Ухвала

від 08.11.2017 по справі 918/1165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" листопада 2017 р. Справа № 918/1165/15

Суддя Марач В.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на дії Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків (витрат)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі № 918/1165/15 позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задоволено частково. Визнано Договір оренди № 15 від 29.04.1996 р. укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ", рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт.; відбирач рідини - 2 шт.; кран-балку - 1 шт.; зварювальний апарат - 1 шт.; компресор АО-1200 - 3 шт.; причіп тракторний - 1 шт.; трактор ЮМЗ - 1 шт.; установку затарювання - 1 шт. Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" 372 270 грн. 88 коп. збитків та 7 411 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення від 03.12.2015 р. господарським судом видано накази № 918/1165/15 від 21.12.2015 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову щодо зобов'язання забрати з території ПАТ "Рівнеазот" трансформаторну підстанцію та в частині стягнення з ПрАТ "Азоттон" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Пункт "4" резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "4. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 2 436 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" 7 482 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання вказаної постанови від 16.03.2016 р. господарським судом видано накази № 918/1165/15 від 28.03.2016 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. у справі № 918/1165/15 господарського суду Рівненської області повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.11.2017 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено в прийнятті скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" про виключення майна з постанови про опис та арешт майна боржника та матеріали скарги повернуто ОСОБА_1 акціонерному товариству "Азоттон".

07.11.2017 року ПрАТ "Азоттон" звернулося в господарський суд Рівненської області зі скаргою від 07.11.2017 р., в порядку ст. 121 2 ГПК України, відповідно до якої, просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 щодо включення до постанови про опис та арешт майна боржника, складеної 23.12.2016 року, наступного майна: сховища аміаку у кількості 6 штук; естакада зрідженого і газоподібного аміаку - 1 штука; компресор АО-1200 - 3 штуки.

Відповідно до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з поданих матеріалів, постанова про опис та арешт майна боржника - ПрАТ "Азоттон" (ВП № 52933571, 52933412) винесена 23.12.2016 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області при примусовому виконанні виконавчого документу господарського суду Рівненської області № 918/1165/15 від 03.12.2015 року.

ПрАТ "Азоттон" у поданій скарзі зазначає, що постанову про опис та арешт майна боржника від 23.12.2016 року ПрАТ "Азоттон" отримано 17.10.2017 року.

Встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Аналогічну правову позицію висвітлено в п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ж до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Скаржник, отримавши 17.10.2017 року постанову Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про опис та арешт майна боржника (ВП № 52933571, 52933412) від 23.12.2016 року, подав до суду скаргу на дії вищевказаного органу державної виконавчої служби лише 07.11.2017 року. Тобто, скаржником пропущено десятиденний строк для подання вищезазначеної скарги, встановлений ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з поданої скарги до неї не додано заяви про відновлення пропущеного строку на її подання, а відтак суд дійшов висновку про залишення скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на дії Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області без розгляду та повернення її скаржнику.

Керуючись ст. 53, ст. 86 та ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без розгляду.

2. Матеріали скарги від 07.11.2017 р. повернути ОСОБА_1 акціонерному товариству "Азоттон" (33017, м. Рівне - 17, код ЄДРПОУ 13970622).

Суддя Марач В.В.