Рішення

від 31.05.2016 по справі 916/855/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2016 р. Справа № 916/855/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "АГСЗ СТРОЙ"

Відповідачі: 1) управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області

2) приватного підприємства "Тайфун"

про визнання недійсними договору

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача 2: ОСОБА_3 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АГСЗ СТРОЙ" (надалі - ТОВ "АГСЗ СТРОЙ"), звернувся до суду із позовом до управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (надалі - Управління майна ТМР) та до приватного підприємства "Тайфун" (надалі - ПП "Тайфун"), в якому просить визнати недійсним на майбутнє договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар від 15.04.2014р., укладений між відповідачами та зобов'язати ПП "Тайфун" повернути ділянку залізничної колії протяжністю 500 метрів та площею території 2750 м 2 згідно технічного паспорту зі складу "Під'їзної колії від станції "Вигода" вартістю 108000 грн. до управління майна ТМР.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2016р. позовну заяву (вх. № 920/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, ПП "Тайфун" залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та її розгляд призначено в судовому засіданні.

28.04.2016р. в судовому засіданні, суд встановивши, що ПП "Тайфун" було помилково залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за згодою позивача, залучив ПП "Тайфун" до участі у справі в якості іншого відповідача.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Письмові пояснення позивача по справі від 28.04.2016р. (вх. № 10926/16) та додаткові письмові пояснення позивача по справі від 31.05.2016р. (вх. № 13641/16) судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Відповідач 1 (Управління майна ТМР) проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволені відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов від 28.04.2016р. (вх. № 10897/16).

Відповідач-2 (ПП "Тайфун") проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволені відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов від 24.05.2016р. (вх. № 13028/16).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

02.08.2005р. на підставі розпорядження Виконкому Теплодарської міської ради № 198 Теплодарської міської ради Одеської області було видано Свідоцтво на право власності серії САА № 712102 на нерухоме майно комплексу "Залізничний комплекс" (в цілому), яке складається з: загальна площа об'єкта - 878,8 м 2 ; тепловозне депо - 389,6м 2 ; допоміжний корпус тепловозного депо - 219,4 м 2 ; службово-технічний будинок - 269,8 м 2 ; під'їзна колія від станції Вигода - 20671 м ; під'їзна колія до бази ВРП - 5111 м; внутрішньо майданчикові залізничні колії - 13763 м, які складаються з: залізнична колія № 1, 2 проммайданчика; внутрішньомайданчикова з/колія ділянка 3 1 колія № 3; залізнична колія буд бази ділянка № 3, 4, 5.

26.01.2012р. рішенням Теплодарської міської ради № 189-VІ було затверджено "Порядок передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар".

12.09.2013р. рішенням Теплодарської міської ради № 407-VІ було затверджено в новій редакції "Положення управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради".

Згідно із п.п. 1.1., 1.5. цього Положення Управління утворюється Теплодарською Р для реалізації повноважень міської ради по управлінню комунальним майном та діє на основі комунальної власності територіальної громади м. Теплодар, від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

12.03.2014р. ПП "Тайфун" звернулося до Теплодарської міської ради із листом вх. № 42, в якому запропонувало розглянути питання щодо можливості спільного використання ділянки залізничної гілки "Вигода-Теплодар", протяжністю 500 метрів, для подачі залізничних вагонів на під'їзний шлях ПП "Тайфун" та укласти договір спільного використання.

18.03.2014р. Теплодарським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості було виготовлено Технічний паспорт на ділянку з/д колії (L=500м) зі складу об'єкту. У техпаспорті зазначено, що ділянка з/д колії (L=500м) розташована на земельній ділянці площею 2750 м 2 .

На замовлення управління майна та інвестицій Теплодарської МР (договір № 149 від 18.03.2014р.) Теплодарським МБТІтаРОН було виготовлено (мовою оригінала) "Отчет о независимой оценке рыночной стоимости участка железнодорожного пути (L=500м) из состава объекта "Подъездной путь от станции "Выгода", расположенного по адресу: Одесская обл., город, Беляевский район, с. Выгода.

17.03.2014р. листом за № 01-07/84а Управління майна ТМР надало ПП "Тайфун" відповідь на вищезазначений лист, в якому було зазначено, що будь-яке використання комунального майна є платним та повинно пройти процедуру оформлення з наступним укладенням договору оренди у відповідності до чинного законодавства.

17.03.2014р. ПП "Тайфун" направило до управління майна ТМР із супровідним листом за вх. № 82а/01-08 копії документів для укладання договору оренди ділянки залізничного шляху від ст. Вигода (L=500м).

21.03.2016р. в газеті Теплодарської міської ради "Теплодарський вісник" № 10 (684) була надруковано оголошення, в якому було зазначено (надалі мовою оригінала):

"Управлением имущества и инвестиций Теплодарского городского совета предлагаются на конкурсной основе в платное пользование объекты коммунальной собственности территориальной громады г. Теплодар, в том числе:

п.2. На промзоне г. Теплодар: помещения в здании АИКа по ул. Энергетиков, база СЭМВ, ? часть здания бытовых помещений 2-Г, часть теплохолодного склада № 84а по ул. Центральная, 84а, объекты БРХ, площадки, части боковой поверхности Дымовой трубы, ж/д пути до ст. Выгода , объекты НЗС.

Заявки принимаются от субъектов предпринимательской деятельности в течение 10-ти дней со дня опубликования.

За справками обращаться в управление имущества и инвестиций Теплодарського городского совета".

На підставі розпорядження міського голови м. Теплодар № 42-Р від 03.03.3014р. було створено комісія щодо надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Теплодар.

Як зазначено в судовому засіданні представником відповідача-1 (Теплодарської МР) оскільки для участі у конкурсі на право оренди залізничної колії до ст. Вигода заяву було подано одним учасником, в силу приписів п.2.7.1. Порядку конкурс комісією не проводився.

04.03.2014р. вищезазначеною комісією було складено протокол засідання щодо надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Теплодар: залізнодорожніх колій до ст. "Вигода".

Із зазначеного протоколу вбачається, що на порядку денному засідання комісії розглядалося одне питання - надання в оренду об'єкту комунальної власності територіальної громади м. Теплодар: залізнодорожніх колій до ст. "Вигода" (об'ява розміщена в газеті "Теплодарський вісник" № 10 от 21.03.2014р. та на офіційному сайті - teplodar.biz.ua).

Подано заяву від одного заявника: ПП"Тайфун" (заява ЦНАП вх. 3 42 від 12.03.2014р.) щодо спільного використання за призначенням дільниці з/д колій Вигода-Теплодар протяжністю 500 м для подання залізнодорожніх вагонів на під'їзну колію від ст. "Вигода" з пропозицією приведення дільниці у належне технічне становище та підтримкою її в робочому стані на період спільного використання.

У зв'язку із тим, що надійшла одна заявка з пропозицією від ПП "Тайфун" комісія вирішила голосувати за доцільність надання в оренду ПП "Тайфун" частини залізнодорожніх колій (500 м) зі складу Під'їзних з/д колій від ст. Вигода на підставі п.п.2.6.5., 2.7.1. Правил передачі в оренду майна.

На підставі голосування Комісія вирішила:

1. Надати в оренду ПП "Тайфун" ділянку з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750м 2 згідно Технічного паспорту із складу "Під'їзної колії від станції "Вигода" для використання за призначенням;

2. Доручити Управлінню майна та інвестицій Теплодарської МР укласти із ПП "Тайфун" договір оренди ділянки з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750м 2 згідно Технічного паспорту із складу "Під'їзної колії від станції "Вигода" для використання за призначенням з встановленням орендної ставки 12% від ринкової вартості майна.

15.04.2014р. між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської МР (орендодавець) та ПП "Тайфун" (орендар) було укладено договір № 7/2014 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар.

Відповідно до предмету цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар і знаходиться на балансі управління майна та інвестицій: - ділянка з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750м 2 згідно Технічного паспорту із складу "Під'їзної колії від станції "Вигода". Ринкова вартість об'єкту оренди згідно незалежної оцінки від 31.03.2014р. складає 108000 грн. Ціль використання майна: за призначенням.

Відповідно до п.9.1. договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 15.04.104р. до 15.03.2017р.

Відповідно до Акту приймання-передавання "Про надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Теплодар" (додаток № 3 до договору № 7/2014 від 15.04.2014р.) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування згідно із договором об'єкт оренди, комунальне майно, а саме: ділянка з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750м 2 згідно Технічного паспорту із складу "Під'їзної колії від станції "Вигода". Ринкова вартість об'єкту оренди згідно незалежної оцінки від 31.03.2014р. складає 108000 грн. Ціль використання майна: за призначенням.

З урахуванням того, що укладання договору оренди майна від 15.04.2014р., на думку позивача, не відповідає приписам закону, порушує його права та охоронювані законом інтереси і стало підставою звернення управління обласної ради з майнових відносин до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити, що в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача направлені на визнання недійсним договору оренди №7/2014 від 15.04.2014р., з огляду на порушення Теплодарською МР порядку укладання договорів оренди комунального майна, порушення порядку проведення конкурсу та розміщення оголошення про намір передати майно в оренду, в наслідок чого було фактично звужено коло потенційних орендарів, що як наслідок, призвело до зменшення кількості пропозицій щодо розміру орендної плати та стало перешкодою для визначення об'єктивного, справедливого та обґрунтованого розміру орендної плати за спірне майно, чим було порушене право позивача,як особи, заінтересованої в укладанні договору оренди залізничною колією протяжністю 500м та площею території 2750 м 2 .

Оцінюючи заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди комунального майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р., якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин .

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Окрім викладеного, суд зазначає, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем - 1 (Теплодарською МР) на виконання приписів законодавства щодо надання об'єктів комунальної власності в оренду було оголошено проведення конкурсу, про що відповідна об'ява була розміщена в газеті "Теплодарский вестник" № 10 от 21.03.2014р. та на офіційному сайті - teplodar.biz.ua в позивач не звертався до органів Теплодарської міської ради, після публікації оголошення Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради було проведено конкурс на передання комунального майна в оренду, за результатами якого відповідач-2 став орендарем (як єдиний учасник) та з ним було укладено оспорюваний договір оренди.

Проте, позивач посилаючись на порушення відповідачем-1 законодавства при організації та проведення конкурсу, що призвело до порушення його прав, доказів того, що він звертався до органів Теплодарської МР з приводу участі у конкурсі для отримання в оренду комунального майна - під'їзної колії від ст. Вигода суду, в установленому законом порядку, не надав та не навів належних та припустимих доказів того, що саме його права порушені діями відповідачів, які можуть бути підставами оспорювати договір оренди № 7/2014 від 15.04.2014р.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Законодавець визначив, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Докази мають особливо важливе значення в господарському судочинстві, тому що без них неможливо правильно вирішити спірне питання.

Сторони можуть вільно надавати докази суду відповідно до принципів рівноправності, законності, змагальності, іншими принципами виробництва в господарському суді.

Разом з цим, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь в судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на те, що ТОВ "АГЗС ОСОБА_4" не доведено у встановленому законом порядку обставини на які останнє посилається в позовній заяві, а також не подано до матеріалів справи належних і допустимих доказів того, що діями відповідачів щодо укладення оспорюваного договору порушені права та інтереси позивача.

Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає, яким чином задоволення позову про визнання недійсним договір № 7/2014 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар. від 15.09.2014р., укладений між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської МР та ПП "Тайфун", може відновити права або законні інтереси ТОВ "АГЗС ОСОБА_4".

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Проте, суд звертає увагу сторін на наступне.

Згідно із п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При розгляді справи судом встановлено наступне:

Теплодарської міської раді на підставі Свідоцтво на право власності серії САА № 712102 на нерухоме майно комплексу "Залізничний комплекс" від 02.08.2005р., в тому числі, належить інженерна споруда - під'їзна колія від станції Вигода - 20671 м ;

Відповідач-2 (ПП "Тайфун") звертався до відповідача-1 (Теплодарської МР) с приводу спільного використання майна, що належить до комунальної власності, а саме - ділянки залізничної гілки "Вигода-Теплодар", протяжністю 500 метрів , для подачі залізничних вагонів на під'їзний шлях ПП "Тайфун";

Теплодарським МБТІтаРОН був виготовлений Технічний паспорт на ділянку з/д колії (L=500м) зі складу об'єкту;

Теплодарським МБТІтаРОН було виготовлено звіт про незалежну оцінку ринкової вартості ділянки залізничного путі (L=500м) із складу об'єкта "Під'їзний путь від станції "Вигода", розташованого за адресою: Одеська обл., місто, Беляївський район, с. Вигода;

Відповідач-2 (ПП "Тайфун") із заявою на ім'я міського голови (після публікації оголошення про проведення конкурсу) для участі у конкурсі з метою оренди майна Теплодарської МР у відповідності до п.2.5. Порядку не звертався;

В газеті Теплодарської МР "Теплодарский вестник" № 10 (684) була надрукованоа оголошення, в якому було зазначено, зокрема, що Управлінням майна та інвестицій Теплодарської МР пропонуються на конкурсній основі у платне користування об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Теплодар, в тому числі: п.2. на промзоні м. Теплодар: ж/д путі до ст. Вигода.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є: нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

За приписами, визначеними у п.1.3. "Порядку передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар", затвердженого рішенням Теплодарської МР №189-VІ від 26.01.2012р. порядок визначає процедуру передачі в оренду та проведення конкурсу на право оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Теплодар, зокрема, нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових та інших приміщень, їх часток; окремих структурних елементів) та іншого індивідуально визначеного нерухомого майна, тощо.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що ініціативи щодо оренди комунального майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які бажають бути орендарями відповідно до ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Судом встановлено, а відповідачами у встановленому порядку не спростовано, що ПП "Тайфун" не зверталося до міського голови із заявою, в якій би було зазначено, що ПП "Тайфун" бажає бути орендарем комунального майна, як то передбачено п.2.5. Порядку.

Навпаки, матеріали справи містять заяву відповідача-2 від 12.03.2014р. вх. № 42 на імя міського голови із пропозицією про спільне використання комунального майна, в якій визначено умови спільного використання майна.

Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що пропозиція щодо оренди комунального майна надходить від орендодавця комунального майна - Управління майна та інвестицій Теплодарської МР, яке формує перелік нерухомого майна, що може бути переданим в оренду.

Пропозиція оформлюється у вигляді оголошення про намір передати майна в оренду на конкурсних засадах, яке оприлюднюється в друкованому засобі масової інформації - газеті "Теплодарський вісник" та на офіційному сайті - teplodar.biz.ua в розділі "Структурні підрозділи" - Управління майна та інвестицій (п.2.3. Положення).

Згідно п. 2.4. Положення оголошення про намір передати майно в оренду на конкурсних засадах повинно містити:

- інформацію про об'єкт оренди (назва, місцезнаходження);

- термін прийняття заяв на оренду;

- адресу та телефони Управління майна та інвестицій для отримання уточнюючої або додаткової інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2016р. в газеті Теплодарської міської ради "Теплодарський вісник" № 10 (684) була надрукована об'ява в який зазначено (надалі мовою оригінала):

"Управлением имущества и инвестиций Теплодарского городского совета предлагаются на конкурсной основе в платное пользование объекты коммунальной собственности территориальной громады г. Теплодар, в том числе:

п.2. На промзоне г. Теплодар: помещения в здании АИКа по ул. Энергетиков, база СЭМВ, ? часть здания бытовых помещений 2-Г, часть теплохолодного склада № 84а по ул. Центральная, 84а, объекты БРХ, площадки, части боковой поверхности Дымовой трубы, ж/д пути до ст. Выгода, объекты НЗС.

Заявки принимаются от субъектов предпринимательской деятельности в течение 10-ти дней со дня опубликования.

За справками обращаться в управление имущества и инвестиций Теплодарського городского совета".

Із аналізу тексту оголошення судом встановлено, що в супереч приписам п.2.4. оголошення не містить в собі: точну адресу об'єкта оренди, яка визначена у технічному паспорті та звіті про незалежну грошову оцінку на об'єкт оренди, які виготовлені Теплодарським МБТІтаРОН до публікації оголошення та адресу й телефони Управління майна та інвестицій.

Окрім того, як вбачається із тексту оголошення до оренди пропонувалося комунальне майно - залізничні путі до ст. Вигода .

Проте, як вбачається із Свідоцтва на право власності серії САА № 712102 на нерухоме майно комплексу "Залізничний комплекс" від 02.08.2005р., Теплодарської МР в тому числі, не належать залізничні путі до ст. Вигода , а належить інженерна споруда - під'їзна колія від станції Вигода - 20671 м .

А відповідно до оспорюваного договору оренди орендодавець передав в оренду - ділянку з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750м 2 згідно Технічного паспорту із складу "Під'їзної колії від станції "Вигода".

Таким чином, з аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в супереч приписам абз. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.1.3. Положення в оголошені про оренду комунального майна було зазначено комунальне майно без індивідуальної визначеності, тобто те майно яке пропонувалося для оренди в оголошенні не є тотожнім комунальному майну на яке у відповідача-1 (Теплодарської МР) є право власності та так само тому майну, яке саме є предметом оспорюваного договору оренди.

Окрім вищенаведеного, відповідно до п.2.5. Положення фізичні та юридичні особи, які виявили бажання бути орендарями вільного комунального майна та укласти договір оренди, направляють заяву на ім'я міського голови стосовно бажання орендувати таке майно з зазначенням цілі використання об'єкта оренди; зобов'язань по своєчасній орендній платі, здійснення експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням майна, будь-яких інших умов; вказується інформація про засоби зв'язку із заявником, тощо.

Судом встановлено, а відповідачами у встановленому законом порядку не спростовано, що відповідач-2 (ПП "Тайфун") після виходу 21.03.2016р. оголошення в газеті Теплодарської міської ради "Теплодарський вісник" № 10 (684) жодної заяви, як то передбачено п.2.5. Положення на ім'я міського голови не надавав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на лист в.о. начальника Управління майна та інвестицій за № 01-07/84а від 17.03.2014р., відповідач-2 (ПП "Тайфун") 17.03.2014р. надіслав до Управління майна та інвестицій лист за вх. № 82а/01-08, разом із яким надав копії документів для укладання договору оренди комунального майна.

Згідно із ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_1 і ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

В цьому контексті в сфері майнових правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування комунальним майном в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, суд проаналізувавши норми чинного законодавства, яким регулюються орендні правовідносини сторін, дійшов висновку, що оскільки договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар від 15.04.2014р., укладено з порушенням приписів абз. 3 п.1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 1.3., 2.1.-2.5. Положення, а саме до оренди пропонувалося не індивідуально визначене майно, в оголошенні, опублікованому в газеті "Теплодарський вісник" №10 від 21.03.2014р. не було опубліковано інформацію, передбачену п.2.4. Положення, відповіадч-2 (ПП "Тайфун") не надавав заяву про своє бажання прийняти участь у конкурсі для отримання комунального майна в оренду, а тому конкурс було проведено із порушенням процедури, передбаченої Положенням, то такий договір не відповідає приписам законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Окрім того, як зазначено у п.2.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням зазначених приписів процесуального закону суд не приймає в якості доказів, в обґрунтовуння позовних вимог, посилання позивача на те, що відповідач-1 не мав права укладати оспорюваний договір, що повідомлення не було опубліковано відповідно до приписів закону так, як зазначені ствердження позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так само судом не приймаються в якості заперечень посилання відповідача-2 (ПП "Тайфун") на практику ЕСПЧ, а саме на справу "ОСОБА_4 проти Об'єднаного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom), оскільки у справі "ОСОБА_4 проти Об'єднаного Королівства" заявник, ОСОБА_4, скаржився на порушення щодо нього ст.1 Протоколу 1 до конвенції, а саме заперечення його права на продовження договору оренди комунальної землі на новий 21-річний термін з тих підстав, що умова договору оренди (первісно укладеного на 22 роки) про право вимагати продовження договору була нікчемна згідно з так званою доктриною "ultra vires" (лат."поза межами повноважень") - орган місцевого самоврядування не мав права включати таку умову до договору.

Судом при розгляді справи №916/855/16 також не застосовано статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У справі, яка розглядається судом, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування майном відповідача-2 (ПП "Тайфун") критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що комунальне майно, яке передане в оренду відповідачу-2 (ПП "Тайфун") було передано з порушенням приписів чинного законодавства України та рішень органів місцевого самоврядування, про частину яких відповідачу-2 було відомо.

За таких обставин у цієї справі "суспільним", "публічним" інтересом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - дотримання сторонами договору оренди комунального майна вимог законодавства та рішень органу місцевого самоврядування щодо дотримання порядку та умов проведення процедури для укладання договору оренди комунального майна. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині дотримання органом місцевого самоврядування встановленого саме його рішенням порядку проведення процедур для проведення конкурсу та укладання договору оренди комунального майна, відновленні становища, яке існувало до порушення права, захист такого права шляхом повернення комунального майна територіальній громаді м. Теплодар для проведення процедури передачі комунального майна відповідно до приписів законодавства України та рішень міської ради м. Теплодар.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "ОСОБА_1 проти Італії" від 22.02.1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001 року, "ОСОБА_2 проти Російської Федерації" від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом та добросовісно набула майно у власність , і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно може вибути у зв'язку із прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, за умови встановлених судом порушень при проведенні конкурсу та укладанні договору оренди комунального майна, законно набути право оренди на спірне комунальне майно, яке належить територіальній громаді м. Теплодар відповідач-2 не міг. Натомість він набув такого права оренди комунального майна у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права оренди відповідача на комунальне майно стало можливим у результаті низки порушень законодавства при проведені процедури передачі комунального майна в оренду та наступного укладення договору оренди комунального майна.

Відповідач-2 при проведенні конкурсної процедури для оформлення оренди комунального майна знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що процедура конкурсу була здійснена з порушеннями законодавства України та рішень міської ради, що ставить його добросовісність під час набуття права на користування комунальним майном на умовах оренди під обґрунтований сумнів.

Крім того, загалом зазначаючи у відзиві на позов про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу Конвенції, відповідач-2 не вказує на порушення принципу "пропорційності" й на те, що він несе "індивідуальний і надмірний тягар" у зв'язку з вимогою позивача про визнання оспорюваного договору недійсним.

У даній справі судом встановлено, що відповідач-2 набув право користування комунальним майном із порушеннями процедури проведення конкурсу, при укладанні договору оренди спірного майна відповідач-2 усвідомлював, що предмет оспорюваного договору не відповідає опису майна, яке було зазначено в оголошені так само відповідачу-2 безперечно було відомо, що він не подавав заяви на ім'я міського голови для участі у конкурсі на право оренди комунального майна, відповідно до приписів п.2.5. Положення.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти, в тому числі за результатами перевірки заперечень відповідачів проти позову, з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у випадку визнання договору оренди комунального майна №7/2014 від 15.04.2014р. недійсним, дають можливість встановити, що висновки суду не порушують принцип "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 08.07.1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач-2 не позбавлений права, при дотриманні відповідачем-1 та відповідачем-2 вимог для проведення конкурсу з передачі комунального майна в оренду у відповідності до приписів закону, отримати знов зазначене майно в оренду.

Саме таку правову позицію висловлено у Постанові ВСУ від 16.12.2015р. у справі №6-2510ц15.

За таких обставин висновки суду, до яких він дійшов за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи № 916/855/16, по суті не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "АГЗС ОСОБА_4" не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Проте, договір оренди комунального майна 3 7/2014 від 15.04.2014р., укладений між управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та приватним підприємством "Тайфун" не відповідає приписам законодавства України, а тому його слід визнати недійсним.

Керуючись ст.ст.32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Визнати недійсним договір №7/2014 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар від 15.04.2014р., укладений між Теплодарською міською радою Одеської області (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 7, код ЄДРЮОФОПГФ 04527038) та приватним підприємством "Тайфун" (68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 222, код ЄДРЮОФОПГФ 31786489).

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський