхідні докази.

Як вбачається із матеріалі в справи, позивач просить стя гнути з Управління Пенсійног о Фонду України у Центрально му районі м. Сімферополя АРК н а його користь 4.226 грн. 40 коп . щомісячної соціальної державної допомоги за періо д з 01.01.2007 року по 31.07.2009 року При цьому ним не наданий розрахунок заборгов аності та не було заявлено кл опотання про витребування су дом необхідних доказів у від повідача, а сам суд не уповнов ажений проводити відповідн і вирахування.

Також встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до с уду лише 26 серпня 2009 року з вимогами про нарахуван ня щомісячної соціальної доп омоги за період з 01.01.2007 рок у по 31.07.2009 року п оза межами річного строку, вс тановленого ст. 99 КАС України , тому суд позбавлений можлив ості визнати причину пропуск у строку для звернення до суд у поважною.

У решті частини позову вваж аю, що права позивача потребу ють судового захисту шляхом визнання дій відповідача по невиконанню вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей вій ни», згідно з якими ОСО БА_2 повинна бути підвищ ена пенсія на 30% від мінімальн ої пенсії за віком, незаконни ми та зобов' язання відповід ача надалі нараховувати та в иплачувати позивачу пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановле ному ст. 6 ЗУ «Про соціальний з ахист дітей війни» з 22.05.2008 року.

На розподілу судових витра т позивач не наполягав.

На підставі ст.ст. 22, 64 Констит уції України, ст.ст. 3 ч.2, 6 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни», ст. 46 ЗУ «Про з агальнообов' язкове пенсій не страхування», керуючись с т.ст. 8-12, 99, 100, 159, 160 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Управл іння Пенсійного Фонду Україн и в Центральному районі м. Сім ферополя АРК про визнання ді й неправомірними, про зобов' язання нараховувати щоміся чну соціальну державну допом огу та її стягнення - задовол ьнити частково.

Визнати неправомірними ді ї управління Пенсійного фонд у Центрального району м. Сімф ерополя АР Крим, що виразилис я у невиконанні вимог ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими ОСОБ А_2 повинна бути підвищена п енсія на 30% мінімальної пенсі ї за віком.

Зобов' язати управління П енсійного фонду Центральног о району м. Сімферополя АР Кри м нарахувати та виплатити О СОБА_2 підвищену пенсію у ро змірі 30% мінімальної пенсії з а віком у порядку, встановлен ому ст. 6 ЗУ «Про соціальний за хист дітей війни» з 22 травня 2008 року.

У решті частини позовних ви мог ОСОБА_2 залиш ити без задоволення.

Постанова суду може бути ос каржена до Севастопольськог о апеляційного адміністрати вного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя, ш ляхом подачі заяви про апеля ційне оскарження постанови с уду першої інстанції протяго м десяти днів з дня її проголо шення. Апеляційна скарга на п останову суду подається прот ягом двадцяти днів після под ачі заяви про апеляційне оск арження постанови суду.

Суддя: