ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"01" листопада 2017 р. Справа № 918/1165/15
Суддя Марач В.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на дії Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків (витрат)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року (суддя Горплюк А.М.) у справі № 918/1165/15 позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задоволено частково. Визнано Договір оренди № 15 від 29.04.1996 р. укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ", рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт.; відбирач рідини - 2 шт.; кран-балку - 1 шт.; зварювальний апарат - 1 шт.; компресор АО-1200 - 3 шт.; причіп тракторний - 1 шт.; трактор ЮМЗ - 1 шт.; установку затарювання - 1 шт. Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" 372 270 грн. 88 коп. збитків та 7 411 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення від 03.12.2015 р. господарським судом видано накази № 918/1165/15 від 21.12.2015 р.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову щодо зобов'язання забрати з території ПАТ "Рівнеазот" трансформаторну підстанцію та в частині стягнення з ПрАТ "Азоттон" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Пункт "4" резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "4. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 2 436 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" 7 482 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вказаної постанови від 16.03.2016 р. господарським судом видано накази № 918/1165/15 від 28.03.2016 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. у справі № 918/1165/15 господарського суду Рівненської області повернуто скаржнику.
27.10.2017 року ПрАТ "Азоттон" звернулося в господарський суд Рівненської області зі скаргою, в порядку ст. 121 2 ГПК України, відповідно до якої, просить суд виключити з постанови про опис та арешт майна боржника складеної 23.12.2016 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 наступне майно: сховища аміаку у кількості 6 штук; естакада зрідженого і газоподібного аміаку - 1 штука; компресор АО-1200 - 3 штуки.
Як вбачається з поданої ПрАТ "Азоттон" скарги, під час проведення опису майна боржника - юридичної особи ПрАТ "Азоттон", в опис арештованого майна було включено майно, яке не належить останньому.
Розпорядженням в.о. керівника апарату № 01-04/245/2017 суду від 30 жовтня 2017 року у зв'язку з закінченням повноважень судді Горплюка А.М., справу № 918/1165/15 передано на повторний автоматичний авторозподіл, за наслідками якого справу № 918/1165/15 передано на розгляд судді Марачу В.В.
Суд розглянувши дану скаргу ПрАТ "Азоттон", встановив наступне.
Як вбачається з поданої ПрАТ "Азоттон" постанови про опис та арешт майна боржника (ВП № 52933571, 52933412 від 23.12.2016 року) державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області при примусовому виконанні виконавчого документу господарського суду Рівненської області № 918/1165/15 від 03.12.2015 року встановлено - заборгованість боржником не сплачено. Відповідно до технічної документації, боржнику належить майно, що знаходиться на території ПАТ "Рівнеазот", м. Рівне - 17. Відтак, на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено описати та накласти арешт на майно: сховище аміаку у кількості 6 штук; естакада зрідженого і газоподібного аміаку - 1 шт.; нежитлова будівля, приміщення зрідженого і газоподібного аміакуз щитовим приміщенням та трансформаторною підстанцією; кран-балка - 1 шт.; компресор АД-1200 - 3 шт.
ПрАТ "Азоттон" у поданій скарзі зазначає, що 23.12.2016 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна боржника - ПрАТ "Азоттон". До переліку майна, яке було включено в опис арештованого майна та вказане у вищезазначеній постанові, було включено частина майна, яке належить компанії "PROGRESS OST - WEST HANDELSGESELLSCHAFT" m.b.H Шарнштайн, Австрія, відповідно до договору купівлі - продажу обладнання від 21.09.2016 р. укладеного між компанією та ПрАТ "Азоттон".
Проте, скаржник в поданій скарзі не вказує, в чому полягає протиправність дій чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, а тільки зазначає про належність майна, яке було включено в опис арештованого майна відповідно до постанови органу ДВС від 23.12.2016 року, третій особі.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 ГПК.
В чинній редакції Закону України "Про виконавче провадження" аналогічні положення викладено в ст. 59.
Згідно положень ст. 121 2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що питання, у разі наявності спору про вирішення права на майно і зняття з нього арешту, вирішується в позовному провадженні господарським судом та за позовом до стягувача та боржника, а не до виконавчої служби, процесуальні підстави для розгляду вказаної вище скарги ПрАТ "Азоттон" в господарському суді у справі № 918/1165/15 відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті даної скарги.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
1. Прийняти справу № 918/1165/15 до свого провадження.
2. Відмовити в прийнятті скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" про виключення майна з постанови про опис та арешт майна боржника.
3. Матеріали скарги повернути ОСОБА_1 акціонерному товариству "Азоттон" (33017, м. Рівне - 17, код ЄДРПОУ 13970622).
Суддя Марач В.В.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2017 |
Оприлюднено | 03.11.2017 |
Номер документу | 69950002 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Марач В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні