Постанова

від 07.06.2016 по справі 918/1165/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 918/1165/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивачаБруль А.С. - довіреність від 23.12.2015 року відповідачаФабровський Є.М. - довіреність від 04.01.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на постановувід 16.03.2016 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/1165/15 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Приватного акціонерного товариства "Азоттон" прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення 372 270,88 грн. збитків,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ПАТ "Рівнеазот" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Азоттон" про визнання договору оренди №15 від 29.04.1996 року, що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та СП "Азоттон", яке перейменовано в ПАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; про зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії підписати з ПАТ "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна, а саме: приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188) 1 шт.; щитове приміщення ЦПУ (корпус К-188) 1 шт.; естакаду аміаку 1 шт.; трубопроводи зрідженого та газоподібного аміаку 1 шт.; про зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії забрати з території ПАТ "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт., що оформити відповідним актом прийому-передачі; стягнення з ПАТ "Азоттон" на користь ПАТ "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270,88 грн. на підставі статей 15, 16, 510, 525, 526, 527, 530, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України.

Мотивуючи позовну заяву позивач зазначав, що 18.11.2013 року ПАТ "Рівнеазот" на адресу ПАТ "Азоттон" направлено вимогу №5760 про припинення дії договору з 31.12.2013 року. Однак, ПАТ "Азоттон" безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди та підписання відповідного акта прийому-передачі. Позивач вказує, що договір оренди в частині оренди будівлі або іншої капітальної споруди припиняється з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі про повернення майна з оренди, проте відповідач ухиляється від підписання такого акта, а також хоч і не визнає, але і не заперечує вимогу ПАТ "Рівнеазот" від 18.11.2013 року за №5760 про припинення дії договору з 31.12.2013 р., тому єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача, в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України є визнання договору оренди припиненим в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 р. (суддя А.М. Горплюк) позов задоволено частково; визнано договір оренди №15 від 29.04.1996 р. таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; зобов'язано ПАТ "Азоттон" вчинити дії забрати з території ПАТ " Рівнеазот", рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт.; стягнуто з ПАТ "Азоттон" на користь ПАТ " Рівнеазот " 372 270, 88 грн. збитків та 7 411,06 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції встановивши, що наявне в матеріалах справи повідомлення №5760 від 18.11.2013 року є належним доказом виконання обов'язку позивача про повідомлення відповідача про намір припинити дію договору оренди майна №15 від 29.04.1996 року та передати відповідачу все отримане майно, дійшов висновку, що не передання (повернення) орендованого приміщення за актом прийому-передачі відбулось у зв'язку з простроченням кредитора - відповідача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання договору оренди №15 від 29.04.1996 року, що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року є законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що станом на дату винесення рішення відповідач не забрав своє майно, вимога позивача про зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії забрати з території ПАТ "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт. документально обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім цього, суд першої інстанції встановивши, що внаслідок неправомірних винних дій відповідача, який безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди, позивач був змушений в період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року понести витрати на утримання (опалення приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7 120 м3 ) в сумі 273 878, 80 грн., а також був змушений понести витрати на збереження переданого в оренду майна (оплата послуг з охорони) в сумі 98 392, 08 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 372 270,88 грн. збитків.

За апеляційною скаргою ПАТ "Азоттон" Рівненській апеляційний господарський суд (судді: В.В. Грязнов, М.Г. Петухов, А.Г. Гулова) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року в апеляційному порядку, постановою від 16.03.2016 року, рішення суду першої інстанції скасував, в частині задоволення позову щодо зобов'язання забрати з території ПАТ «Рівнеазот» трансформаторну підстанцію та в частині стягнення з ПАТ «Азоттон» збитків в сумі 372 270,88 грн. Прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в частині зобов'язання відповідача забрати з території позивача рухоме майно - трансформаторну підстанції в позові належить відмовити, оскільки матеріалами справи, а саме наказом №30 від 07.02. 2008 р. Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.06.2008 р. та копією технічного паспорта на виробничий будинок стверджено, що ПрАТ «Азоттон» на праві приватної власності належить нежитлова будівля (приміщення зрідженого і газоподібного аміаку з щитовим приміщенням та трансформаторною підстанцією), яка розташована по вул. Барона Штейнгеля у с.Городок Рівненського району Рівненської області, де трансформаторну підстанцію внесено до переліку нерухомого майна переданого відповідачеві.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначав, що вирішуючи спір в частині стягнення заподіяних збитків, суд першої інстанції не установив наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення і всупереч статі 22, частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України - не з'ясував правових підстав покладення на відповідача майнової відповідальності у заявленому розмірі.

ПАТ "Рівнеазот" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року, а рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що оскільки відповідач незважаючи на неодноразові звернення та вимоги позивача прийняти майно, безпідставно ухиляється від прийняття свого майна з оренди, то єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача вчинити дії - прийняти майно, шляхом підписання акта приймання - передачі майна.

З наведеного, на думку скаржника випливає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме не застосовано приписи статті 16, частини 1 статті 785, частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню у даному випадку.

Крім того, скаржник зазначає, що колегія суддів в оскаржуваному рішенні посилаючись на неналежність доказів при розрахунку збитків не вказує, які саме докази (документи) відповідно до яких законодавства повинні підтвердити збитки, а також не зазначає чому подані позивачем докази не можуть підтвердити ці обставини.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 29.04.1996 року між ВАТ "Рівнеазот" (Орендатор), правонаступником якого є ПАТ "Рівнеазот" та СП "Азоттон" (Орендодавач), правонаступником якого є ПАТ "Азоттон" було укладено договір №15 про передачу в оренду майна, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавач передає орендатору в оренду майно згідно додатку №1, №2.

На виконання умов вказаного договору, згідно акта передачі матеріальних цінностей (основні фонди) ВАТ "Рівнеазот", які знаходяться в установленому фонді СП "Азоттон" в оренду від 22.04.1996 року та акта передачі основних фондів в оренду ВАТ "Рівнеазот" придбаних за кошти СП "Азоттоном" від 22.04.1996 р. Спільне підприємство "Азоттон" передало, а ВАТ "Рівнеазот" прийняло в користування відповідне майно (том 1 а.с. 15-16).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2001 року до договору №15 від 29.04.1996 року, сторони визначили, що строк оренди майна визначається з 01.05.1996 року по 31.12.2000 року. Договір вважається продовженим на рік, якщо за 1 місяць до припинення його дії, ні одна із сторін не направила іншій стороні офіційний документ про вимогу про припинення дії договору.

В подальшому, у зв'язку з відсутністю доцільності оренди майна, переданого ПАТ "Азоттон" в оренду ПАТ "Рівнеазот" за договором №15 від 29.04.1996 року, відповідно до пункту 1.2. договору №15 та внесених до нього змін додатковою угодою №1 від 01.07.2000 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про припинення дії договору оренди майна №5760 від 18.11.2013 року. Крім того, вказаним повідомленням позивач просив відповідача повідомити час та порядок приймання-передачі орендованого майна (том 1 а.с.17).

Листом №12 від 11.03.2014 року ПАТ "Азоттон" було надано письмову відповідь Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" на лист № 5760 від 18.11.2013 р., яким відповідач повідомив про готовність приступити до прийому-передачі майна згідно договору оренди (том 1 а.с. 18).

Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.03.2015 року ПАТ "Рівнеазот" надіслало ПАТ "Азоттон" вимогу про прийняття майна, яким позивач просив негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна (том 1, а.с. 19).

Крім цього, 15.04.2015 року ПАТ "Рівнеазот" направило ПАТ "Азоттон" лист №1630, в якому вимагало негайно сплатити на користь ПАТ "Рівнеазот" грошові кошти в сумі 348 822 грн. 07 коп. за утримання майна ПАТ "Азоттон" та вжити заходів щодо прийняття і вивезення свого майна за межі території ПАТ "Рівнеазот" (том 1 а.с. 20).

Незважаючи на неодноразові звернення та вимогу ПАТ "Рівнеазот" №5670 від 18.11.2013 року прийняти майно, ПАТ "Азоттон" безпідставно ухиляється від прийняття свого майна з оренди, що стало підставою звернення до суду з позовом про визнання договору оренди №15 від 29.04.1996 року, що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії підписати з ПАТ "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна, а саме: приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188) 1 шт.; щитове приміщення ЦПУ (корпус К-188) 1 шт.; естакаду аміаку 1 шт.; трубопроводи зрідженого та газоподібного аміаку 1 шт.; про зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії забрати з території ПАТ "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт., що оформити відповідним актом прийому-передачі; про стягнення з ПАТ "Азоттон" на користь ПАТ "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270,88 грн. на підставі статей 15, 16, 510, 525, 526, 527, 530, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем у зв'язку з відсутністю подальшої доцільності оренди майна, на адресу відповідача надіслано повідомлення №5760 від 18.11.2013 року про припинення дії договору оренди майна №15 від 29.04.1996 року, яке є належним доказом виконання обов'язку позивача про повідомлення відповідача про намір припинити дію договору оренди майна №15 від 29.04.1996р. та передати відповідачу все отримане майно, судова колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання Договору оренди №15 від 29.04.1996р., що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 2.2 договору №15 сторони погодили, що по закінченню строку договору, а також при достроковому його розірванні, по згоді сторін, або з інших причин, передбачених 4.3. цього договору, з дотриманням положень статті 11 АПК України, передати орендодавачеві все отримане майно.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Рівнеазот" неодноразово направляло вимоги про прийняття майна, якими просило негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна

Проте, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що станом на дату винесення рішення відповідач належне йому майно з території ПАТ "Рівнеазот" не вивіз та відповідні акти приймання-передачі не склав.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "Азоттон" вчинити дії забрати з території ПАТ "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт.

При цьому, щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ "Азоттон" на користь ПАТ "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп., з яких 273 878 грн. 80 коп. затрати теплоенергії на опалення будівлі та 98 392 грн. 08 коп. затрати на оплату послуг з охорони майна судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом вищезазначеної статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом деліктна відповідальність настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Відшкодуванню підлягають реальні збитки.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови апеляційним судом у задоволенні позовних вимог про стягнення заподіяних збитків, стало не встановлення судом першої інстанції наявності всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Проте, як вбачається з припису статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, вказані приписи законодавства та питання щодо встановлення наявності, чи навпаки всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, в порушення вимог статті 105 Господарського процесуального кодексу України були залишені поза увагою судом апеляційної інстанції.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні збитків підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті постанови не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі в частині відмови у стягненні збитків підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі №918/1165/15 скасувати, в частині відмови у позові щодо зобов'язання ПАТ "Азоттон" забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" трансформаторну підстанцію, і в цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року залишити без змін, в частині відмови у стягненні збитків, справу направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач