Постанова

від 19.09.2016 по справі 918/1165/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 918/1165/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Азоттон" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.15 р.

у справі № 918/1165/15 (суддя Горплюк А.М. )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеазот"

відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Азоттон"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 372 270,88 грн. збитків

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №11-юд від 23.12.2015 року);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 21.12.2015 року); ОСОБА_5 (виписка з ЄДР).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі № 918/1165/15 позов Публічного акціонерного товариство "Рівнеазот" до Приватного акціонерного товариства "Азоттон" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 372 270,88 грн. збитків задоволено частково. Визнано Договір оренди №15 від 29.04.1996р. укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року. Зобов'язано ОСОБА_2 акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт., відбирач рідини - 2 шт., кран-балку - 1 шт., зварювальний апарат - 1 шт., компресор АО-1200 - 3 шт., причіп тракторний - 1 шт., трактор ЮМЗ - 1 шт., установку затарювання - 1 шт. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 372 270,88 грн. збитків та 7 411,06 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року у справі № 918/1165/15 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову щодо зобов'язання забрати з території ПАТ "Рівнеазот" трансформаторну підстанцію та в частині стягнення з ПрАТ "Азоттон" збитків в сумі 372 270,88 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Пункт "4" резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 2 436 грн. витрат зі сплати судового збору". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Приватного акціонерного товариства "Азоттон" 7 482 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду від 07.06.2016 року у справі № 918/1165/15 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі №918/1165/15 скасовано в частині відмови у позові щодо зобов'язання ПАТ "Азоттон" забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" трансформаторну підстанцію, і в цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року залишено без змін, в частині відмови у стягненні збитків справу направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу задоволено частково.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року у справі №918/1165/15 на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року в в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення збитків прийнято до провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог щодо стягнення збитків законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про стягнення збитків - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.04.1996 року між Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот" (орендатор/позивач), правонаступником якого є ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеазот", та Спільним підприємством "Азоттон"(орендодавач/відповідач), правонаступником якого є ОСОБА_2 акціонерне товариство "Азоттон", був укладений договір №15 про передачу в оренду майна (далі - договір оренди, т.1, а.с.14), відповідно до п.1.1. якого орендодавач передає орендатору в оренду майно згідно додатку №1, №2.

На виконання умов договору оренди згідно акту передачі матеріальних цінностей (основні фонди) ВАТ "Рівнеазот", які знаходяться в установленому фонді СП "Азоттон", в оренду від 22.04.1996р. та акту передачі основних фондів в оренду ВАТ "Рівнеазот" придбаних за кошти СП "Азоттоном" від 22.04.1996р. Спільне підприємство "Азоттон" передало, а Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" прийняло в користування відповідне майно (т.1, а.с. 15-16).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2000р. до договору оренди (т.1, а.с.37) сторони визначили, що строк оренди майна визначається з 01.05.1996р. по 31.12.2000р. Договір вважається продовженим на рік, якщо за 1 місяць до припинення його дії, ні одна із сторін не направила іншій стороні офіційний документ про вимогу про припинення дії договору.

В подальшому, у зв'язку з відсутністю подальшої доцільності оренди майна, переданого ПрАТ "Азоттон" в оренду ПАТ "Рівнеазот" за договором оренди, відповідно до п.1.2. останнього і внесених до нього змін додатковою угодою №1 від 01.07.2000р. позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про припинення дії договору оренди майна №5760 від 18.11.2013р. Крім того, вказаним повідомленням позивач просив відповідача повідомити час та порядок приймання-передачі орендованого майна (т.1, а.с.17).

Листом №12 від 11.03.2014р. ОСОБА_2 акціонерним товариством "Азоттон" надано письмову відповідь Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" на лист № 5760 від 18.11.2013р., яким відповідач повідомив про готовність приступити до прийому-передачі майна згідно договору оренди (т.1, а.с.18).

19.03.2015р. ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеазот" надіслало Приватному акціонерному товариству "Азоттон" вимогу про прийняття майна, яким позивач просив негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна (т.1, а.с. 19).

15.04.2015р. ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеазот" направило Приватному акціонерному товариству "Азоттон" лист №1630, в якому вимагав негайно сплатити на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" грошові кошти в сумі 348 822 грн. 07 коп. за утримання майна Приватного акціонерного товариства "Азоттон" та вжити заходів щодо прийняття і вивезення свого майна за межі території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (т.1, а.с. 20).

Позивач посилаючись на те, що незважаючи на неодноразові звернення та вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" прийняти майно, ОСОБА_2 акціонерне товариство "Азоттон" безпідставно ухиляється від прийняття свого майна з оренди, звернувся до господарського суду з позовом про:

- визнання договору оренди №15 від 29.04.1996р. таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - підписати з ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" рухоме майно, що оформити відповідним актом прийому-передачі;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп.

Як вже зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі № 918/1165/15 рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року в частині розгляду позовних вимог щодо визнання договору оренди №15 від 29.04.1996р. таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - підписати з ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна; зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" рухоме майно, що оформити відповідним актом прийому-передачі - залишено без змін. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі №918/1165/15 в частині відмови у стягненні збитків справу направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Відтак, враховуючи вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року, рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15 переглядається лише в частині позовних щодо стягнення збитків в розмірі 372 270 грн. 88 коп.

Так, позивач звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ПрАТ "Азоттон" збитків послається на те, що в зв'язку з тим, що останній ухиляється від приймання майна з оренди, ПАТ "Рівнеазот" був змушений в період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. понести витрати на утримання (опалення приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7 120 м3 ) в сумі 273 878 грн. 80 коп., а також був змушений понести витрати на збереження переданого в оренду майна (оплата послуг з охорони) в сумі 98 392 грн. 08 коп. (т.1, а.с. 68-163).

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ "Азоттон" збитків в розмірі 372 270 грн. 88 коп.

При цьому, суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 22, 772, 614 ЦК України та ч.1 ст.224 ГК України, зазначив в оскаржуваному рішенні, що дані збитки були завдані внаслідок неправомірних винних дій відповідача, який безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди. При цьому, суд першої інстанції на підтвердження розміру збитків взяв до уваги довідки, калькуляції, баланси, договори та інші внутрішні документи ПАТ "Рівнеазот" про витрати на утримання та збереження майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Виходячи з вищевикладеного, стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які були використані кредитором в силу правопорушення боржника, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв'язку з правопорушенням. А отже, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність реальних збитків та причинно-наслідкового зв'язку між збитками та правопорушенням відповідача та підтвердити їх понесення з наданням належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Таким чином, лише в разі підтвердження позивачем понесення ним витрат (реальних збитків у розумінні п.1 ч.2 ст.22 ЦК України) зі здійснення оплати витрат на опалення приміщень, витрат на збереження (охорону) майна, можна вести мову про наявність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 2.2 договору оренди сторони погодили, що по закінченню строку договору, а також при достроковому його розірванні, по згоді сторін, або з інших причин, передбачених 4.3. цього договору, з дотриманням положень статті 11 АПК України, орендатор зобов'язаний передати орендодавачеві все отримане майно.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Рівнеазот" неодноразово направляло вимоги про прийняття майна, якими просило відповідача негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна.

Натомість, як встановлено судами обох інстанцій, станом на дату винесення рішення відповідач відповідні акти приймання-передачі не склав та належне йому майно з території ПАТ "Рівнеазот" не вивіз.

Враховуючи викладене, позивач був змушений в період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. понести витрати на утримання (опалення приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7 120 м3) переданого в оренду майна в сумі 273 878 грн. 80 коп., а також був змушений понести витрати на збереження переданого в оренду майна (оплата послуг з охорони) в сумі 98 392 грн. 08 коп. (т.1, а.с. 68-163).

При цьому, позивачем на підтвердження витрат, понесених ним на опалення та збереження (охорону) майна, надано калькуляції загальної вартості теплоенергії та фактичні баланси електроенергії за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року, січень-березень 2015 року та довідки і відомості про охорону об'єкта за період січня 2014 року - серпень 2015 року (т.1, а.с.71-87, 92-131), договір №7/2012 про надання послуг з охорони від 15.08.2012 року з додатками (т.1, а.с.132-162), а також надано пояснення щодо розрахунку витрат ПАТ "Рівнеазот" пов'язаних із опаленням К.188 та витрат на збереження майна ПрАТ "Азоттон" (т.1, а.с.64-66).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ПрАТ "Азоттон" безпідставно ухиляється від приймання орендованого майна, внаслідок чого позивач поніс матеріальні витрати (збитки) на утримання та збереження даного майна, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення та відповідно наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, посилання скаржника на те, що ПрАТ "Азоттон" не доручав ПАТ "Рівнеазот" вчиняти дії в своїх інтересах, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Як встановлено судами обох інстанцій, на території ПАТ "Рівнеазот" знаходяться об'єкти підвищеної небезпеки, що підтверджується наявними в матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки від 27.01.2010р. та Паспортом потенційно небезпечного об'єкта ПАТ "Рівнеазот" від 02.09.2013р. (т.2, а.с. 24-32).

До об'єктів підвищеної небезпеки відноситься основний майданчик ПАТ "Рівнеазот" (цех А-1, А-2, НАК та АС, СМД, АК-1, АК-2, АК-3, АК-5, ХПВ, КЦ, ВЦ, Вік, АТЦ, ЗЦ).

Згідно ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно абз.1 ч.1 статті 8 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацією їх наслідків та захист людей від їх впливу. Зідповідно до п.1 ч.1 статті 50 Кодексу цивільного захисту населення, джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки.

Отже, позивач зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру та захисту людей від їх впливу.

Відповідно до ст.20 Кодексу цивільного захисту населення, до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта юсподарювання; створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та нших законів, необхідних для забезпечення безпеки об'єктів підвищеної небезпеки; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта юсподарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких изиків; декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки; здійснення за власні юшти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п.п. 1,4 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002р. № 956, суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації. Потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Відповідно до п.7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС України від 16.08.2005р. №140 (далі - Положення), ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб. Паспортизація потенційно небезпечного об'єкта - процедура підготовки і надання паспорта потенційно небезпечного об'єкта (п.2 Положення).

Таким чином, у зв'язку з наявністю об'єкта підвищеної небезпеки, ПАТ "Рівнеазот" провело ідентифікацію та отримало Паспорт потенційно небезпечного об'єкта ПАТ "Рівнеазот" від 02.09.2013р. (далі - паспорт).

При цьому, орендований К.188 розташований на території цеху А-1 та відповідно до Паспорта (п.23) відноситься до потенційно небезпечного об'єкта.

Як встановлено судами обох інстанцій, частина майна ПрАТ "Азоттон" залучалась у небезпечному виробництві, залишки від небезпечних речовин і досі знаходяться в ньому, а тому порушення цілісності такого майна може призвести до заподіяння шкоди для навколишнього середовища і для життя та здоров'я працівників.

Крім того, шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі (стаття 16 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки").

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.93 Кодексу цивільного захисту населення, фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Таким чином, у відповідності до вищевикладеного позивач зобов'язаний здійснювати фінансування заходів у сфері цивільного захисту.

Крім того, на позивача спеціальним законодавством покладено обов'язок охороняти об'єкт підвищеної небезпеки. Це випливає із Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", Кодексу цивільного захисту України та Переліку об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договором, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2009р. № 918 (далі - Перелік).

До вказаного Переліку включено ПАТ "Рівнеазот". Згідно Переліку, охороні підлягають склади, інші нерухомі об'єкти зберігання (використання) небезпечних речовин, у тому числі будинки і приміщення, в яких розміщуються об'єкти підвищеної небезпеки підприємств.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. До моменту передачі речі наймодавцеві, ризик її випадкового пошкодження за нормами ст.772 ЦК України несе наймач.

Тобто, позивач до повернення майна з оренди зобов'язаний забезпечувати належне та безпечне його зберігання, без укладення будь-яких договорів.

Щодо тверджень апелянта щодо неналежності доказів при розрахунку збитків, то колегія суддів зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області в частині стягнення збитків ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азоттон" залишити без задововлення. Рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15 в частині стягнення збитків в розмірі 372 270,88 грн. залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.